Лише після великої повені 28 вересня 2024 року жителі Катманду повністю усвідомили масштаби сміття, що потрапляє у священні річки долини. Минуло вже три тижні, але пластикові пакети все ще звисають, мов прапори, з високих гілок дерев у передмістях непальської столиці — у Теку і Санкхамулі. Вони залишаються нагадуванням про висоту води того трагічного дня. Уздовж пошкоджених тротуарів і набережних річки Багматі розкидані шматки тканини, пінопласту, пластикові пляшки та інше сміття.
Це була ніби помста річок. Багматі, Вішнуматі, Манохара та Накху відповіли мешканцям міста за те, що ті перетворили колись священні річки на звалища, повернувши сміття назад у місто.
«Якщо ми хочемо уникнути того, щоб сміття змивало під час мусонів, управління відходами має стати пріоритетом. Потрібно враховувати кожен аспект поводження з відходами», — зазначає Шилашила Ачарья з компанії Avni Ventures, яка займається переробкою відходів у Катманду. «Звалища часто розташовані біля берегів річок. Тому, можливо, нам варто також переглянути місця їх розташування».
Одноразові пластикові вироби є основним джерелом сміття в долині Катманду, де щодня використовують близько 5 мільйонів пластикових пакетів. Приблизно 800 тонн цього матеріалу, що не розкладається біологічно, щодня потрапляє в річки або на звалища.
Більш товстий пластик, як-от пляшки та інші викинуті побутові речі, збирається для переробки. Однак поліетиленові пакети товщиною менше 20 мікрон, які часто використовують лише один раз для транспортування овочів чи іншої їжі, просто викидають. Для повного розкладу одного такого пакета потрібно до 500 років, а мікропластик забруднює питну воду й потрапляє в харчовий ланцюг.
Пластик, безвідповідально викинутий у річки, може забивати дренажні системи, порушувати кругообіг води й отруювати водну флору й фауну. Сміттєзбиральні компанії зрозуміли, що на смітті можна заробити, і роблять прибутковий бізнес, переробляючи пластикові пляшки й великі предмети. Проте тонкі поліетиленові пакети, які не підлягають переробці, часто зносяться вниз по річці Багматі до рівнин.
«Кампаній з прибирання недостатньо. Коли ми прибираємо, ми лише переміщуємо сміття з одного місця в інше, зазвичай на звалище. Це не розв'язує основної проблеми відходів», — зазначає Набін Махарджан з компанії Blue Waste to Value (BW2V), яка займається переробкою відходів і виготовляє з них товари для продажу, такі як кухонне приладдя.
Він додає: «Натомість, відходи можна збирати окремо, перетворювати їх на продукцію і продавати. Так може розвиватися циркулярна економіка. До цього процесу мають долучитися уряд і місцева влада».
У минулому уряд Непалу кілька разів намагався заборонити поліетиленові й одноразові пластикові пакети товщиною менше 20 мікрон. Однак ці правила швидко скасовувалися під тиском імпортерів пластикових гранул із політичними зв'язками.
На берегах Багматі, а також на перилах і гілках дерев біля її злиття з Вішнуматі в районі Теку висить щонайменше сім видів пластику. Найнижчий сорт — це одноразові тонкі поліетиленові пакети, які слід забороняти ще на стадії виробництва.
У мулі заплави Багматі частково поховані ПЕТ-пляшки (поліетилентерефталат), які піддаються переробці. Хоча збирачі відходів вилучають більшість таких матеріалів перед утилізацією, значна їх частина все ж потрапляє у річку. Відсутність розширеної відповідальності виробників в Непалі дозволяє компаніям уникати забезпечення належної переробки відходів.
«Перший і основний крок у процесі управління відходами — це сортування сміття на органічне та неорганічне. По-друге, у громаді має бути більше запланованих сміттєзвалищ. Хоча краще, коли вони розташовані за межами міста, невеликі, впорядковані звалища допомагають краще організувати управління відходами в громаді», — зазначає Ачар'я.
«Третій важливий аспект — партнерство між державними органами, як-от муніципалітетом Катманду, та приватними організаціями, що працюють у сфері управління відходами. Така співпраця допоможе покращити ефективність управління відходами», — додає вона.
Зображення Сумана Непалі через Nepali Times. Використано з дозволу.
Долина Катманду щодня продукує близько 1200 тонн відходів, більшість із яких надходить на сміттєзвалище Банчаре Данда в Нувакоті після того, як попереднє звалище в Сісдолі було переповнене у 2022 році. Майже 65% цих відходів становлять органічні побутові відходи, які можна легко перетворювати на компост і взагалі не відправляти на звалища.
Значну частину паперу, пластикових пляшок, металу та скла також можна було б легко переробляти, якби їх сортували на місці, що обіцяв впровадити мер Бален Шах у своїй передвиборчій кампанії. Це допомогло б зменшити кількість сміття, яку щодня потрібно вивозити на полігон самоскидами.
Мешканці, що проживають поблизу Банчаре Данда, вже страждають від серйозних ризиків для здоров'я через забруднення води фільтратом зі звалища.
Набін Махарджан зазначає: «Потрібно почати працювати над зменшенням обсягів відходів. Поки до мінімізації утворення відходів не ставляться серйозно, цей цикл, де люди викидають відходи, а інші їх прибирають, ніколи не припиниться».