Бавовняна промисловість Узбекистану, яка колись була асоційована з примусовою працею, тривалий час була відсторонена від міжнародного ринку. Західні бренди та виробники, як-от Levi's, H&M і Adidas, уникали співпраці з бавовняним сектором країни через постійний тиск правозахисних організацій, що призвело до міжнародного бойкоту узбецької бавовни. Однак у вересні 2024 року, лише через два роки після зняття цієї заборони, Узбекистан став місцем проведення найбільшої у світі щорічної текстильної конвенції — Міжнародної федерації виробників текстилю (ITMF).
Хоча країна досягла значних успіхів у викоріненні примусової праці та реформуванні бавовняної галузі, мотиви для цього були здебільшого економічними та політичними. Примусова праця шкодила бізнесу, і країна не могла б конкурувати на міжнародному рівні без модернізації промисловості та відмежування від практик експлуатації. Виробництво бавовни забезпечує 12 відсотків ВВП Узбекистану. Із політичної точки зору примусова праця негативно позначалася на міжнародному іміджі країни, який уряд намагається покращити з 2016 року.
Покласти край виснажливій практиці, що тривала десятиліттями
За даними Міжнародної організації праці (МОП), з початку реформ у 2015 році Узбекистан звільнив близько двох мільйонів дітей від дитячої праці та пів мільйона дорослих від примусової праці. Країна також розвинула вертикально інтегровану текстильну промисловість, лібералізувала свої ринки та перейшла від експорту бавовни-сирцю до експорту текстильної продукції з доданою вартістю.
Такий прогрес є разючим, зважаючи на недавню історію Узбекистану, де примусова праця була поширеною та глибоко вкоріненою в економічне й суспільне життя ще кілька років тому. Ця практика, що тривала десятиліттями, розпочалася, коли Узбекистан був частиною Радянського Союзу й залишався одним із найбільших виробників бавовни в блоці. Залежність бавовняної промисловості від примусової праці змушувала мільйони людей, зокрема дітей, збирати бавовну для виконання державних квот.
Нижче подано відео про примусову працю в бавовняній промисловості Узбекистану.
Ще гірше, що до приблизно 2020 року державна бавовняна монополія Узбекистану змушувала місцевих чиновників мобілізувати робітників і примушувала фермерів продавати бавовну за штучно заниженими цінами, встановленими урядом, концентруючи прибутки в руках вузького кола еліти.
Есміра, 30-річна жителька Самарканда, з певною ностальгією згадує часи роботи на полях. Вона пригадує дружбу з однокласниками, жарти та вечірні дискотеки після довгих робочих днів у полі.
Проте вона не приховує, наскільки виснажливою була ця праця.
I cried for the first few days because I was from the city and didn’t know how to pick cotton. My hands were in pain.
Eventually, I got the hang of it, but it was still backbreaking work. We had a quota of 50 kilograms a day. I would mix soil with the cotton in my sack just to make sure I wasn’t under.
Перші кілька днів я плакала, бо була з міста і не знала, як збирати бавовну. Руки боліли.
Зрештою, я навчилася, але це все одно була важка робота. У нас була норма – 50 кілограмів на день. Я змішувала землю з бавовною в мішку, щоб не відставати.
Реформуючи галузь
Починаючи з 2017 року, уряд Узбекистану здійснює масштабні реформи для модернізації бавовняної промисловості. Ці реформи проводяться під керівництвом нинішнього президента Шавката Мірзійоєва, який прийшов до влади восени 2016 року після смерті першого президента Узбекистану Іслама Карімова, відомого своїм жорстким стилем правління. До 2018 року було запроваджено суворіші трудові інспекції, а також розпочато формування системи бавовняних кластерів — вертикально інтегрованих компаній, що охоплюють увесь виробничий ланцюг від фермерства до виробництва пряжі, тканин і одягу.
Сьогодні майже вся бавовна в Узбекистані виробляється через 142 кластери. До 2020 року були скасовані квоти на бавовну, а мінімальну заробітну плату встановлено у співпраці уряду з профспілками та роботодавцями. Того ж року МОП повідомила, що системна дитяча праця була викорінена й більше не становить серйозного занепокоєння. Бойкот було знято у 2022 році.
Нижче наведено відео про нову кластерну систему та інші зміни в бавовняній галузі.
Викорінення примусової праці було визнано «однією з найбільш значущих перемог у світі в боротьбі з примусовою працею у двадцять першому столітті», сказав Беннетт Фрімен, співзасновник Бавовняної кампанії, у 2022 році. Це досягнення стало можливим завдяки відданості правозахисників Узбекистану та таких організацій, як Узбецький форум з прав людини, які здійснювали моніторинг бавовняних полів, виявляли зловживання та сприяли реакції уряду на ці повідомлення.
Ці вражаючі зміни були відзначені доповідачами на щорічній конференції Міжнародної федерації виробників текстилю (ITMF).
В інтерв'ю автору Абу Юсеф, керівник програми «Поліпшення умов праці в Узбекистані» — спільного проекту МОП та Міжнародної фінансової корпорації (МФК) — зазначив, що кардинальні зміни в бавовняному секторі Узбекистану також пов'язані зі зміною менталітету.
Based on my discussions with industry leaders and our colleagues in the government, there has been a clear shift in mindset, along with efforts to diversify export potential. They are committed to compliance and have demonstrated that commitment in their collaborations.
На основі моїх обговорень з лідерами галузі та колегами в уряді можна зробити висновок, що відбулися суттєві зміни у підходах і мисленні, а також зросли зусилля з диверсифікації експортного потенціалу. Вони налаштовані на дотримання вимог законодавства і демонструють це у своїй співпраці.
Порушення прав, переслідування активістів та державний контроль
Незважаючи на прогрес у бавовняній промисловості Узбекистану, залишаються значні проблеми. Хоча примусову працю значною мірою викорінено, актуальними залишаються такі питання, як порушення трудових прав, переслідування працівників та залякування правозахисників. У квітні 2024 року дві відомі правозахисниці — Уміда Ніязова, директорка та засновниця Узбецького форуму з прав людини, та Шаріфа Мадрахімова — зіткнулися з переслідуваннями з боку невідомих осіб, які намагалися перешкодити їхнім зусиллям з моніторингу умов праці.
Постійними також залишаються проблеми з трудовими правами, зокрема зловживання контрактами та спроби придушити організацію робітників — практики, що підривають цілі реформ у бавовняному секторі.
Юсеф визнає досягнутий прогрес.
Through the reforms since 2017, Uzbekistan has opened its market to the West, allowing the industry and farmers more autonomy in dealing with business actors. This is a significant change from before, where the government controlled everything. Now, businesses themselves take ownership in working with their partners in the local market.
Завдяки реформам, проведеним з 2017 року, Узбекистан відкрив свій ринок для Заходу, надавши промисловості та фермерам більше автономії у відносинах з бізнес-агентами. Це значна зміна порівняно з минулим, коли уряд контролював усе. Тепер бізнес сам бере на себе відповідальність за роботу зі своїми партнерами на місцевому ринку.
Незважаючи на відмову від примусової праці, уряд досі здійснює значний контроль над виробництвом бавовни і не дозволяє фермерам повністю працювати на власних умовах. Хоча фермери отримують ресурси та кредити, система залишається неефективною, а встановлені державою ціни на бавовну часто не відповідають світовим. Президентський указ 2023 року надав фермерам обмежену можливість продавати надлишки бавовни на ринку, але повної ринкової свободи ще не досягнуто. У 2024 році, незважаючи на обіцянки реформ, держава знову встановила мінімальні ціни на бавовну на основі світових валютних курсів, фактично зберігаючи стару систему.
Оскільки уряд і промисловість продовжують прагнути до дотримання міжнародних стандартів і диверсифікації експортного потенціалу, настав час вирішити ці застарілі проблеми для підвищення довіри та прозорості.
Досягнення уряду в реформуванні бавовняної галузі є значними, але ці успіхи необхідно закріпити. Випадки утисків повинні швидко і ретельно розслідуватися, а уряд має публічно підтвердити свою прихильність до незалежного моніторингу трудових відносин.