Цю статтю написала Альва Омарова для Vlast.kz, і вона була опублікована 11 вересня 2024 року. Відредагована версія публікується на сайті Global Voices відповідно до угоди про медіапартнерство.
Багато жінок у Таджикистані підлягають всебічному контролю в майже кожному аспекті свого повсякденного життя — з боку чоловіків, членів родини та держави. Ця тенденція посилилася після підписання президентом Емомалі Рахмоном 21 червня 2024 року закону, який фактично забороняє одяг, що вважається «несумісним» з таджицькою національною культурою.
Державне регулювання жіночого одягу
Кампанія щодо обмеження того, що жінки можуть носити в громадських місцях, розпочалася в Таджикистані в 2007 році, коли носіння хіджабу було заборонено в школах, а з 2009 року — в державних установах. Згідно з повідомленнями у 2015 році влада Таджикистану провела зустрічі зі школами та продавцями жіночого одягу, щоб роз’яснити важливість таджицького національного вбрання.
У 2017 році влада почала розправу з магазинами, які продавали ляльок, одягнених у хіджаби або інші види ісламського одягу. Президент Рахмон, який обіймає цю посаду з 1994 року, також розпорядився створити спеціальну комісію для визначення більш «відповідного» дрес-коду для громадян.
У вересні 2017 року жителі Таджикистану отримали від уряду текстові повідомлення з нагадуванням про необхідність носити національні костюми на «традиційних зібраннях». Це стосувалося закону від серпня 2017 року, що вимагає від громадян носити національне вбрання на таких заходах, як весілля та похорони.
У 2018 році Міністерство культури пішло далі й опублікувало 367-сторінкову книгу під назвою «Посібник з рекомендованого вбрання в Таджикистані», призначену для дівчаток і жінок від семи років. У книзі містилися рекомендації щодо довжини рукавів, довжини спідниць, тканин, а також рекомендації щодо взуття: підбори є обов'язковими. Хоча книга не стала законом, вона надіслала потужний сигнал жінкам Таджикистану: те, що вони носять, не є їхнім власним вибором.
Панівні патріархальні норми та обмеження
Таджикистан — патріархальне суспільство, де контроль над життям жінок глибоко вкорінений. Опитування показують, що 29% заміжніх жінок відчувають соціальний контроль з боку своїх теперішніх або колишніх партнерів, включаючи обмеження на те, з ким вони можуть спілкуватися і куди їм дозволено ходити. Майже 30% працюючих жінок повідомили, що не мають права голосу щодо витрат власних коштів. Крім того, 49% жінок не беруть участі в ухваленні рішень щодо власного здоров'я, великих покупок для дому або планів подорожей.
З огляду на ці цифри, не важко зрозуміти, чому влада в Таджикистані вважає нормальним обмежувати, контролювати та стежити за тим, що носять жінки.
Це відображає страх влади перед ісламським екстремізмом у Таджикистані. За останні кілька років екстремісти з Таджикистану, як повідомляється, здійснили численні масштабні терористичні напади по всьому світу, зокрема на «Крокус Сіті Холл» у москві. Влада ігнорує той факт, що в Таджикистані не жінки вирішують, що їм носити, а їхні чоловіки або батьки, які часто контролюють їхнє місцезнаходження та фінансові витрати, і часто не вважають за потрібне, щоб жінки здобували освіту або працювали.
Інші країни Центральної Азії також намагалися контролювати жіноче вбрання. У Туркменістані жінки піддаються довільним обмеженням щодо свого одягу. У Казахстані у 2023 році в школах заборонили носити хіджаби та хустки, що призвело до того, що десятки дівчат пропустили заняття.
Імплементація нового закону
В Таджикистані жінки можуть бути оштрафовані на суму від 750 до 6000 доларів США за носіння, продаж або розповсюдження іноземного одягу, який вважається «неприпустимим» згідно з національною культурою та традиціями. Також надходять повідомлення про те, що жінок попереджають про відповідальність за неналежний одяг при вході до медичних закладів, де вони також можуть бути оштрафовані.
Додатковим тягарем для сімей є вартість національного одягу в Таджикистані. Найчастіше традиційне таджицьке вбрання шиють на замовлення, а тканини можуть бути дуже дорогими для пересічних громадян.
Санкціоновані державою релігійні лідери Таджикистану поспішили наслідувати приклад уряду: лише через місяць після підписання нещодавнього закону президентом Рада улемів Таджикистану, що складається з релігійних вчених, видала фетву, яка забороняє жінкам носити чорний, тісний або прозорий одяг.
Це повідомлення також поширюється в університетах. Цього літа публікація Таджицького державного медичного університету імені Авіценни закликала жінок відмовитися від чорного, облягаючого одягу і хіджабів, стверджуючи, що такий одяг виявляє неповагу до таджицької нації. Однак одяг є індивідуальним актом самовираження і не повинен сприйматися як неповага до культури чи держави.
Така практика явно суперечить міжнародному праву в галузі прав людини, яке стверджує, що право на свободу релігії або переконань і свободу вираження поглядів означає, що всі люди повинні бути вільними у виборі того, що носити. Уряди зобов'язані поважати, захищати і забезпечувати право кожної людини на вираження своїх вірувань, особистих переконань та ідентичності, створюючи середовище, в якому кожен може робити цей вибір без примусу.
Для Таджикистану це означає, що релігійні, культурні або традиційні аргументи не можуть бути використані для обмеження тих, хто бажає одягатися інакше. Водночас Таджикистан повинен вжити додаткових заходів для захисту жінок від примусу до певного одягу з боку членів сім'ї, громади, релігійних груп або лідерів.
Як сказала одна анонімна таджицька активістка автору та представнику Міжнародного партнерства з прав людини: «Ніхто не має права диктувати нам, що є культурно прийнятним одягом. Право на самовизначення, право обирати, ким ми є і як ми себе презентуємо, робить нас гордими жінками Таджикистану».