Зображення за допомогою Canva Pro.

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше].

Коли тропічний шторм Рафаель пройшов через Ямайку, я не могла не згадати руйнування, яких ми зазнали після урагану Берил [укр.] – потужного шторму, що вдарив на початку сезону ураганів в Атлантиці в 2024 році. Я відчула, що мушу поділитися своєю історією.

Мій досвід переживання урагану Берил не був гіршим або складнішим за досвід інших [укр.]. Бог знає, як багато він завдав шкоди, що відчувається й досі. Проте, як і багато інших жінок, я зіткнулася з додатковим випробуванням: під час шторму в мене були місячні.

Я ділюся цим досвідом не для того, щоб привернути увагу до проблем, пов'язаних з менструацією, з якими стикаються багато жінок як у сезон ураганів, так і в повсякденному житті. Проте, оскільки я досліджую питання бідності під час менструації в Карибському басейні, виклики, з якими я зіткнулася під час урагану, дали мені змогу глибше зрозуміти цю проблему. Для ясності зазначу, що те, що я пережила під час Берил, не є прикладом бідності під час менструації; я відчула лише один аспект цього досвіду на короткий час і була вдячна за це.

Коли Берил налетів на регіон, спустошивши такі країни, як Гренада, Сент-Вінсент і Гренадини, він націлився й на Ямайку. Хоча шторм лише частково зачепив південні райони острова, він спричинив повені, людські жертви та пошкодження майна, залишивши багатьох без електроенергії на кілька тижнів і навіть місяців.

Згідно з даними Національного центру ураганів (NHC), Берил став другим випадком в історії, коли ураган у липні досяг 5 категорії в Атлантиці (першим був ураган Емілі 2005 року). Швидкість вітру сягала 160 миль на годину, а пориви були ще сильнішими.

Кожного сезону ураганів я думаю про найгірші сценарії, коли шторм може позбавити нас таких звичних речей, як електроенергія, а найгірше — вода. Я хвилююся про те, що в трубах не буде води, щоб прийняти душ, особливо коли в мене менструація. Хоч я завжди маю запасні варіанти, ніщо не може замінити воду, що вільно тече з крану. Це поєднання комфорту та необхідності мати доступ до чистої води є критично важливим, особливо враховуючи зміни клімату, через які доступ до води стає менш стабільним.

Хтось може сказати, що проблема води легко вирішується, адже можна інвестувати в резервуар для води. Однак для нашої родини це поки не є можливим. Тому ми зберігаємо воду у відрах, щоб використовувати її там, де це найбільш потрібно — у ванній кімнаті та на кухні. Ми також застосовували різні методи очищення води для безпеки.

Раніше нам щастило не втрачати водопостачання під час штормів, але з ураганом Берил удача зрадила. Наші крани залишалися сухими ще до початку шторму. За повідомленням Національної комісії Ямайки з водопостачання (NWC), «приблизно 70 відсотків споживачів залишилися без води». Хоча нам пощастило відновити доступ до чистої води приблизно через тиждень, інші залишалися без води та інших комунальних послуг набагато довше. Попри дискомфорт, я усвідомлювала, що мала певні привілеї.

Що ж означає поєднання менструації та відсутності води? Уявіть собі нестерпний біль без можливості підмитися. Єдине місце, звідки вода проникала, — через дірявий дах, коли будинок трясли ураганні вітри та зливи. Я турбувалася про безпеку й майно, і хоча була підготовлена, все одно почувалася вразливою.

Я мала під рукою одноразові засоби гігієни (прокладки) та екологічніші менструальні чаші з одноразовими серветками. Також ми зберігали очищену воду, але мені все одно було некомфортно. Працювати за таких умов було непросто.

Не знаючи, як довго ми будемо без води, я змушена була економити запаси — але як дотримуватись гігієни при рясних менструаціях і водночас економити? Якщо вміти раціонально розподілити ресурси, вихід завжди знайдеться. Звичайно, я не почувалася такою чистою, як хотілося б, але «миття за можливістю», очищення менструальної чаші й правильна утилізація використаних серветок були достатніми, щоб не відчувати огиди до себе. Моя менструація триває шість днів, і цей дискомфорт тривав стільки ж, скільки не було води в трубах.

Коли йдеться про «можливості», я пригадую розмову з Даніель Фрейзер, яка сказала: «Часом буває так важко, що деякі люди змушені обходитися лише пів відром води або навіть менше, щоб навести лад. Як кажуть на Ямайці: “Ми прибираємо настільки, наскільки це можливо”».

Це був справжній виклик — використовувати гасовий ліхтар у ванній кімнаті, економити воду до мінімуму й дотримуватися гігієни під час менструації, поки вітер і дощ загрожували моєму дому. Під час цих випробувань я не переставала думати: «Скільки ще жінок, дівчат і людей, які мають менструацію, знаходяться в схожих або навіть гірших обставинах? Як вони справляються? Чи мають вони запас води? Чи мають вони засоби гігієни для менструації?» Реалії бідності під час менструації вже підказували мені відповіді на ці питання.

Попри дискомфорт і стрес від пережитого, я вийшла з цієї ситуації з новим відчуттям стійкості та надії. Я вдячна за уроки, які отримала, і хоча ми продовжуємо зіштовхуватися з викликами, пов’язаними зі зміною клімату, я не втрачаю віри, що нам вдасться створити майбутнє, де всі матимуть доступ до чистої води та гідних умов життя, які вона забезпечує.

Цей складний досвід поглибив моє розуміння щоденної боротьби багатьох людей. Він також зміцнив мою активну позицію щодо покращення доступу до основних ресурсів, особливо в умовах надзвичайної кліматичної ситуації. Готуючись до майбутніх штормів, я сподіваюся, що ми зможемо побудувати стійкі громади, де ніхто не буде змушений переживати менструацію без доступу до води.