Маріель Франко, вересень 2017. Фотографія надана Інститутом Маріель Франко.

Ця стаття, написана Біббі Абруцціні та Клариссою Сіх, є частиною кампанії #MarchWithUs, в рамках якої висвітлюються історії активістів та активісток, що борються за гендерну рівність в усьому світі. Ви можете прослухати епізод подкасту про Інститут Маріель Франко за посиланням.

У ніч на 14 березня 2018 року Бразилію шокувала новина про страту членкині міської ради Ріо-де-Жанейро Маріель Франко, яку було вбито у власному авто разом з водієм Андерсоном Гомесом. Відтоді ім'я Франко перетворилося на символ боротьби проти політичного насильства та стало відомим на весь світ.

Франко була вперше обрана до міської ради Ріо у 2016 році від Партії Соціалізму та Свободи, що належить до лівих сил. Вона була жінкою африканського походження та виросла у фавелі Маре, одній з найбільших у місті. Вона була матір'ю-одиначкою та перебувала в одностатевих стосунках. Мала ступінь магістра з соціології, який здобула, вивчаючи питання розміщення поліцейських підрозділів у фавелах, і виступала за права людини, особливо для ЛГБТК+ людей та бідних спільнот.

На своїх перших виборах вона отримала 46.502 голоси. Після її смерті родина створила Інститут Маріель Франко — громадську організацію, покликану продовжувати боротьбу за справедливість та пошук відповідей на питання про її вбивство та його замовників. Також Інститут продовжує її справу та займається проєктами, пов'язаними з темами, що були важливі для Маріель.

Зважаючи на те, що у Бразилії проходять чергові міські вибори, і у понад 60 країнах у 2024 році громадяни також підуть до виборчих дільниць, існують причини для занепокоєння безпекою активістів, кандидатів та навіть громадян на тлі поляризованих місцевих контекстів країн. Дослідження вказують на те, що для декого політичне насильство є гострішою проблемою, ніж для інших.

Жінки та меншини в усьому світі стикаються з безпрецедентним рівнем цілеспрямованого політичного насильства. Воно набуває найрізноманітніших форм, включаючи фізичні напади та агресію щодо історично упосліджених груп, що є реакцією на їхнє зростання в рамках патріархальних та колоніальних владних структур.

«Поліцейські зробили 111 пострілів»

Після того, як Аніель Франко, молодша сестра Маріель, була призначена міністеркою расової рівності в уряді Луїса Інасіо Лула да Сілви у 2023 році, юристка-правозахисниця Лігія Батіста стала виконавчою директоркою Інституту Маріель Франко. Батіста була однією з ініціаторок кампанії Amnesty International, що слідкувала за розслідуванням вбивства Франко, вимагаючи швидшого реагування та неупередженості з боку поліції, а також виносячи справу на національні та міжнародні правозахисні форуми.

«Я почала скеровувати свій гнів ще в університеті та стала правозахисницею. Я займалася переважно питаннями расизму та насильства з боку поліції», — розповідає Батіста в інтерв'ю Біббі Абруцціні з громадської мережі Форус. «Перший випадок, який зачепив мене за живе, трапився в листопаді 2015 року. Тоді поліцейські в Ріо-де-Жанейро застрелили п'ятьох темношкірих хлопців у машині. Вони зробили 111 пострілів».

«Після того дня я почала усвідомлювати, що мною рухає, чому я відчуваю таку лють, і який внесок я хочу зробити, щоб змінити щось щодо цих випадків нерівності, а також — як насильство працює проти таких людей, як ми, проти моєї сім'ї, моїх сусідів», — розповідає Батіста.

Працюючи в Amnesty International, Батіста займалася такими питаннями, як житлові права, право на протест, вирішення конфліктів, викриття жорстокості поліції та насильства в політиці. Завдяки активізму вона і познайомилася з Маріель Франко.

Лігія Батіста, виконавча директорка Інституту Маріель Франко.

Останні кілька років Інститут Маріель Франко працює у трьох основних напрямах, — пояснює Батіста. Перший фокусується на боротьбі з гендерним та расовим насильством у політиці. Другий — боротьба за безбарʼєрність участі в політиці темношкірих жінок, ЛГБТК+ людей та людей з фавел і політичних периферій. Третій — пошук креативних способів збереження пам'яті Маріель Франко.

Наприклад, для муніципальних виборів 2024 року в Бразилії працівники Інституту розробили Порядок денний Маріель Франко — набір антирасистських, феміністичних, ЛГБТКІ+, периферійно-інклюзивних та популярних політичних практик і зобов'язань, натхненних спадком Франко. Для розробки цьогорічного видання вони проконсультувалися з понад 200 громадськими рухами та організаціями, що вдвічі перевищує кількість учасників проєкту у 2022 році.

Порядок денний розроблений для впровадження в міських радах та муніципальних органах влади кандидатами 2024 року.

Подолання гендерного та расового насильства в політиці

Батіста каже: «Щоб зрушити з мертвої точки в боротьбі за трансформацію політичної системи Бразилії, ми повинні змінити саму політичну культуру — культуру, пронизану страхом та насильством. Аби подолати політичне насильство, необхідна підзвітність політичних партій та урядів. Саме вони повинні запропонувати ефективні інструменти для запобігання та подолання гендерного та расового насильства в політиці».

Наприклад, дослідження теми політичного насильства щодо темношкірих жінок, проведене Інститутом Маріель Франко у партнерстві з Justiça Global та Terra de Direitos, фокусувалося на гендерно зумовленому політичному насильстві. Згідно з результатами, на виборах 2020 року в Бразилії 8 з 10 темношкірих жінок зіштовхнулися з кібернасильством; 6 з 10 зазнали морально-психологічного насильства, а 5 з 10 постраждали від інституційного насильства.

Дослідники визначили вісім видів політичного насильства, від якого постраждали понад 140 темношкірих жінок-кандидаток у країні, і результати їхньої роботи послідовні в тому, що незалежно від того, чи були обрані темношкірі жінки чи ні, вони залишаються беззахисними перед цими формами насильства. Через кампанію «Não Seremos Interrompidas» («Нас не перериватимуть») — відсилку до останньої промови Маріель у міській раді Ріо — вони закликають місцеву владу протидіяти політичному насильству, яке позбавляє темношкірих жінок та ЛГБТК+ людей можливості отримати та безпечно обіймати політичні посади.

«Цього року ми працюємо над створенням мережі політтехнологів — людей, які об'єднаються для підтримки темношкірих жінок-кандидаток та ЛГБТК+ людей під час виборів. Поки що ми просуваємо цю тему переважно через мистецтво та культуру», — додає Батіста.

Два роки тому в Бразилії був прийнятий закон про боротьбу з політичним насильством. ««Справедливість для Маріель» виходить за рамки пошуку відповідей та притягнення винних до відповідальності. Ми мусимо зробити так, щоб більше нікого не вбили».

Тож Інститут запустив дослідження, метою якого є висвітлення двох років чинності цього закону та механізмів захисту й запобігання політичному насильству. Представники Інституту закликають до розширення законодавства та вдосконалення механізмів захисту — включно зі спеціальним протоколом роботи з жертвами політичного насильства. Необхідно також гарантувати належну фінансову підтримку службовцям, які займаються нападами, і залучати політичні партії, виборчі органи тощо до програм просвіти та попередження насильства.

Платформа PANE, ще один проєкт інституту, консолідує дії та інструменти, спрямовані на реформування політичної системи Бразилії. Платформа висвітлює глибоко вкорінену нерівність і насильство, з якими історично маргіналізовані спільноти стикалися протягом століть, ще від прибуття португальських колонізаторів 524 роки тому. Недоліки нинішніх структур видно неозброєним оком, і PANE працює над включенням темношкірих жінок до процесів ухвалення рішень, наполегливо закликаючи партії підтримувати кандидаток та спонукати кандидатів на виборах просувати антирасистські політики.

У співпраці з такими організаціями, як Educafro, Movimento Mulheres Negras Decidem (Чорні жінки вирішують) та Coalizão Negra por Direitos (Чорна коаліція за права), Інститут Маріель Франко вже досяг значних успіхів.

Представники Інституту домоглися від Вищого виборчого суду пропорційного фінансування та ефірного часу для темношкірих кандидатів на виборах 2022 року. Однак вони прагнуть сталих змін і закликають партії впровадити антинасильницькі рекомендації найближчим часом.

Глобальні тренди

Щорічний фестиваль Justiça por Marielle e Anderson (Справедливість для Маріель та Андерсона), Ріо-де-Жанейро 2024. Фотографія надана Інститутом Маріель Франко.

У всьому світі жінки, меншини та ЛГБТК+ спільноти продовжують бути значно недопредставленими у процесах прийняття політичних рішень та в політичних партіях. Корінь цієї проблеми — у складній суспільній динаміці та перехресних формах насильства. За нинішніх темпів, гендерного розмаїття серед найвищих політичних посад не буде досягнуто ще протягом 130 років.

Не можна недооцінювати роль міжнародної солідарності у досягненні змін у політичних системах. Батіста стверджує: «Я думаю, що міжнародна солідарність є для нас ключовою. Ми сильніші коли ми разом, не зважаючи на кордони. Така спільність, масовість дуже важлива для створення додаткового тиску до ухвалення рішень, зміни ситуації і створення іншого політичного середовища».

14 березня 2024 року минули шість років з дня вбивства Маріель Франко. Її сім'я пише, що це були «найважчі шість років нашого життя». Проте Інститут Маріель Франко щороку організовував «фестиваль справедливості», до якого долучалися понад 20 000 людей, аби продовжувати боротьбу за справедливість та зберігати пам'ять Маріель Франко, примножуючи її спадщину і «поливаючи посаджене нею насіння» демократії проти політичного насильства.

В листопаді цього року, через шість років після вбивства Маріель Франко, її вбивці нарешті були засуджені. Виступаючи перед пресою після винесення вироку, Аніель Франко, сестра Маріель, сказала, що це початок шляху до правосуддя: «Ми повинні покласти край нормалізації насильства проти чорношкірих людей та громадських діячів. Діти не мають ставати жертвами випадкових куль. Ми будемо непохитно стояти за Маріель, Андерсона і за право на гідне життя».