Розділена Молдова: як діаспора забезпечила перемогу президентки Майї Санду і що чекає країну далі?

Майя Санду та її опонент Олександр Стояногло. Скриншот відео «Прозахідний чинний президент Молдови Майя Санду заявляє про перемогу на виборах | AC1G» із ютуб-каналу Talk Shows Central. Справедливе використання.

[Усі посилання в тексті — російською мовою, якщо не вказано інше].

Майя Санду здобула перемогу на президентських виборах у Молдові 4 листопада 2024 року, ставши першим лідером країни, який отримав другий термін на прямих виборах. Вона отримала приблизно 182 000 голосів, що становить близько 11% переваги над опонентом — вагомий результат. Проте на відміну від 2020 року, значну частину голосів Санду забезпечила молдовська діаспора. Усередині країни вона поступилася Олександру Стояногло на 2,4%, або на 32 000 голосів. Цей неоднозначний підсумок висвітлює давній розкол у молдовському суспільстві за різними критеріями. Євген Чебан написав про результати виборів для молдовського видання NewsMaker, а Global Voices переклав та відредагував його статтю, передрукувавши з дозволу NewsMaker.

Як Санду здобула перемогу?

Результати [укр.] першого туру президентських виборів та проєвропейського конституційного референдуму стали неприємним сюрпризом для молдовського уряду і особисто для Майї Санду. Її перемога у першому турі була далеко не переконливою, що ускладнило шлях до легкої перемоги у другому турі. Референдум, який вважався “репетицією” другого туру, майже провалився.

Зіткнувшись із цим непростим викликом від виборців, команда Санду вирішила змінити підхід і посилити свої позиції.

Президентка доклала зусиль, щоб залучити виборців, які підтримували інших кандидатів, виступаючи з примирливими і об’єднавчими заявами, орієнтованими особливо на прихильників Ренато Усатого [укр.], що посів третє місце в першому турі. Вона також звернулася до активістів, пов'язаних із Іланом Шором [укр.]. Тон, який раніше міг здаватися зверхнім, змінився на більш відкритий і зважений.

Показовою зміною стало фото, зроблене у п'ятницю з мером Кишинева Іоном Чебаном [англ.], якого команда Санду раніше називала “людиною Москви”. Тепер вони стояли поруч, хоча й із дещо напруженими обличчями, просуваючи “європейське майбутнє” на фейсбук-сторінці Санду [рум.] за два дні до вирішального голосування.

Розділена Молдова: як діаспора забезпечила перемогу президентки Майї Санду і що чекає країну далі?

Після першого тура Санду визнала помилки уряду і пообіцяла провести реформи, починаючи з кадрових змін у складі уряду.

Щоб зменшити вплив активістів Ілана Шора, які, за повідомленнями, фінансуються росією [англ.], правоохоронні органи активізували свою роботу, щодня інформуючи про обшуки, затримання та накладення штрафів за підкуп виборців.

Медіа також оприлюднили [англ.] базу даних прихильників Ілана Шора в Молдові, широко розповсюджуючи її в соціальних мережах. Прихильники уряду відмовилися від презумпції невинуватості та публічно засудили осіб, що потрапили до цього списку.

Читати далі: Другий тур президентських виборів у Молдові

Кампанія Олександра Стояногло: інший підхід, інший погляд

Між двома турами виборів Олександр Стояногло [укр.] та його команда залишалися значно менш активними. Він виступив на дебатах із Майєю Санду досить непереконливо, дав кілька вигідних інтерв'ю, проводив трансляції в соціальних мережах, але майже не висвітлював свої зустрічі з виборцями.

Активні зусилля команди Санду у різних сферах помітно контрастували з пасивною кампанією Стояногло й дали відповідний результат. Комбінована стратегія, що включала протидію мережі Ілана Шора, мобілізацію прихильників та звернення до виборців, які підтримували інших кандидатів, виявилася дієвою.

Санду покращила свій результат першого туру на 275 тисяч виборців, з яких лише 115 тисяч – за рахунок підвищення явки. Стояногло ж здобув 347 тисяч додаткових голосів, однак це на 141 тисячу менше, ніж сумарна підтримка вибулих кандидатів у першому турі. Цей дефіцит протестних голосів частково зумовлений тим, що Ренато Усатий [укр.] не підтримав Стояногло в другому турі. Проте головною причиною поразки опозиційного кандидата, вірогідно, є те, що більшість виборців Молдови не бажають бачити на посаді президента кандидата від прокремлівської партії. У фінальному етапі кампанія Санду в значній мірі ґрунтувалася на цьому побоюванні.

Розділ перший: Геополітика

Коли в Молдові обговорюють суспільні розбіжності, часто згадують геополітичний розкол – між тими, хто підтримує європейську інтеграцію, і тими, хто схиляється до росії. Російська агресія проти України суттєво знизила підтримку останньої позиції.

Основною прокремлівською політичною силою, яка відкрито підтримує та виправдовує вторгнення росії в Україну, є організація Ілана Шора. У другому турі Шор закликав своїх прихильників голосувати за Стояногло та організував перевезення виборців до закордонних дільниць у Мінську, Баку та Стамбулі. Ігор Додон [укр.], лідер соціалістів, також підтримував Стояногло і виправдовував дії путіна, хоч і більш обережно.

Зв’язки між Стояногло та прокремлівськими силами стали головним об’єктом критики і слабким місцем його кампанії. Хоча він засудив вторгнення росії в Україну, підтримав територіальну цілісність України та намагався дистанціюватися від Додона, ці зусилля виглядали недостатньо переконливо.

Заклик Санду «зупинити кремлівського троянського коня» став головним гаслом для її прихильників у другому турі.

Остаточні результати виборів чітко засвідчили, що більшість молдовських виборців, особливо серед діаспори, з обережністю ставляться до будь-яких сил, пов’язаних із кремлем. Такий наратив, вірогідно, стане ключовим у стратегіях Санду та ПСРМ на майбутніх парламентських виборах.

Поділ другий: Нерівність

Якщо Соціалістичну партію і партію Шора вважають токсичними через корупцію та зв'язки з кремлем, то чому ж Стояногло переміг на виборах усередині країни? Молдова керується не лише геополітичними пріоритетами чи страхом війни. Особливо за межами Кишинева існує ще один поділ у суспільстві, не пов'язаний із глобальною політикою чи міжнародними проблемами.

Молдовське суспільство фактично розділене на дві Молдови, і цей поділ лише частково стосується геополітики чи позицій кремля.

Перша Молдова складається з громадян із доходами вище середнього, які переважно проживають у Кишиневі або за кордоном. Вони підтримують проєвропейських політиків та інтеграцію в ЄС. Ці люди часто подорожують до Європи, тому для них важливі безвізовий режим, доступні авіарейси і комфортні умови в аеропорту Кишинева. Багато з них мають румунські паспорти, активно формують громадську думку в соціальних мережах і впливають на медіа.

Друга Молдова зосереджена в невеликих містах і селах, часто позбавлених навіть базових комунальних послуг, таких як централізоване водопостачання чи каналізація. Серед мешканців переважають пенсіонери, які виживають на мінімальні пенсії, а молодь із низькими зарплатами розглядає можливість еміграції, змушена брати мікропозики для покриття основних потреб. Вони найбільше страждають від будь-якого економічного потрясіння, будь-то інфляція чи зростання тарифів на комунальні послуги.

Ці люди не обов'язково проти європейського курсу Молдови, але вони не відчувають його переваг у своєму житті. Водночас їм постійно нагадують про євроінтеграцію, і на кожному кроці вони бачать прапори ЄС.

Різкий контраст між цими двома Молдовами особливо відчутний при порівнянні фотографій з акцій протесту партії Шора та минулорічного проєвропейського мітингу в Кишиневі. Яскравим прикладом є кадри з Кишинівського марафону 2022 року, де люди в брендовому спортивному одязі й з дорогими гаджетами біжать повз літніх, бідно вдягнених жінок, яких привели на протест партії Шора, а вони з цікавістю спостерігають за цією подією.

Друга Молдова недостатньо представлена у публічному просторі та політиці країни. Ці люди легко піддаються на популістські обіцянки та відчувають відчуженість через зверхнє ставлення, яке демонструє перша Молдова, включно з правлячою партією та президентом.

Для цієї другої частини суспільства соціально-економічні умови значно важливіші, ніж зовнішньополітичний курс. У минулому Комуністична партія зверталася до їхньої потреби у справедливості, а згодом – Санду та PAS з їхньою антиолігархічною позицією у 2020–2021 роках. Нещодавно Стояногло залучив їх на свій бік гаслом «Справедливість для всіх», що частково пояснює його перемогу усередині країни.

Дві Молдови, два президенти

Перша Молдова, до якої належать переважно діаспора та мешканці Кишинева, обрала Санду, тоді як Друга Молдова підтримала Стояногло. Це дві різні частини країни з різними пріоритетами та бажанням мати різних президентів.

У післявиборчій промові Санду знову пообіцяла бути «президентом для всіх громадян», намагаючись подолати розкол, який ще більше проявився під час цієї виборчої кампанії. Проте чи вдасться їй це зробити?

Почати обговорення

Шановні автори, будь ласка увійти »

Правила

  • Усі коментарі перевіряються модератором. Не надсилайте свій коментар більше одного разу, інакше він може бути ідентифікований як спам.
  • Будь ласка, ставтесь з повагою до інших. Коментарі, які містять мову ненависті, непристойність та особисті образи, не будуть опубліковані.