Колаж, створений Global Voices, зображає картину анонімного художника 18 століття на тему етнічних каст часів іспанської колонізації Мексики. Джерело: Вікісховище, публічний архів.
Перший дипломатичний конфлікт президентки Мексики Клаудії Шейнбаум Пардо розпочався ще до її інавгурації 1 жовтня. Хоч вона і запросила на свою інавгурацію президента Іспанії Педро Санчеса, вона відмовила у можливості відвідин королю Феліпе IV Бурбонському. Клаудія обґрунтувала цей вчинок тим, що король Феліпе відмовився відповісти на дипломатичний лист, написаний у 2019 році колишнім президентом Андресом Мануелем Лопесом Обрадором (АМЛО), в якому той просив короля вибачитися від імені іспанської корони за насильство і масові вбивства в Мексиці під час іспанського завоювання та в колоніальний період.
Протягом багатьох років європейські держави приносять вибачення за своє колоніальне минуле на африканському континенті. Наприклад, бельгійська корона принесла вибачення за масові вбивства та каліцтва конголезького населення, скоєні за короля Леопольда ІІ, а президент Німеччини Франк-Вальтер Штайнмаєр вибачився за жорстокість щодо корінних народів Танзанії.
На американському континенті прем'єр-міністр Канади Джастін Трюдо приніс вибачення за школи-інтернати, в яких відбувалися вбивства дітей корінних народів, і навіть Папа Римський Франциск вибачився від імені Католицької Церкви за насильство часів євангелізації в Мексиці. Усі ці приклади, ймовірно, наштовхнули АМЛО на думку, що він все ж може розраховувати на вибачення від іспанської корони, про яке він знову попросив у 2021 році.
Того ж року АМЛО від імені мексиканської держави вибачився перед Майо та Які — корінними громадами на півночі Мексики — за масові вбивства, здійснені державою за правління Порфіріо Діаса, останнього диктатора Мексики. Також він вибачився перед представниками Майя в південному штаті Юкатан за жорстоку кастову війну, і перед народом Цоціль за масові вбивства корінних жителів в Актеалі. І, звичайно, за масові вбивства китайських мігрантів під час Мексиканської революції.
Іспанія святкує свій Національний день (Día de la Hispanidad — День Колумба) 12 жовтня — в день, коли Христофор Колумб вперше ступив на американський континент. Цей день є великим святом та приводом для гордості для будь-якого іспанського націоналіста й патріота, і при цьому це також святкування початку колонізації, яка призвела до створення Іспанської імперії та увічнила Іспанію в історії як країну-завойовницю. Однак на корінних народах досвід колонізації лишив непоправний слід.
Чорна легенда та золота легенда
У 1552 році ченець Фрай Бартоломе де лас Касас написав доволі неоднозначну книгу, що висвітлювала злочини іспанських конкістадорів в енкомендах — «Найкоротший звіт про руйнування Індій» («Brevísima Relación de la Destrucción de las Indias »). На декілька століть пізніше, у 1914 році, історик Хуліан Худеріас почав активно поширювати термін «чорна легенда», стверджуючи, що подібне зображення іспанської історії на американських континентах було упередженим і неправдивим, націленим на те, щоб зобразити Іспанію ворогом, а не культурним союзником та гуманістичною державою, яка забезпечувала рівне ставлення корінним народам Америки.
Однак серед першоджерел можна знайти ацтекські кодекси, які дуже графічно описують жорстокість покарань, що застосовувалися іспанцями до корінних жителів, наприклад «emperramiento» (кидання в'язнів на поталу бойовим псам), а також колоніальні картини, що зображають чіткий поділ суспільства на класи в іспанських колоніях Латинської Америки.
Тим не менш, для Худеріаса, який був вірним патріотом Іспанії, історія іспанської колонізації виглядала як «чорна легенда». Однією з поширених претензій було те, що саме англосаксонські країни — спершу Британська імперія, а згодом і Сполучені Штати — розпалювали ненависть до його батьківщини, поширювали зневагу до іспанського минулого та закликали до повстань у Латинській Америці.
Звичайно, спроба «реконкісти» короля Фердинанда VII у 19 столітті продемонструвала іншу картину. У 1829 році іспанці спробували відвоювати Мексику, взявши в облогу прибережне місто Тампіко, а в 1862 році іспанські війська приєдналися до англо-французької військової експедиції з метою стягнути борги з Мексики. Зважаючи на історію, антиіспанські настрої у 19 столітті є цілком зрозумілими.
У той самий час, існує глорифіковане уявлення про Іспанську імперію, в якому вона зображена як така, що знайомить мезоамериканські народи з культурою, католицькими цінностями й цивілізацією. Прибічники цієї версії часто впадають в історичні заперечення, такі як «quinto real» (королівська двадцятина — відсоток золота, видобутого в колоніях і відправленого до Іспанії), і відстоють думку, що це багатство використовувалося для сприяння будівництву міст, палаців, університетів і соборів.
Змальовується ідилічне минуле, де змішання рас — метисація — було добровільним; де корінні народи мали рівне представлення в іспанському законодавстві; і де насильство з боку іспанців затьмарювалося людськими жертвоприношеннями, що практикувалися в імперіях ацтеків та інків. І той факт, що корінні народи не були винищені, як це сталося у Сполучених Штатах чи Канаді, виправдовує процес колонізації.
Нова мексиканська ідентичність
Мексика, на відміну від інших країн регіону, пройшла через революційний процес з 1910 по 1920 рік, який ознаменував радикальні зміни в усіх інституціях та соціальних класах. Землевласники іспанської спадщини та магнати, статки яких були спадком колоніальної епохи, на рубежі 20-го століття раптово втратили все. Мексиканцям було легше ідентифікувати себе з фермерами та робітниками, які брали участь у революції, ніж із білими нащадками іспанських еліт, які прикрашали маєтки та громадські будівлі. Для Мексики логічніше було повʼязувати себе зі своїм корінним минулим, аніж з іспанським.
«Космічна раса» — книга, написана у 1925 році Хосе Васконселосом, першим секретарем народної освіти — стала вирішальною у формуванні більш однорідної моделі національної історії. У ній мексиканська ідентичність зображена як поєднання двох походжень, двох світів. Беручи початок як із корінного, так і з іспанського минулого, вона піднесла дух мексиканського націоналізму, ніколи при цьому не забуваючи про жорстокість, пов'язану зі створенням держави.
До 1990-х років, за часів правління колишнього президента Салінаса де Гортарі, термін «Зустріч двох світів» використовувався для позначення взаємодії між іспанськими конкістадорами та корінними народами.
Дипломатичний конфлікт
У 2019 році, коли АМЛО надіслав листа, він очікував, що іспанська корона відповість. Проте відповідь так і не надійшла. Натомість іспанські інвестори в Мексиці та іспанські праві на чолі з президентом партії VOX (Голос) Сантьяго Абаскалем і конгресменкою від Народної партії Каетаною Альварес де Толедо почали критикувати уряд АМЛО. Екс-президент розцінив це як акт втручання в його адміністрацію.
Шейнбаум написала твіт, у якому пояснила, що її відмова запросити короля Іспанії на інавгурацію не пов'язана ні з якою ідеологією, а радше з його відмовою відповісти на лист президента Мексики. Тепер, як чинна президентка Мексики, вона нагадує Іспанії, що борги не забуті.
Деякі приклади поведінки іспанських королів важко забути. Одним з таких стала відмова короля Феліпе VI встати в присутності меча визволителя Колумбії Симона Болівара під час церемонії посвяти президента Колумбії Густаво Петро Уррего у 2022 році. Або знамените «Чому б тобі не заткнутися?» у виконанні короля Хуана Карлоса I, адресоване покійному президенту Венесуели Хʼюго Чавесу.
Якщо іспанська корона зацікавлена в поглибленні звʼязків з Мексикою, то вибачення могли би дуже цьому посприяти. Та оскільки Іспанія поділяє спільні інтереси Європейського Союзу, і менш залучена в контексти Латинської Америки, то просити вибачення за подію 700-річної давнини видається іспанцям безглуздим, а іспанські інвестори без проблем продовжують інвестувати в Мексику. Тільки майбутнє покаже, чи зміниться ставлення іспанського суспільства та чи переосмислить воно свою роль відносно Латинської Америки.
Якщо вам цікава ця тема, вас може також зацікавити: Португалія і міф про доброго колонізатора.
