Скриншот із документального фільму Раджана Катета «Без зимових канікул» із каналу TIDF на ютубі.

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше].

Поки ігрове кіно в Непалі динамічно розвивається, документальне залишається маловідомим і має значно скромніші масштаби. Одним із небагатьох фестивалів, де демонструють такі фільми, є Міжнародний гірський кінофестиваль у Катманду (Kimff), який представляє як художні, так і документальні стрічки, що зосереджені на гірському житті, пригодах, змінах клімату та житті сільських громад. У 2024 році на фестивалі показали понад 20 фільмів із десятка країн.

Але яке життя непальських документалістів поза межами цієї події, що відбувається лише раз на рік? Щоб дізнатися про виклики та особливості такої рідкісної професії в Непалі, Global Voices поспілкувалися з Раджаном Катетом, режисером з Катманду, який працює над художніми та документальними фільмами. Катет є випускником престижних кінопрограм, зокрема European Masters DOCNOMADS, Berlinale Talents та Global Media Makers.

Інтерв'ю проводилося електронною поштою після особистої зустрічі в Катманду.

Rajan Khatet, photo used with permission.

Філіп Нубель (ФН): Із якими основними викликами доводиться стикатися документалісту в Непалі?

Rajan Kathet (RK): The primary challenges for documentary filmmakers in Nepal are funding and market access. The overwhelming majority of films produced in Nepal are fiction, with nearly all financiers, distributors, and producers focused solely on this genre. State support is virtually nonexistent, and there are almost no venues to screen documentaries domestically, pushing filmmakers to seek opportunities abroad. While charity screenings or limited runs in theaters do occur, they rarely ensure financial returns and often serve more as symbolic gestures than viable income sources. Nepali television channels do not typically purchase documentaries, unlike their counterparts abroad. To have a documentary broadcast on Nepali TV, filmmakers often need to buy airtime or find commercial sponsors to cover the costs. Consequently, initiating and completing a documentary in Nepal is a formidable task, often requiring collaboration with international producers to access grants from Europe or America.

Раджан Катет (РК): Основні труднощі для документалістів у Непалі пов’язані з фінансуванням та доступом до ринку. Переважна більшість непальських фільмів — це ігрові стрічки, і майже всі інвестори, дистриб'ютори та продюсери зосереджені виключно на цьому жанрі. Державна підтримка документального кіно практично відсутня, а місць для показу таких фільмів у країні майже немає, що змушує режисерів шукати можливості за кордоном. Хоча іноді проводяться благодійні чи обмежені кінотеатральні покази, вони рідко приносять фінансову вигоду, слугуючи радше символічним жестом, ніж реальним джерелом доходу. Непальські телеканали зазвичай не купують документальні фільми, на відміну від закордонних. Щоб потрапити в ефір на непальському телебаченні, режисерам часто доводиться купувати ефірний час або шукати комерційних спонсорів для покриття витрат. Отже, ініціювати та завершити створення документального фільму в Непалі — це складне завдання, яке часто вимагає співпраці з міжнародними продюсерами для отримання грантів з Європи чи Америки.

ФН: На яких майданчиках і фестивалях в Азії ви можете демонструвати свої фільми та спілкуватися з колегами?

RK: For the past two decades, South Korea has been a prime destination for Nepali filmmakers seeking grant support and prestigious premieres, whether Asian or World. The Busan International Film Festival stands out as a top priority, especially for fiction filmmakers, due to its rich array of market forums and workshops aimed at nurturing Asian talent. In recent years, however, Nepali filmmakers have expanded their reach to other Asian festivals in Japan, Hong Kong, Taiwan, India, Singapore, and beyond. My first feature documentary, “No Winter Holidays”, received financial support from DMZ Docs in South Korea, where it also had its Asian premiere. The film enjoyed a successful run across major Indian festivals like Dharamshala IFF, MIFF Mumbai, Kolkata IFF, and Kolkata People's Film Festival, and was recently showcased at the Taiwan International Documentary Film Festival  (TIDF) and the Golden Apricot International Film Festival in Armenia.

РК: Протягом останніх двох десятиліть Південна Корея стала ключовим напрямком для непальських кінематографістів, які шукають грантову підтримку та можливості для престижних азійських і світових прем’єр. Міжнародний кінофестиваль у Пусані є одним із найбільш важливих, особливо для режисерів художніх фільмів, завдяки численним ринковим форумам і воркшопам, що сприяють розвитку азійських талантів. Проте останніми роками непальські кінематографісти розширили свою присутність і на інших азійських фестивалях у Японії, Гонконгу, Тайвані, Індії, Сінгапурі та інших країнах. Мій перший повнометражний документальний фільм «Зимових канікул не буде» отримав фінансову підтримку від DMZ Docs у Південній Кореї, де також відбулася його азійська прем'єра. Фільм здобув успіх на великих індійських фестивалях, таких як МКФ у Дхарамшалі, МКФ у Мумбаї, МКФ у Калькутті та Народний кінофестиваль у Калькутті, а нещодавно був показаний на Тайванському міжнародному фестивалі документального кіно (TIDF) та Міжнародному кінофестивалі «Золотий абрикос» у Вірменії.

Фільм здобув нагороду за найкращий документальний фільм на Міжнародному кінофестивалі про права людини в Непалі у грудні 2023 року. Пропонуємо вашій увазі трейлер цього документального фільму, який розповідає історію двох непальських сільських вдів, що очолюють віддалене село і стикаються з дискримінацією за ознакою статі, касти та соціального статусу.

Більше про TIDF читайте тут: Тайванський міжнародний фестиваль документального кіно вшановує кінематографістів М'янми

ФН: Ви також працювали над документальним фільмом у співпраці з тайванською командою. Яким був цей досвід?

RK: After the COVID-19 pandemic, I coordinated the Nepal production of the Taiwanese feature documentary ‘After the Snowmelt’ ( 雪水消融的季節), directed by Lo Yishan (羅苡珊). This personal documentary follows Yishan as she retraces the final journey of her friend, who tragically lost her life in a weather-related incident in Nepal. Due to travel restrictions, the director and her team could only manage the second of the two scheduled filming trips to Nepal. For the first schedule, immediately after the pandemic, my team at Salpa Films and I handled all the filming. During the second schedule, I primarily assisted Yishan's team with logistics, permits, and other essential support. The film premiered at Visions du Réel festival in April 2024 and is now traveling around the film festivals.

РК: Після пандемії COVID-19 я координувала виробництво в Непалі тайванського повнометражного документального фільму «Після танення снігу» (雪水消融的季節), знятого режисеркою Ло Ішань (羅苡珊). Це фільм, у якому Ішань відстежує останню подорож своєї подруги, яка трагічно загинула в Непалі через несприятливі погодні умови. Через обмеження на пересування команда змогла здійснити лише другу з двох запланованих поїздок до Непалу. Під час першої зйомки, одразу після пандемії, я та моя команда із Salpa Films виконували всю роботу. Протягом другої подорожі я головним чином надавав підтримку команді Ішань із питань логістики, дозволів та іншої необхідної допомоги. Прем'єра фільму відбулася на фестивалі Visions du Réel у квітні 2024 року, і наразі він бере участь у кінофестивалях.

Пропонуємо вашій увазі трейлер фільму Ло Ішань:

ФН: Над якими проєктами ви працюєте зараз і яким ви бачите розвиток своєї кар'єри?

RK: I'm currently involved in several projects. I'm writing a short fiction film working-titled ‘Oxygen’, which explores the father-son relationship in the aftermath of the COVID-19 pandemic. Additionally, I'm researching and developing a feature documentary focused on caste-based social discrimination in Nepal, a project that was presented at the Doc Station of Berlinale Talents and Docedge Kolkata earlier this year. I'm also working on a concept for a TV documentary in collaboration with an Indian filmmaker, whom I supported as a Nepal producer for his TV docu-series ‘A Himalayan Endgame’, which is now in post-production.

In the past, sustaining a career in filmmaking has been challenging, but in recent years, I've found a more stable path. Connecting with international filmmakers has led to various collaborations, which have helped me secure work and, in turn, allowed me to develop my projects with less financial strain. In the next few years, I see myself distributing my second feature-length documentary while seeking funding for my feature fiction film.

РК: Наразі я працюю над кількома проєктами. Я пишу сценарій для короткометражного ігрового фільму «Кисень», який досліджує стосунки батька та сина після пандемії COVID-19. Також я займаюся розробкою повнометражного документального фільму про соціальну дискримінацію за кастовою ознакою в Непалі. Цей проєкт був представлений на Doc Station Berlinale Talents та Docedge Kolkata на початку року. Окрім того, я працюю над концепцією телевізійного документального фільму у співпраці з індійським режисером, якому я допомагав як продюсер у Непалі для його теледокументального серіалу «Гімалайський ендшпіль», що зараз знаходиться на стадії постпродакшну.

Раніше було важко підтримувати кар'єру в кіно, але останніми роками я знайшов більш стабільний шлях. Спілкування з міжнародними кінематографістами призвело до різних колаборацій, які допомогли мені знайти роботу і, водночас, дозволили розвивати мої проєкти з меншим фінансовим навантаженням. У найближчі кілька років я планую працювати над дистрибуцією мого другого повнометражного документального фільму та шукати фінансування для мого першого повнометражного ігрового фільму.