Зображення Хаґендра Хатрі. Використано з дозволу правовласника.

Оригінальна стаття Марті Логана була опублікована в Nepali Times. Перекладена та відредагована версія публікується на Global Voices в рамках угоди про обмін контентом.

Хаґендра Хатрі мав намір працювати в Південній Кореї. Він навіть переїхав з району Ролпа до району Данг у непальській провінції Лумбіні, щоб мати змогу відвідувати заняття з корейської мови для підготовки до обов'язкового іспиту.

Одного разу в Тулсіпурі в районі Данг до Хатрі підійшов чоловік і запитав, чи не зацікавлений він у роботі в росії. Він відповів, що ні, не зацікавлений, хоча чоловік і наполягав. Через шість тижнів Хатрі змінив свої плани, і 15 жовтня 2023 року він вилетів з Катманду до москви через Дубай разом з 52 непальцями, які також шукали роботу.

Він чув про російсько-українську війну, але вербувальник пообіцяв йому роботу кухаря за лінією фронту. Зарплата мала складати 500 000 непальських рупій (3 698 доларів США) щомісяця, а через рік Хатрі отримав би посвідку на постійне проживання в росії. Йому навіть сказали, що після цього він зможе отримати американську візу.

Група непальців провела кілька днів у москві, заповнюючи документи. Потім їх посадили в автобус і відвезли до табору в лісі, де вони протягом тижня проходили навчання, в тому числі користуванню гвинтівкою.

Хаґендра Хатрі з іншими непальськими солдатами в Росії. Зображення Хаґендра Хатрі. Використано з дозволу правовласника.

На той момент Хатрі все ще думав, що готуватиме їжу для бійців.

«Лише коли нас відвезли до другого тренувального табору, я побачив, що моє ім'я раптом вигулькнуло у списку новобранців, які підуть у бій. І тоді до мене дійшло, що я їду на війну», — згадував Хатрі під час інтерв'ю в Катманду.

«Після того, як я побачив своє ім'я, я почав розмовляти з поважного вигляду солдатом, використовуючи Google Translate, — продовжує він. — Я намагався вмовити його вивезти мене. Спочатку він мене не слухав, та я продовжував говорити з ним ще півтора дні, і він нарешті погодився взяти мене та ще шістьох непальців, якщо кожен з нас заплатить йому по 17 000 рублів [174 долари США]».

Чоловік вивіз непальців на власному автомобілі та висадив десь за п'ять кілометрів від табору опівночі. Звідти вони вирушили пішки через ліс у холодну російську зиму.

«Ми не боялися, що хтось прийде і схопить нас, — каже Хатрі. — Ми більше боялися зустріти диких тварин — що би ми тоді робили? А ще йшов сніг, тож ми переживали, що, можливо, просто загинемо на морозі».

Група йшла пішки 16 годин поспіль, доки до них не під'їхав автомобіль і не зупинився. Коли чоловіки пояснили, що сталося і звідки вони, водій погодився відвезти їх до москви (їдучи для цього сім годин).

Дізнавшись, що термін дії їхніх віз закінчився, доброзичливий водій відвіз їх до хостелу, де, як він знав, вони будуть у безпеці. Він відмовився брати гроші за те, що привіз їх і допоміг.

Перебуваючи в безпеці в хостелі, чоловіки зв'язалися з друзями та родичами в Непалі, і ті надіслали їм авіаквитки. Наступного дня вони вже були в московському аеропорту та сідали на літак додому.

Зображення Хаґендра Хатрі. Використано з дозволу правовласника.

Зараз, майже рівно рік потому, Хатрі каже, що цей досвід іноді здається нереальним: «Це справді схоже на вигадку, і, можливо, люди в це не вірять. Та коли я був там, мені було дуже страшно. В глибині моєї свідомості була думка про те, що… ну це все, тут я і помру», — каже він.

Хатрі разом із сім'єю заснував ферму в Ролпі. Але він сумнівається, що зможе заробити достатньо грошей, щоб виплатити 1 мільйон непальських рупій (приблизно 7 741 доларів США), які він заборгував кредиторам. Зараз він шукає нові, безпечніші можливості за кордоном.

На запитання, чи не боїться він, що його знову обдурять, він відповідає: «Так, боюся. І я вважаю, що нормально про це думати. Та з іншого боку, думаю, що якщо я розглядатиму лише країни, які мають угоди з урядом Непалу, то може, мене не обдурять знову».

Хатрі каже, що не може пригадати жодного знайомого, який би досягнув успіху, не виїхавши за кордон. Він додає: «Більшість моїх друзів, навіть ті, хто намагалися щось зробити в Непалі, зазнали невдачі й були змушені врешті-решт виїхати за кордон. Здається, я не бачив, щоб хтось із моїх друзів досяг успіху в Непалі».

За даними звіту Центру журналістських розслідувань Непалу, імена чоловіків, які завербували Хатрі та інших непальців, — Мохан Олі та Нім Бахадур Кунвар (Сушант). Поліція має список, що налічує 61 торговця людьми, кожен з яких був причетний до вербування непальців до російської армії. 22 з них були заарештовані. Деяких зобовʼязали відшкодувати збитки, але більшість зрештою були звільнені.

За оцінками експертів, в російській армії служать кілька тисяч непальців. Щонайменше 44 з них загинули під час бойових дій, а шестеро потрапили в полон і, як кажуть, є військовополоненими в Україні.