Сонячна електростанція в Уарзазаті, вид з космосу 20 березня 2019 року з борту апарату ESA / Copernicus Sentinel-2A. Джерело: Вікісховище (CC BY-SA 3.0 IGO).

Сонячна електростанція Нур, розташована поблизу містечка Варзазат у південно-центральній частині Марокко, є найбільшою у світі станцією концентрованої сонячної енергії (CSP) і ключовим елементом прагнення країни стати світовим лідером у галузі відновлюваної енергетики. Цей масштабний проєкт, який отримав значну фінансову підтримку від європейських інвесторів, здобув міжнародне визнання за потенціал у скороченні викидів вуглецю та виробництві сталої енергії.

Проте, на тлі глобального захоплення успіхами Марокко у сфері відновлюваної енергетики зростають побоювання щодо соціальних наслідків таких масштабних ініціатив. Будівництво Нур викликало низку проблем, зокрема примусове переміщення місцевих громад і складні умови праці для робітників. Ці питання ставлять під сумнів етичну відповідальність як європейських інвесторів, так і марокканського уряду, адже розвиток енергетики не повинен здійснюватися ціною добробуту місцевого населення.

Амбіції у сфері відновлюваної енергетики

Марокко поставило перед собою амбітну мету: до 2030 року 52% електроенергії має надходити з відновлюваних джерел. Сонячна електростанція Нур, яка почала працювати у 2016 році, є центральним елементом цього плану. Вона займає понад 3 000 гектарів і використовує сучасну технологію CSP, яка дозволяє накопичувати енергію для використання навіть після заходу сонця.

Проєкт отримав багатомільярдне фінансування від європейських держав, таких як Німеччина, Франція та Іспанія, а також від міжнародних фінансових установ, зокрема Європейського інвестиційного банку (ЄІБ). Ці інвестиції є частиною ширшої європейської стратегії боротьби зі зміною клімату через розвиток відновлюваної енергетики у країнах Глобального Півдня.

Попри всі переваги, значні соціальні наслідки таких проєктів часто залишаються без належної уваги.

Переміщення місцевих громад

Однією з найгостріших проблем, що виникли через будівництво Нур, стало вимушене переміщення місцевих громад. Для спорудження станції були вилучені землі, які поколіннями використовувалися для сільського господарства та випасу худоби.

Хоча марокканський уряд заявляє, що консультувався з місцевими жителями та виплачував компенсації, звіт Вуппертальського інституту за 2019 рік свідчить про зворотне. Багато процесів компенсації та консультацій виявилися недостатньо прозорими та ефективними. Це викликає серйозні питання щодо дотримання прав місцевого населення під час реалізації таких масштабних проєктів.

Нур 2 – Сонячна електростанція в Уарзазаті. Фотографія Річарда Еллавея, джерело: Flickr (CC BY 2.0).

У звіті зазначено, що багато сімей, які постраждали від проєкту «Нур», вважають, що їм не залишили вибору, а отримана компенсація не покриває довгострокових наслідків втрати землі та засобів до існування. Правозахисні організації також висловлюють занепокоєння, наголошуючи на необхідності захисту прав місцевих громад і забезпечення того, щоб розвиток приносив користь не лише інвесторам, а й усім залученим сторонам.

Трудові права та умови праці

Окрім проблеми переміщення громад, порушення трудових прав є ще одним серйозним викликом. Марокканське трудове законодавство, хоча й доволі сильне в теорії, часто залишається слабко реалізованим, особливо у великих інфраструктурних проєктах, таких як «Нур». Працівники, залучені субпідрядниками до будівництва та обслуговування станції, повідомляли про несприятливі умови праці: тривалий робочий день, низьку оплату праці та неналежні заходи безпеки.

Європейські інвестори, які задекларували дотримання етичних стандартів, зіткнулися з критикою за нездатність забезпечити виконання цих зобов’язань на практиці. За відсутності посилених механізмів контролю як у Марокко, так і в компаніях-інвесторах, працівники залишаються вразливими до експлуатації.

Європейська підзвітність та етичні інвестиції

Європейські країни та інституції відіграли ключову роль у підтримці марокканських проєктів у сфері відновлюваної енергетики, розглядаючи їх як важливий внесок у досягнення глобальних кліматичних цілей. Географічна близькість Марокко до Європи та його потенціал для експорту енергії роблять цю країну стратегічним партнером у боротьбі зі зміною клімату.

ЄС має програми, такі як «Зелений курс» та Цілі сталого розвитку (ЦСР), які наголошують на важливості етичного інвестування. Проте звіти громадських організацій свідчать, що ці декларації не завжди знаходять відображення у реальних діях. Критики зазначають, що європейські інвестори мають активніше працювати над забезпеченням дотримання прав людини, а також створенням умов, за яких місцеві громади отримуватимуть реальну економічну вигоду від інвестицій.

 Сонячна електростанція Нур за містом Варзазат. Фото Джона Енгларта. Джерело: Flickr (CC BY-SA 2.0).

У заяві 2021 року Amnesty International закликала європейські уряди та компанії, які реалізують проєкти з відновлюваної енергетики за кордоном, до більшої прозорості та підзвітності. Організація наголосила, що екологічна стійкість має супроводжуватися соціальною відповідальністю.