Жінка дивиться на руїни будинку у Сьерро-Метате. Фото Жуани Гарсії. Використовується за згодою автора.

Те, що колись було процвітаючим містом, та домом для щонайменше 15 родин перетворилося на пустирище, де живуть лише птахи. Через підпал багато будинків було зруйновано, деякі з тих, що вціліли, побиті дірками від куль, а від інших залишились тільки стіни.

Наприкінці березня 2024 року згоріло більше 25 будинків. Згоріли чи були знищені система розподілу питної води, ліхтарні стовпи, агави та ліс у Сьерро-Метате, місті , що належить до муніципалітету Сан-Хуан-Мікстепек, який є частиною південно-мексиканського штату Оахака.

Колишній житель Сьерро-Метате Абрахам, зітхаючи, розповідає про атаку та показує те, що залишилось від його будинку:

Quemaron mi casa el que hice con mucho trabajo, lo construí con el dinero que conseguí en Estados Unidos, cuando regresé hice esta casita donde me pasé después, pero me tuve que salir porque a diario estaban disparando y así no se puede vivir, ahora quemaron todo. Cuando todo se calme, ¿dónde voy a vivir?

Вони спалили мій будинок, на який я заробив важкою працею у Сполученних Штатах. Повернувшись, я побудував собі цю невеличку хатину. Але мені прийшлося піти звідси, тому що кожен день тут відбувались перестрілки. Тепер вони спалили все вщент. Де мені жити, коли все стане на свої місця?

Від будинку, на який Абрахам заробляв шість років у США, лишилась тільки зола, частина глиняного посуду та залізні двері, що стоять посеред місця, яке колись було домом для дюжини сімей.

З лісу долинає шум вітру. У цей сонячний день близько 35 людей зібралося, щоб взяти участь у текіо – колективній волонтерській роботі, до якої залучається все місто. В цей раз вони спилювати пошкоджені вогнем дерева, щоб потім провести електроенергію.

Хоча Сьерро-Метате перетворилося на місто-привид, під час текіо колишні мешканці повертаються сюди – поки частина з них працює, інша стоїть на варті неподалік, щоб у разі наближення озброєних людей попередити всіх про небезпеку.

У той день, коли мешканці працювали, вдалині було чутно постріли – ніби це місце було зоною бойових дій.

Конфлікт, що став наслідком років політичної нестабільності, територіальних суперечок, переселень та росту злочинності приніс хаос у колись спокійний регіон.

Жители Санто-Домінго Йосонами, що знаходиться за шість кілометрів звідси, у іншому муніципалітеті, намагаються відібрати 1.700 акрів землі Сьерро-Метате. Суперечка за землю продовжується незважаючи не те, що у 1996 році Унітарний Аграрний Трибунал постановив, що ця територія належить до муніципалітету Сан-Хуан-Мікстепек.

Жозе Санчез був змушений переїхати з Сьерро-Метате у інше поселення, розташоване приблизно у п'яти кілометрах звідси, яке стало притулком для таких же біженців, як він. Він розповів Global Voices:

Estamos cansados de esto, todos los días es así, hay días con más disparos y otros menos. Han sido 14 años de vivir en la incertidumbre, con miedo que nos vengan a balear, como lo han hecho. 

Ми так втомились від цього, кожен день чутно постріли – колись частіше, колись рідше. Чотирнадцять років ми живемо не знаючи, що буде завтра, хвилюючись, що вони прийдуть та вб'ють нас так само, як інших.

По даним Мексиканської комісії по захисту та просуванню прав людини (CMDPDH) до кінця 2023 року більше ніж 380,000 людей стали внутрішніми переселенцями.

Згідно з інформацією, яку надала Комісія, штати Чіапас та Оахака мають найвищі кількість та частоту переселень серед корінного населення.

Даніель Маркез, офіцер CMDPDH, що відповідає за внутрішньо переміщених особ, поділився під час інтерв'ю:

La mayoría de las formas de violencia están asociadas con armas de fuego. Entonces, hay esa proliferación de actores que tienen armas de una u otra forma. Con esto, hacen que haya un potencial riesgo de desplazamiento, a conflictos de larga data. En Oaxaca tienen mucha incidencia.

Більшість видів насилля асоціюються з вогнепальною зброєю. Тож ми бачимо все більше різноманітно озброєних людей. Це, в свою чергу, призводить до збільшення ризику переселення мирних жителів, чи появи нових конфліктів. Оахака сильно потерпає від цього.

Чоловік серед руїн Сьерро-Метате, Мексика. Фото Жуани Гарсії. Використовується зі згоди автора

14 років без дому

Починаючи з 2010 року, місцеві жителі та ЗМІ задокументували спалення більше ніж 50 транспортних засобів, більше ніж 30 будинків, майже 100 гектарів лісу та щонайменше 28 вбивств в муніципалітеті Сан-Хуан-Мікстепек. Це призвело до того, що протягом наступних 14 років десятки сімей були змушені шукати прихистку в інших місцях. Деякі з них переїхали у столицю муніципалітету Сан-Хуан-Мікстепек, інші – до Тлаксіако, Сантьяго Хустлауаки, Уахуапан-де-Леону, міста Оахаки та навіть США.

Чотирнадцять років тому, до початку заворушень та переселень, вони і жителі Йосонами поважали один одного. Але за їх словами, з появою тут Antorcha Campesina (Факелу Селянства, політичної організації) конфлікт посилився, і мешканці Йосонами почали активне захоплення земель, що належать до муніципалітету Мікстепек.

На відміну від інших громад переселенців, мешканці Сьерро-Метате та Ранчо-Лусеро виїжджали поступово, протягом більше ніж десяти років. Вони організовують текіо та охорону. Люди, що прийшли сюди разом з Абрахамом на текіо в один голос заявляють:

Tenemos la esperanza de regresar algún día a Cerro Metate. Pueden corrernos, quemar nuestros cerros, pero no pueden borrar nuestras memorias y registros, porque acá nacimos, acá crecimos y de acá somos.

Одного дня ми сподіваємось повернутися у Сьерро-Метате. Вони можуть прогнати нас, спалити наші пагорби, та не в змозі стерти спогади і записи, тому що ми народились тут, тут виросли, це наша земля.

Вимушене переселення зачепило також сусідні поселення, такі як Ранчо-Лусеро, Куахілотес, Пуебло-Вьехо та Ріо-Азусена. Наприклад, С. Суарез з Куахілотес (який не розкрив свого повного імені через страх переслідувань) вирішив переселитись разом з сім'єю у рідне село дружини, але не зважаючи на це, приймає участь у текіо та охороні. Суарез каже:

Nosotros somos los que estamos acá viendo cómo le hacemos para sobrevivir, cómo nos turnamos para hacer guardia, cómo sobrevivimos cada día. Antes salíamos a trabajar a Estados Unidos para mantener a nuestras familias, porque nunca nos llegan los programas de apoyo, pero ahora tampoco podemos salir porque estamos al pendiente de lo que pueda sucederles a nuestras familias.

Кожен день ми намагаємося зрозуміти як вижити, як розподілити обов'язки між охоронцями, як залишитись цілими та неушкодженими. Колись ми їздили в США на заробітки, бо ніколи не отримували ані гроша з (державних) програм підтримки, але тепер нам страшно лишати сім'ї без захисту.

Батька Суареза вбили у лютому 2013 року, і з того часу, за його словами, Генеральна прокуратура штату Оахака так і не повідомила про хоч якийсь прогрес у розслідуванні цього злочину, якщо воно взагалі проводиться. Через спроби захистити свою землю діти лишаються сиротами, жінки – вдовами, а батьки ховають власних дітей.

Під час інтерв'ю, представники влади Сан-Хуан Мікстепека сказали, що цей конфлікт впливає на весь муніципалітет. Але є п'ять громад, які протягом чотирнадцяти років живуть під пострілами, конфлікт не був зупинений, навпаки, ситуація лише погіршилась, перетворивши Сьерро-Метате та Ранчо-Лусеро на міста-привиди.

У 2011 році Жозе Санчез орендував будинок у Ріо-Азусені та планував найближчим часом  повернутись до Сьерро-Метате, але пройшло вже 13 років,а він досі живе вдалині від дому. У березні його будинок згорів. В 2011 році він утік, коли почалась стрілянина. Тремтячим голосом він каже:

Estamos cansados, todos los días se escuchan disparos, todos los días nos turnamos para cuidar nuestro territorio, nuestro hogar y bosques, para que no se acerquen a adueñarse de las tierras. Nada es igual que antes.

Ми так втомились, кожен день чутно постріли, кожен день ми по черзі охороняємо свою землю, свої дома та ліси, щоб ніхто не забрав їх собі. Все змінилося.

Фото покинутого будинку у Сьерро-Метате, Мексиці. Фото Жуани Гарсії. Використовується з дозволу автора.

Сім'ї переселенців благають про припинення вогню у Сан-Хуан-Містепеку, благають про справедливість та можливість повернутись до своїх домів у Сьерро-Метате, щоб знову працювати на рідній землі.

З початку конфлікту ані мешканці Сьерро-Метате, ані інші переселенці не отримували жодної гуманітарної допомоги від уряду, не дивлячись на ті жахіття, з якими їм довелося зіштовхнутися. Ба більше, представники влади закрили школи у Пуебло-Вьехо, які відвідували діти.