Зображення обраного президента США Трампа (зображення з Flickr, під ліцензією CC BY-SA 2.0) та карта Латинської Америки, зроблене Global Voices.

20 січня 2025 року президент США Дональд Трамп знову вступить на посаду і зіткнеться зі знайомими, але новими викликами в Латинській Америці.

По-перше, зниження впливу США у світі. Ця тенденція підтверджується в Латинській Америці, де Китай і росія зміцнюють свої позиції. Інвестиції Китаю в інфраструктуру, технології та енергетику різко зросли в усьому регіоні, що робить його другим за важливістю комерційним партнером для багатьох латиноамериканських країн. Тим часом росія розширила свої військові та дипломатичні зв'язки з кількома країнами і продовжує брати участь у дезінформаційних кампаніях, намагаючись вплинути на громадську думку та політичні результати.

По-друге, з початком COVID-19 країни Латинської Америки переживають повільне економічне відновлення, поглиблення політичних криз, сплеск насильства, пов'язаного з картелями, та поглиблення соціальної нерівності. Ці виклики призвели до сплеску міграції. Мільйони мігрантів прямують до американо-мексиканського кордону в пошуках кращого майбутнього. Дані свідчать, що за час правління президента Байдена на кордоні США було затримано близько восьми мільйонів осіб, переважно з країн Латинської Америки.

Ці питання були центральними під час передвиборчої кампанії Трампа. Як і під час попереднього терміну, його промови були зосереджені на пріоритетності інтересів США за кордоном, сильній антиімміграційній позиції та обіцянці розпочати найбільшу депортаційну кампанію в історії США. Якщо раніше він звинувачував Мексику в тому, що вона надсилає до США «ґвалтівників» і «злочинців», то тепер подібні звинувачення він адресував Сальвадору, висловлюючи занепокоєння з приводу в'їзду до США членів бандформувань. Відносини Трампа з Латинською Америкою були позначені злетами і падіннями; із цієї причини уряди країн регіону не всі однаково відреагували на його переобрання.

Ті, кого це мало турбує

Для однієї групи латиноамериканських урядів перемога Камали Гарріс чи Дональда Трампа нічого б не змінила. Такі країни, як Аргентина, Бразилія, Чилі, Коста-Ріка, Домініканська Республіка, Панама, Парагвай, Перу та Уругвай, підтримують добрі відносини зі США, маючи міцну економічну, дипломатичну, а в деяких випадках і військову співпрацю. За винятком Домініканської Республіки та Перу, діаспори цих країн у США є відносно скромними, а отже, вони мають менше суттєвих побоювань, що політика Трампа безпосередньо вплине на їхнє населення за кордоном.

Однак переобрання Трампа може посилити популістські праві уряди в Латинській Америці. Це може статися в Бразилії, найбільшій економіці регіону, де колишній президент Жаїр Болсонару також прагне повернутися до влади. Болсонару і Трамп були президентами з 2019 по 2021 рік. Вони були близькими ідеологічними союзниками. Виникає важливе питання: як особисті зв'язки Трампа з Болсонару можуть вплинути на його взаємодію з Луїсом Інасіу Лулою да Сілвою, нинішнім президентом Бразилії? Зі свого боку, Лула заявив, що відносини з адміністрацією Трампа не ґрунтуватимуться на ідеологічних упередженнях.

Аргентинський політик-ліберал Хав'єр Мілей може отримати найбільшу вигоду. Мілей спрямував зовнішню політику Аргентини на більш тісне узгодження з інтересами Заходу та США і має спільну з Трампом мережу соратників, включаючи таких осіб, як Ілон Маск. Хоча Мілей відомий своїми сміливими заявами, під час передвиборчої кампанії в США він зберігав мовчання. Однак після виборів у розголошеній телефонній розмові Мілей висловив своє захоплення Трампом, сказавши: «Ви мій улюблений президент!»

Незабаром після переобрання Мілей поїхав до Мар-а-Лаго, щоб провести зустріч з Трампом і Маском. Під час зустрічі Мілей запропонував Трампу створити альянс «вільних націй» для збереження західної ідентичності та сприяння комерційній торгівлі. Експерти кажуть, що Мілей прагне стимулювати приватні американські інвестиції в погіршену економіку Аргентини і використати вплив США на Міжнародний валютний фонд (МВФ) для отримання нових кредитів для своєї країни.

Ті, кому є що втрачати

Повернення Дональда Трампа до Білого дому супроводжується республіканською більшістю в Конгресі та ключовими союзниками з Флориди. Саме Флорида є домівкою для великих громад вигнанців з Куби, Нікарагуа та Венесуели, які активно впливають на місцеву політику і привносять до неї проблеми своїх країн.

Приблизно три мільйони кубинців, що становить майже 30% населення Куби, переїхали переважно до Флориди. Вони є єдиною іспаномовною громадою, яка стабільно підтримує республіканців, зокрема через прагнення посилити санкції проти Куби, сподіваючись на демократичні зміни в країні. До цієї кубинської діаспори приєдналися мігранти з Нікарагуа та Венесуели, які також шукають порятунку від диктаторських режимів.

Для Каракаса, Гавани та Манагуа це найгірший сценарій. З приходом Марко Рубіо на посаду державного секретаря та Майка Волтца на пост радника з національної безпеки очікується посилення тиску на ці режими. Рубіо та інші впливові республіканці з Флориди, такі як сенатор Рік Скотт, конгресмени Карлос Гіменес, Маріо Діас-Баларт і Марія Ельвіра Салазар, отримають ще більший вплив на політику США щодо Латинської Америки.

Уже видно перші наслідки: У понеділок, 18 листопада 2024 року, члени Конгресу США проголосували за закон під назвою BOLIVAR, спрямований на введення санкцій проти всіх фізичних та юридичних осіб, які мають комерційні зв'язки з режимом Ніколаса Мадуро у Венесуелі. Цей законопроєкт нагадує санкції проти Куби з 1990-х років. Крім того, Куба може довше залишатися у списку країн-спонсорів тероризму, що обмежує її торговельні можливості.

Непередбачуваність для багатьох

Країни, такі як Болівія, Колумбія, Гватемала, Гондурас і Мексика, стикаються з невизначеністю у відносинах зі США. Їхні економіки значною мірою залежать від грошових переказів мігрантів із США. Якщо Трамп реалізує свій план масових депортацій, це може спричинити серйозні економічні та соціальні наслідки для цих держав.

Ліва політична орієнтація урядів цих країн ускладнює співпрацю з адміністрацією Трампа, яка відкрито відкидає соціалістичні ідеї. Вже зараз виникають ознаки напруження. Наприклад, під час саміту G-20 президент Колумбії Густаво Петро назвав Трампа та Хав’єра Мілея «новим різновидом фашизму». Це може погіршити відносини в майбутньому.

Сальвадор: Унікальний випадок

Сальвадор є особливим прикладом. Його діаспора у США, зокрема на Західному узбережжі, є численною. Під час передвиборчої кампанії Трамп неодноразово згадував про мігрантів із Сальвадору у контексті злочинності, що викликало критику з боку президента Сальвадору Наїба Букеле.

Попри це, Букеле, який також має популістський стиль управління, вирішив уникнути конфлікту з Трампом. Букеле навіть став першим світовим лідером, який привітав Трампа з переобранням.

Для латиноамериканських лідерів найближчі чотири роки будуть непростими. Вони змушені або адаптуватися до політики Трампа, або знайти шляхи для виживання у нових умовах.