Зображення за допомогою Canva Pro. 

Ця стаття, написана співробітницею Global Voices Еммою Льюїс, спочатку з’явилася на сайті The Breadfruit Collective в межах Карибської кампанії з інформування про регіональну Угоду Ескасу та її значення для захисників довкілля. Нижче публікується відредагована версія з дозволу редакції.

«Вибачте, ваш запит відхилено».
«Це конфіденційна інформація».
«Ми розглянемо ваш запит і повернемося до вас, але…»

У наш «вік інформації» доступ до фактів, даних і навіть хронології подій часто виявляється складнішим, ніж здається. Документи, які мали б бути доступними публічно, нерідко залишаються прихованими. Установи та окремі особи іноді свідомо обмежують доступ до інформації без вагомих причин. Існує відчуття, що в державному та приватному секторах бракує зацікавленості у прозорості. «Навіщо вам це знати?» — можуть запитати. А на заваді стає бюрократія та безкінечні перепони.

У постколоніальних країнах Карибського басейну поширена культура секретності. Закони про державну таємницю все ще чинні у багатьох із них, зокрема на Багамах, Барбадосі та Ямайці, попри численні заклики громадських організацій скасувати ці застарілі норми.

Особливо гостро це питання постає для захисників довкілля, які стикаються з численними викликами. Саме тут важливу роль відіграє Угода Ескасу — перший регіональний природоохоронний договір у Латинській Америці та Карибському басейні.

Цей документ (повна назва — Регіональна угода про доступ до інформації, участь громадськості та правосуддя з екологічних питань у Латинській Америці та Карибському басейні) був прийнятий 4 березня 2018 року в місті Ескасу, Коста-Ріка. Він є першим міжнародним договором, який містить конкретні положення щодо захисту екологічних активістів.

За словами д-ра Терези Родрігес-Муді, виконавчої директорки Ямайського екологічного фонду (JET), «доступ до інформації — ключовий елемент у роботі захисників довкілля. Він дозволяє громадськості брати участь у прийнятті рішень, що впливають на наше життя та засоби до існування».

Доступ до інформації є основою для двох інших принципів Угоди Ескасу: участі громадськості та правосуддя. Без вільного доступу до даних неможливо забезпечити прозору участь та ефективний захист прав.

Це не просто ще один договір про охорону природи. Він стосується людей — захисників довкілля, які ризикують своїм життям, особливо в Латинській Америці, де ця професія є однією з найнебезпечніших у світі.

Брак прозорості часто гальмує їхню роботу. Без повної інформації неможливо належно оцінити ситуацію та прийняти обґрунтовані рішення. Це ускладнює співпрацю з іншими зацікавленими сторонами та породжує непорозуміння, чутки і дезінформацію.

Дезінформація (ненавмисно поширена неправда) та дезінформація (навмисне поширення неправдивих відомостей) стають серйозними перешкодами. У соціальних мережах ці явища поширюються особливо швидко, викривляючи реальність і завдаючи шкоди суспільству. Захисники довкілля часто стають жертвами таких маніпуляцій, що підриває довіру до їхньої роботи та посилює упередження.

Угода Ескасу має змінити ситуацію, забезпечивши доступ до критично важливої інформації та захист для тих, хто бореться за екологічну справедливість.

Отже, яка ж відповідь? Добре продумане законодавство — завжди гарний початок. Хоча не всі країни регіону мають такі закони, деякі вже працюють над їх розробкою, що свідчить про поступовий прогрес у Карибському басейні. На думку д-ра Родрігес-Муді, на Ямайці варто приділити більше уваги чинному Закону про доступ до інформації, який, за її словами, «потребує перегляду та доопрацювання». Вона наголошує, що сьогодні «як ніколи важливо забезпечити, щоб це право підтримувало прозорість та ефективну адвокацію».

У своєму інтерв’ю правозахисниця Сьюзан Гофф підкреслила: «Основний принцип системи доступу до інформації полягає в тому, що інформація, якою володіє уряд, належить народу. Багато відомостей мають бути публічними, доступними без необхідності подавати запити, особливо у сфері охорони здоров’я». Гофф вважає Закон про доступ до інформації 2002 року «одним із найважливіших законодавчих актів на Ямайці за останні 25 років», попри його недоліки та проблеми з впровадженням.

Наразі закон переглядається, проте процес триває вже більше десяти років. Гофф застерігає, що він не має бути послаблений: «Одна з головних проблем — це час, необхідний для отримання відповідей. Деякі міністерства реагують оперативно, інші ж відомі своєю повільністю. Важливо забезпечити однаковий рівень реагування в усіх державних установах».

Швидкий розвиток інфраструктури, особливо на вразливих узбережжях Карибського басейну, підкреслює значення доступу до інформації. Наприклад, під час кампанії «Врятуймо Козячі острови» на Ямайці, яку очолював JET і підтримували численні екологічні організації, відчувався серйозний дефіцит інформації від уряду та забудовника — China Harbour Engineering Corporation. Документи залишалися закритими через те, що їх назвали «приватною угодою».

У Гренаді екологічна група Coral Cove виграла судову справу, оскаржуючи відмову місцевої влади надати доступ до інформації про забудову, включно з планами та звітами з оцінки впливу на довкілля (ОВД). Водночас на Ямайці триває будівництво комплексу Pinnacle у Монтего-Бей без проведення ОВД, попри те, що територія є водно-болотними угіддями, які охороняються законом.

Таким чином, проблеми з доступом до інформації залишаються. Часто захисникам довкілля доводиться подавати дорогі та тривалі судові позови як останній засіб. Бюрократія та непрозорість стають перешкодами, що гальмують діяльність природоохоронців.

Проте зараз Карибському регіону як ніколи потрібен перехід від культури секретності до культури відкритості та прозорості.

Інакше кажучи, настав час вийти з тіні на світло. Угода Ескасу, яка набула чинності 22 квітня 2021 року, є важливим кроком у цьому напрямі. Із 24 країн, які підписали угоду, лише три країни Карибського басейну — Домініканська Республіка, Гаїті та Ямайка — досі не ратифікували її. Їм слід усвідомити, що це відповідає інтересам як держави, так і її громадян. Як влучно сказала індійська активістка Аруна Рой: «Право знати — це право жити».