Ця стаття — уривок зі статті аргентинської журналістки Лусіани Пекер, що була опублікована у Muy Waso — болівійському медіа-партнері Global Voices.

Уряд Аргентини закрив Міністерство жінок, гендеру та різноманіття. Не просто понизив його статус або змінив організаційну структуру, а закрив. Обійнявши посаду президента у грудні 2023 р., Хав’єр Мілей дотримався своєї обіцянки прибрати міністерство. Тоді він відкрив Субсекретаріат з питань захисту від гендерно зумовленого насильства при Міністерстві людського капіталу.

Наприкінці травня цей орган було передано Міністерству юстиції. Його очолювала Клавдія Барсія, яка подала у відставку 6 червня, щойно дізналась (через WhatsApp) про рішення виконавчої влади розформувати відділ допомоги постраждалим від насильства жінкам.

Звинувачення проти колишнього президента Аргентини Альберто Фернандеса за скоєння насильства над своєю дружиною та колишньою першою леді Фабіолою Яньєс показує, що ті, хто підтримує політику проти гендерно зумовленого насильства, здатні реалізовувати її. Але й її противники, такі як Мілей, здатні виконувати свої обіцянки. Без поляризації і ті, і інші сходяться на тому, щоб припинити допомагати жертвам.

У відповідь на звинувачення проти Фернандеса, прес-секретар президента Мануель Адорні заявив, що гаряча лінія підтримки жертв насильства все ще працює. Але за даними Латиноамериканської групи з питань гендеру та правосуддя, вона зазнала 25-відсоткового скорочення бюджету. Крім того, бюджет, виділений на державну програму «Acompañar», що передбачає виплату мінімальної заробітної платні протягом півроку жінкам, які зазнали насильства та сексуальних домагань, був урізаний на 80%. Активістка та юристка Лала Паскінеллі каже:

Las líneas de ayuda sufrieron una reducción de personal del 38 por ciento, quedaron dos trabajadoras por turno. La 137 (violencia sexual) no existe más. El programa Acompañar pasó de ayudar a 34.000 víctimas a 430.

Лінії підтримки зазнали 38-відсоткового скорочення персоналу, залишивши двох робітників на зміну. Лінія 137 (проти сексуального насильства) припинила своє існування. Якщо раніше супровідна програма допомагала 34000 жертвам, то тепер — 430.

Обмеження жіночих прав в Аргентині

Лала Паскінеллі — творчиня феміністичного проєкту «Mujeres que no fueron tapa» («Жінки, що не потрапили на обкладинки») та авторка книжки «La Estafa de la feminidad» («Обман жіночності») каже, що «невдачі приголомшливі на всіх фронтах: формальних, символічних і матеріальних».

Вона підкреслює, що політика жорсткої економії в Аргентині впливає на жінок. «Якщо скорочуються витрати на охорону здоров’я, тинятись від лікарні до лікарні доводиться жінкам […] Їдальні залишаються без їжі, і вони засукують рукави».

І мова йде не лише про те, чого не вистачає, але й про демонізацію. Крім того, що держава скорочує бюджет, соціальні сектори залишаються розгубленими, розрізненими та розпорошеними перед лицем нападів.

Аргентина перетворилася з передової країни на передовий осередок нападів на жінок та сексуальне різноманіття. Дзеркало, що поширило аргентинську «зелену хвилю» на підтримку репродуктивних прав жінок на весь регіон, тепер легітимізує глобальне явище регресу.

Кожен національний або континентальний контекст має свої основні особливості, але вони збігаються в тому, що регресують і породжують фальшиву ностальгію за минулим. Заборони досліджень гендеру та прав людини виставляють жінок та квір-рухи як ворогів. «Це створює певну «культурну битву» — розвагу, що приховує жах голоду», — пояснює Паскінеллі.

В Аргентині у 2002 р. схвалили вільне розповсюдження контрацептивів, у 2006 р. — статеву освіту, у 2010 — одностатеві шлюби, у 2012 — право на гендерну ідентичність, і в 2020 — легалізацію абортів. Тепер графік виглядає як «Назад у майбутнє» навпаки.

Уряд Мілея перейменував гендерно нейтральний «Día de las infancias» (День дитинства) на «Día del niño» (День дитини), що використовує гендерно маркований термін на позначення дитини-хлопчика. У оголошенні говорилося: «Наша мета полягає в тому, щоб усі діти росли в здоровому та безпечному середовищі, подалі від тих, хто просуває гендерну ідеологію і загрожує їхній цілісності».

Карта регресу

У Перу законодавці зробили спробу патологізувати трансгендерних людей. Протестувальникам вдалось зупинити цей регрес. У світі дезінформативного хаосу звинувачення тих, хто знаходиться на периферії суспільства, впливає на загал та культуру. Це прихована загроза.

Ультраправі хочуть позиціонувати статеву освіту як гендерну ідеологію та розпалити суперечки, що підживлюють антифеміністичні угруповання.

Сіомара Кастро керує Гондурасом, але наявність при владі жінок більше не гарантує захист їхніх прав. Її перемога вважалася великим досягненням, адже вона призначила в уряд кількох феміністок, проте Кастро «наклала вето на закон про статеву освіту для дітей. Її міністр освіти разом з євангельським пастором порушили правила і висловили підтримку церквам. Це свідчить про регрес», — каже активістка Мелісса Кардоса з Національної мережі правозахисників та Асамблеї борчинь за Гондурас.

У 2021 р. Уругвай першим схвалив добровільне переривання вагітності. Тепер же законодавці запропонували три законопроєкти, які суперечать цим важко здобутим правам, наприклад, законопроєкт, що має на меті скасувати закон Уругваю проти гендерно зумовленого насильства. Однак у часи брехні та дезінформації недостатньо просто не чіпати закон.

Напади та дезінформація

Існують напади, що мають відчутний вплив, а отже, не можуть применшуватись. Є й ті, які присікаються, але все одно несуть шкоду. Принципово важливим є те, що такі напади не поодинокі.

Сьогоднішні засоби масової інформації працюють, мов бульбашка. Справа навіть не в тому, які ЗМІ читає людина, а в тому, що подає їй на тарілці алгоритм. Кожен має свою бульбашку і вірить, що ця бульбашка — це і є світ. Ми повинні бачити повну карту світу, а не GPS, і не допускати того, щоб не бачити за деревами лісу.

В Уругваї була спроба скасувати закон про гендерно зумовлене насильство і створити натомість закон про домашнє насильство. І знову «домашнє» стало центром того, що вважається жіночним, і єдиним місцем, де жінкам нібито можуть допомогти. Дівчина, що пішла б на вечірку і зазнала б там насильства, не вважалась би жертвою. Але дружина, що залишається вдома, вважалася б.

Перш за все, ідея гендерно зумовленого насильства була б викреслена і замінена застарілим терміном, який вживався тоді, коли ми вперше почали говорити про цю проблему: сімейне насильство. Сім’я. Свята сім’я. Навіть жорстока сім’я. Але не різноманітна сім’я. Вони хочуть позбутись обмежень на те, що можна і не можна робити в сім’ї. Але «ні» означає «ні», і в сім’ях також.

Демірчян зазначає:

No es casual que se ponga en cuestión la voz de las mujeres y la violencia de género. Son proyectos regresivos que dejarían desprotegidas a las mujeres que denuncian, pero que existan los proyectos y que el tema esté en debate es un retroceso.

Невипадково, що голоси жінок і [існування] гендерно зумовленого насильства ставляться під питання. Це регресивні проєкти, що зроблять жінок, які повідомляють про насильство, беззахисними, але сам факт існування законопроєкту та його обговорення це [вже] крок назад.

Створення злодія для боротьби з сексуальним різноманіттям

Річка Ла-Плата протікає всією територією Південної Америки. Але окрім того, щоб голосувати на виборах, ніхто по берегах цієї річки не хоче плисти проти течії. З одного боку, жінки мусять захищати здобуте, з іншого — оплакувати втрачене. Звідусіль їх звинувачують у брехні, а брехня стає формою необґрунтованої аргументації.

Південний конус може стати зоною мовчання. 22 серпня 2023 р. у Парагваї Комітет Сенату з питань сім’ї, дітей та юнацтва схвалив законопроєкт про заборону викладання гендерної ідеології в навчальних закладах.

Це не пандемія, не вірус. «Гендерна ідеологія», поетично змальована в якості злодія, переповзає кордони. Це не виняток, а міжнародна оркестровка.

В кінці лютого 2024 р. президент Сальвадору Наїб Букеле виступив проти гендерної освіти і вирішив не включати її в державну освіту. Міністр освіти Хосе Маурісіо Пінеда прокоментував: «Перевірено: ми прибрали всі сліди гендерної ідеології з державних шкіл».

Букеле прийняв це рішення після зустрічі з Трампом та Мілей у США на Конференції консервативних політичних дій. У 1970-х операція «Кондор» керувала військовими переворотами в Південній Америці зі Сполучених Штатів. Сьогоднішня співпраця полягає не в «польотах смерті», а в замовчуванні.

Президентка Перу — жінка, яку не обрали, але яка знищує політику для жінок навіть без підтримки виборців. І все ж, міжнародні договори, що стоять вище за національні конституції та закони гарантують, попри виборчі злети та падіння, неможливість скасувати державну політику щодо прав жінок та квір-людей.

Різні види урядів, однакові стратегії

В Латинській Америці існує ряд виборних і невиборних урядів і демократій з лівими та правими авторитарними режимами, які не поважають верховенство права і право жінок на життя без насильства.

Всі вони застосовують одні й ті самі стратегії. Ліквідація організації з протидії гендерно зумовленому насильству на порядку денному у майже кожній країні. Проєкт Діни Болуарте полягає в тому, щоб закрити Міністерство жінок та вразливих груп населення. Вона виправдовує це, кажучи, що його «приєднають» до Міністерства розвитку та соціального залучення.

Серед кризи корупції та порушень прав людини, від яких потерпає Перу, юристка-феміністка Парва Облітас каже:

Fusionar el Ministerio de las Mujeres sería un grave retroceso, ya que lleva más de 30 años y ha promovido políticas que, si bien no alcanzan, combaten la desigualdad de género en el país.

Об’єднання міністерства жінок було б значним кроком назад, бо воно існувало більше 30 років і просувало політику, яка, хоч і недостатньо, допомагала боротися з гендерною нерівністю у країні.

Активістка, поетка та вчителька Віолета Барр’єнтос зіставляє факти:

Están con la moda Milei y quieren fusionar ministerios para invisibilizar. Por eso se propuso poner el Ministerio de la Mujer dentro de otro: para diluirlo. Era muy escandaloso convertirlo en Ministerio de la Familia.

Вони наслідують Мілея і хочуть об’єднати міністерства, щоб зробити [жінок] невидимими. Ось чому вони хотіли помістити Міністерство жінок у середину іншого: щоб ослабити його. Дуже скандально перетворити його на Міністерство сім’ї.

Барр’єнтос також пояснює, що нинішня перуанська політика консервативна та ультраправа. «Вона прагне сприяти нелегальному видобутку корисних копалин, зруйнувати наші установи, концентрувати свою владу в Конгресі та взяти під контроль суди, як у Венесуелі, щоб зв’язати країні руки перед виборами 2026 р.» Вона також зазначає, що зіткнувшись з такою ситуацією, народ виступив проти цих заходів на вулицях.

Цей регрес — не новина, а константа. Він відбувається не в одному місці, а в багатьох водночас. Латинська Америка йде проти прогресу і рухається в зворотному напрямку після десятиліть прогресу.