Скріншот з відео “Тисячі людей застрягли в таборах для мігрантів у Нігері”, завантаженого на YouTube AfricaNews. Добросовісне використання.

На величезних просторах пустелі Сахара, неподалік від кордону між Алжиром і Нігером, тисячі мігрантів на південь від Сахари стикаються з жахливим випробуванням. Депортовані алжирською владою, вони часто залишаються без їжі, води та даху над головою, змушені перетинати невблаганну пустельну місцевість при екстремальних температурах. Ця практика викликала різку критику з боку правозахисних організацій, які стверджують, що вона порушує міжнародні гуманітарні стандарти та загрожує життю.

У звіті за 2020 рік дослідниця Human Rights Watch з питань біженців і мігрантів Лорен Зайберт заявила: «Алжир має право захищати свої кордони, але не свавільно затримувати і колективно висилати мігрантів, включаючи дітей і шукачів притулку, без слідів належної правової процедури». 

Приголомшлива кількість видворень

З січня 2024 року Алжир вислав майже 20 000 африканських мігрантів, включаючи жінок і дітей, до сусіднього Нігеру. Ці висилки часто проводяться в суворих умовах, коли мігрантів кидають у пустелі неподалік кордону, змушуючи йти пішки багато кілометрів, щоб дістатися безпеки. Організація Alarme Phone Sahara, яка допомагає мігрантам у пустелі між Алжиром та Нігером, повідомила, що з січня по серпень 2024 року було депортовано щонайменше 19 798 осіб.

За даними організації, мігранти, депортовані на північ Нігеру, часто опиняються в нестабільних умовах у регіоні Агадес на півночі Нігеру, не маючи змоги ані продовжити свою подорож, ані повернутися додому, незважаючи на те, що деякі з них висловлюють бажання це зробити.

Ця ситуація посилилася екстремальними погодними явищами в період з травня по серпень 2024 року, коли сильні посухи супроводжувалися руйнівними повенями. «Кліматична криза вже стала реальністю, і люди, які перебувають у русі, а також місцеве населення в Нігері є одними з тих, хто найбільше постраждав від її наслідків», – додається у звіті, підкреслюючи безпосередній вплив кліматичної кризи як на мігрантів, так і на місцеві громади.

Відчайдушні подорожі пустелею

Оскільки Європейський Союз чинить тиск на країни Північної Африки, щоб запобігти потоку міграції, масові висилки посилилися, а ЄС добре знає про умови. Згідно зі звітом Associated Press у 2018 році, процес депортації часто починається з масових арештів в алжирських містах, де мігрантів затримують, а потім перевозять у південні прикордонні регіони. Після прибуття їх залишають у віддалених пустельних районах, іноді під дулом пістолета, і змушують ходити під палючими температурами, що досягають 48 градусів за Цельсієм (118 градусів за Фаренгейтом). Ця небезпечна подорож призвела до численних смертей, а мігранти піддаються зневодненню, тепловому удару та виснаженню.

Правозахисні організації засудили ці дії, наголосивши на відсутності належної правової процедури та нелюдському поводженні з мігрантами. У заяві Всесвітньої організації проти катувань від 2023 року йдеться, що «ці мігранти піддаються тортурам і жорстокому поводженню. Їх свавільно заарештовують і утримують під вартою без процесуальних гарантій», звинувачуючи міграційну політику Алжиру в націлюванні на чорношкірих мігрантів з країн на південь від Сахари, і вказуючи на «використання силами безпеки словесних образ на етнічному ґрунті».

У період із січня по квітень 2023 року до Нігеру було депортовано понад 11 000 осіб, і ця тенденція збережеться і в 2024 році, коли Міжнародна організація міграції надаватиме допомогу цим мігрантам, пропонуючи їжу, воду та медичну допомогу після їхнього прибуття до Нігеру.

Етичні та правові питання

Уряд Алжиру, однак, стверджує, що ці депортації проводяться відповідно до двосторонніх угод з Нігером і є необхідними для боротьби з нелегальною імміграцією та торгівлею людьми. Офіційні особи стверджують, що наявність нелегальних мігрантів створює безпекові та економічні виклики, що вимагає жорстких заходів щодо контролю за міграційними потоками.

Незважаючи на ці обґрунтування, умови, за яких відбуваються ці депортації, порушили значні етичні та правові питання. Міжнародне право вимагає, щоб депортації проводилися з повагою до прав людини та гідності, забезпечуючи безпеку та добробут людей. Практика залишення мігрантів у пустелі, без належного забезпечення та допомоги, різко контрастує з цими принципами.

Важке становище цих мігрантів ускладнюється ширшим контекстом міграції в Північній Африці. Багато африканців на південь від Сахари вирушають у небезпечні подорожі через Сахару, прагнучи дістатися до Європи в пошуках кращих можливостей. Однак суворий прикордонний контроль та обмежувальна міграційна політика в країнах Північної Африки, часто підтримана ініціативами Європейського Союзу, зробили ці подорожі все більш небезпечними.

Життя на маргінесі

В Алжирі мігранти на південь від Сахари живуть у нестабільних умовах, балансуючи між страхом депортації та надією на встановлення кращого життя. Багато хто знаходить роботу на будівництві, а жінки, часто в супроводі дітей, вдаються до жебрацтва на транспортних розв'язках. Незважаючи на ризик періодичних поліцейських облав, деяким мігрантам вдалося налагодити малий бізнес і жити відносно стабільним життям, забезпечуючи свої сім'ї вдома. Однак відсутність прав на притулок та обмежувальне трудове законодавство для іноземців роблять їхнє майбутнє в Алжирі невизначеним.

Міжнародне співтовариство має відігравати вирішальну роль у вирішенні цієї гуманітарної кризи, підтримці організацій, що надають допомогу мігрантам на місцях, та забезпеченні всеосяжної міграційної політики, яка надає пріоритет правам людини та забезпечує безпечні та законні шляхи для мігрантів.

У той час, як світ бореться зі складними міграційними викликами, історії тих, хто був покинутий у Сахарі, слугують суворим нагадуванням про людську ціну від обмежувальної міграційної політики та про необхідність дотримання прав людини та захисту найбільш вразливих серед нас.