Колаж з обкладинкою роману Долорес Реєс «Кометьєра». Зображення створено Global Voices у програмі Canva.

На початку листопада аргентинська феміністична література опинилася в епіцентрі суперечки. Віцепрезидентка Аргентини Вікторія Вільярруель на своїй сторінці в соціальній мережі X (колишній Twitter) засудила дії губернатора Буенос-Айреса Акселя Кісіллофа, який нібито розповсюджував копії роману «Кометьера» (ісп. «Cometierra» — «Пожирачка землі») у школах провінції. Вільярруель назвала зміст роману «принизливим і аморальним» та процитувала уривки, що містять сцени сексуального характеру.

«Кометьєра» Долорес Реєс — один із феміністичних текстів, які чинний аргентинський уряд намагається піддати цензурі під приводом “відверто сексуального змісту”, який не підходить для підлітків. Кампанія має на меті вилучити ці книги зі шкільних та громадських бібліотек, але досі ця мета досягнута не була.

Клич проти гендерного насильства та ода здоровим стосункам

З моменту публікації у 2019 році «Кометьєра» розійшлася накладом понад 70 000 примірників і була перекладена п'ятнадцятьма мовами.

Роман зосереджений на феміцидах (гендерно зумовлених вбивствах жінок) і розповідає історію молодої ясновидиці на ім'я Кометьєра з околиць Буенос-Айреса (відомого як Великий Буенос-Айрес). Особливий дар дозволяє їй знаходити зниклих людей — зазвичай жінок, дівчат і хлопців — з'їдаючи жменю землі, на яку ступали ці люди.

На жаль, у більшості випадків ці люди були вбиті насильницьким способом. Сама Кометьєра також залишилася сиротою через випадок феміциду: її батько забив матір до смерті, коли вона була дитиною.

Хоча історія зосереджена на надзвичайно трагічних ситуаціях, вона також підкреслює важливість емоційних зв'язків, розповідає про захист старшого брата, про близьку дружбу, яка підтримує і зміцнює нас, про піклування й любов.

У 2023 році Долорес Реєс опублікувала свій другий роман «Мізерія» — продовження історії про життя Комет'єри, її брата та невістки Мізерії в Буенос-Айресі.

Звідки такий скандал?

У вересні 2023 року уряд провінції Буенос-Айрес запустив проєкт «Identidades Bonaerenses» («Ідентичності Буенос-Айреса»), що включає каталог з понад 100 художніх і документальних творів, які стосуються території, звичаїв і культурної ідентичності регіону. Тисячі примірників були придбані для розповсюдження в середніх і старших школах, технікумах, педагогічних інститутах, громадських і національних бібліотеках, а також у в'язничних бібліотеках. Серед цих творів була і «Кометьєра».

Каталог помилково пов'язували з програмою Educación Sexual Integral (ESI) (Комплексна сексуальна освіта), яка є обов'язковою для вивчення на всіх рівнях освіти. Це не так, оскільки каталог — це частина необов'язкової програми з популяризації читання й він містить детальні рекомендації щодо мінімального віку читачів, а також щодо викладацької підтримки у прочитанні творів.

Скориставшись сумʼяттям, асоціація з захисту «добробуту дітей і підлітків» подала кримінальну скаргу на генерального директора департаменту культури і освіти провінції Буенос-Айрес Альберто Сілеоні за «розбещення неповнолітніх, розповсюдження порнографічних матеріалів серед неповнолітніх і зловживання службовим становищем».

Долорес Реєс, яка опинилася в центрі цього скандалу, стверджує, що отримала незліченну кількість погроз і нападів у соціальних мережах. У відповідь на звинувачення віцепрезидентки щодо її роману авторка дала інтерв'ю виданню Infobae:

Cometierra es una forma de narrar un pedido de justicia: una chica que falta, una historia que fue silenciada, y por lo tanto no escuchada. El silenciamiento es una de las armas más efectivas de la violencia de género.

«Кометьєра» — це спосіб оповіді про вимогу справедливості: зникла дівчина, історія, яку замовчували, а отже, і не чули. Замовчування — це один з найефективніших способів продовження гендерно зумовленого насильства.

Похмуре аргентинське 25 листопада

25 листопада — Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, дата, яка відзначається з 1999 року згідно з резолюцією Організації Об'єднаних Націй на честь сестер Мірабаль, які були жорстоко страчені диктатором Рафаелем Трухільйо в Домініканській Республіці 25 листопада 1960 року.

Однак цього року Аргентина вперше переживала цей день в умовах явного інституційного відступу та ігнорування гендерно зумовленого насильства. І це в країні, де лише за перше півріччя 2024 року було зафіксовано 168 убивств жінок, з яких 31 попередньо зверталася зі скаргами (у 17 випадках були застосовані запобіжні заходи), і де щонайменше 155 неповнолітніх втратили своїх матерів через убивства. Політика, пов'язана з гендерною рівністю та підтримкою, для уряду, схоже, є скоріше незручністю, ніж пріоритетом.

Щойно прийшовши до влади, уряд Хав'єра Мілея з партії «За свободу» (La Libertad Avanza, LLA) розпочав розпуск Міністерства у справах жінок, гендерів та різноманітності, скоротивши його представництво до одного заступника міністра з питань захисту від гендерного насильства, і ця посада також була остаточно ліквідована менш ніж за три місяці. Це призвело до припинення фінансування програм захисту жінок та підтримки сексуального розмаїття і залишило тисячі жертв гендерно зумовленого насильства без захисту.

Крім того, у лютому 2024 року уряд оголосив про закриття Національного інституту протидії дискримінації, ксенофобії та расизму, звинувативши його в тому, що він був «крістіністською поліцією думки» (маючи на увазі Крістіну Фернандес де Кіршнер, колишню президентку, а потім віцепрезидентку Аргентини). Понад 400 осіб, які працювали по всій країні у сфері захисту прав меншин, втратили роботу. Остаточно закриття було завершено в серпні 2024 року.

На додаток до всього цього, до того ж в умовах інфляції, яка ускладнює ситуацію, у серпні 2024 року уряд вніс зміни до програми Acompañar, яка надає фінансову допомогу жертвам гендерно зумовленого насильства, і скоротив економічну допомогу для працівників, еквівалентну прожитковому мінімуму, з шести до трьох місяців, що ускладнює вихід з насильницьких ситуацій для тих, хто цього потребує.

Окрім дій, які загрожують безпеці та підтримці жертв гендерно зумовленого насильства, є ще такі, що руйнують великі попередні досягнення у сферах гендеру та рівності. Серед них — скасування постанови, яка вимагала гендерного паритету в компаніях і громадських об'єднаннях, зміни в Законі Мікаели, який робив гендерну підготовку обов'язковою для представників трьох гілок влади, а тепер вимагає її лише для тих, хто працює «в органах, компетентних у цьому питанні».

Також було припинено програму Registradas, яка сприяла офіційному включенню хатніх робітників у ринок праці; заборонено використання інклюзивної мови та всього, що пов'язано з гендерною перспективою в державному управлінні; скасовано пенсійний мораторій, основними бенефіціарами якого були жінки, оскільки вони могли вийти на пенсію без необхідних 30 років внесків. Зазвичай саме жінки мають нерегульовану зайнятість або залишають ринок праці, щоб виховувати дітей або доглядати за сім'єю, тож цей захід безпосередньо спрямований на них.

Це лише деякі з рішень, прийнятих аргентинським урядом у його консервативній і регресивній «культурній битві», яка завдає шкоди демократичому суспільному договору, що діяв протягом останніх сорока років.

Прикметно також, що уряд, схоже, обирає конкретні дати для впровадження цієї політики. Наприклад, 8 березня, у Міжнародний жіночий день, уряд змінив назву Salón de las Mujeres Argentinas del Bicentenario (Зала аргентинських жінок двохсотріччя) у президентському палаці на Casa Rosada на Salón de los Próceres (Зала героїв), аргументуючи це тим, що попередня назва є зворотною дискримінацією. Зала жінок — це простір, створений колишньою президенткою Крістіною Фернандес де Кіршнер для вшанування ролі та спадщини жінок в історії Аргентини.

Читати далі: Обмеження прав жінок у Латинській Америці

15 листопада, за десять днів до 25 листопада, Аргентина стала єдиною країною, яка проголосувала проти резолюції Організації Об'єднаних Націй щодо викорінення насильства над жінками. Майже одночасно з цим була розгорнута кампанія з дискредитації феміністичної літератури, особливо літератури, яка звертається до проблеми насильства над жінками.

De vanguardia a verguenza: Argentina en el 25Nhttps://t.co/A84PCP42jj

— Luciana Peker (@lucianapeker) November 25, 2024

Від прогресу до ганьби: 25 листопада в Аргентині

Нарешті, остання заява Мілея від 27 листопада вкотре демонструє переслідування того, що він називає «гендерним планом»: він скасовує указом небінарне посвідчення особи, запроваджене у 2021 році після багаторічної боротьби ЛГБТК+ організацій, яке зробило Аргентину першою країною в регіоні, що визнала гендерні категорії, які виходять за межі бінарних.

Окрім «Кометьєри», під удар потрапили ще три романи феміністичних авторок: «Кузини» (Las primas) Аврори Вентуріні, «Якби ти не була такою дівчинкою» (Si no fueras tan niña) Соль Фантін та «Пригоди китайського заліза» (Las aventuras de la China Iron) Габріели Кабесон Камари, які також увійшли до каталогу Identidades Bonaerenses.

Колективний опір

Заклики до колективних читань «Кометьєри» поширилися в різних культурних та академічних просторах як пряма відповідь на спроби цензури, що просуваються урядовими структурами. Ці заходи об'єднали письменників, читачів і громадські організації в бібліотеках, театрах та інших громадських просторах з метою зробити творчість Долорес Реєс більш видимою і захистити вільний доступ до літератури.

Одне з найпомітніших зібрань відбулося в театрі Пікадеро в Буенос-Айресі, де в публічному читанні роману взяли участь понад сто письменників. Ці заходи, окрім підтримки авторки, сприяли виникненню дискусії про важливість свободи слова та ролі літератури як відображення суспільних проблем.

 

View this post on Instagram

 

A post shared by Editorial Sigilo (@editorial_sigilo)

Книги формують спільноту, її численні ідентичності, історії, цінності, її дебати й дискусії, її розбіжності й її точки дотику. Аргентинська літературна традиція є справжнім дивом як для чоловіків, так і для жінок, і є видимою на глобальному рівні як важлива та престижна. Книги, і зокрема художня література, є інструментом пізнання, який пов'язує життя людей і тісно переплітається з освітою. Бібліотеки та навчальні класи мають в особі вчителів і бібліотекарів ідеальних і підготовлених посередників, які супроводжують читанням освітній розвиток на всіх рівнях державної та приватної освіти, щоб суспільство було здатне висвітлювати явища і породжувати дискусії. Саме так формуються громадяни. І тому вкрай важливо, щоб аргентинська література — сучасна, література ранньої історії країни й література корінних народів, які були тут до нас — була доступною для студентів і читачів по всій країні. У зв'язку з цим аргентинські письменники, а також письменники з різних куточків Латинської Америки та Іспанії закликають до рішучого захисту книжок, навчальних матеріалів та бібліотек. Письменники не є заручниками жодного режиму чи виборчої кампанії. Ми не можемо допустити ні цензурних кампаній, ні жорстоких особистих нападів на жодного письменника, чоловіка чи жінку, через суперечки, які не мають нічого спільного з цілями нашої роботи. Читачі, письменники, чоловіки й жінки, захистимо книги, вільні від усіх поточних суперечок і будь-якої цензури.

Така лавина підтримки та протестів посилюється майже неминучим результатом від спроб цензурування твору: рекордні продажі за останні тижні, які зробили «Кометьєру» найбільш продаваним твором, випередивши навіть південнокорейську авторку Хан Канг, лауреатку Нобелівської премії з літератури 2024 року.

Це не перший випадок, коли ненавмисна «рекламна кампанія» аргентинського уряду сприяє кар'єрі жінок, на яких він нападає або намагається дискредитувати: до прикладу, наприкінці вересня музичний кліп співачки та акторки Лалі Еспосіто, в якому вона висміює нападки Мілея на неї, став найпопулярнішим відео у світі.