Постер фільму «Я все ще тут». Зображення Аліле Дара Онавале / Videofilms.

Якщо ви бачили якусь інформацію про бразильський фільм «Я все ще тут» («Ainda Estou Aqui»), у якому йдеться про насильницькі зникнення людей під час військової диктатури (1964-1985), то напевно натрапляли на фотографію вище.

На скриншоті з фільму та зображенні його офіційного постера — Рубенс Пайва з дружиною Марією Юніс та двома з п'яти своїх дітей на пляжі в Ріо-де-Жанейро. Поки Пайва та діти посміхаються в камеру, Юніс напружено дивиться в інший бік. Поруч вулицею проїжджають армійські вантажівки. Життя сімʼї ось-ось назавжди зміниться.

Пайва — один з 434 загиблих і зниклих безвісти в Бразилії, згідно з даними Національної комісії правди (Comissão Nacional da Verdade, CNV). У січні 1971 року силові органи забрали Пайву з його будинку на допит в поліцію і вивезли в його власній машині. Він так і не повернувся, а його тіло так і не було знайдено.

Фільм режисера Волтера Саллеса заснований на однойменній книзі, написаній сином Рубенса Пайви, Марсело Рубенсом Пайвою, і розповідає про повсякденне життя його сім'ї в 1970-х роках і про те, як вони переживали дні після зникнення батька, приділяючи особливу увагу його матері, Юніс. Батьків грають актори Селтон Мелло та Фернанда Торрес.

Фільм оповідає історію минулого з погляду сьогодення, в рік 60-ї річниці державного перевороту, що поклав початок диктатурі, і в час, коли національні заголовки повідомляють про військову змову з метою спроби нового перевороту, який би завадив інавгурації Луїза Інасіо Лула да Сілви після виборів у 2022 році.

Фільм зібрав 2 мільйони глядачів лише в Бразилії, що більше, ніж національна авдиторія таких блокбастерів, як «Чародійка», і став бразильською заявкою на премію «Оскар».

Реальна історія

Викрадення Рубенса Пайви є символічним випадком однієї з найжорсткіших епох порушень прав людини в Бразилії. За словами його сина Марсело, Національна комісія правди, створена за часів правління Ділми Руссеф — колишньої політув'язненої й партизанки, — надала йому важливі частини інформації для книги.

Приблизно за два роки до насильницького зникнення Пайви, у грудні 1968 року, владний режим видав акт, який посилив репресії — Інституційний акт номер п'ять, АІ-5. Було ще більше утиснено громадянські права, і «це дозволило інституціоналізувати свавільні затримання, тортури та позасудові вбивства, що здійснювалися режимом», як зазначено у Вікіпедії.

Коли в результаті державного перевороту було повалено уряд Жоау Гуларта, Пайва був одним з конгресменів, у яких відкликали мандати. Інженер і батько п'ятьох дітей, за два роки до цього він був обраний штатом Сан-Паулу від партії Гуларта. 1 квітня 1964 року, коли відбувався переворот, він виступив на Національному радіо, захищаючи президента і називаючи уряд Сан-Паулу «фашистським» за підтримку перевороту.

Пайва поїхав у вигнання, але згодом повернувся до Бразилії і продовжив своє життя разом з родиною.

20 січня 1971 року, у віці 41 року, його забрали з дому на очах у дружини і дітей на допит. Він так ніколи й не повернувся. Юніс та їхню 15-річну доньку також забрали одразу після цього, але вони не бачили його на військовому об'єкті, де їх утримували. Фільм «Я все ще тут» зосереджується на тому, як його дружина переживала цей момент, жорстоке й раптове зникнення Пайви, не розповідаючи при цьому багато про його долю, адже сама Юніс десятиліттями не могла отримати жодних відповідей про те, що сталося з її чоловіком.

Минуле оприлюднено

Подробиці стали відомі роками пізніше під час слухань у комісіях правди, які розпочалися у 2012 році. Комісія штату Сан-Паулу навіть була названа на честь Пайви.

У 1986 році Сесілія де Баррос Вівейрос де Кастро — жінка, яку затримали в аеропорту Галеан після відвідин сина в Чилі — розповіла поліції, що впізнала Пайву в машині, коли її везли на допит. У місці, де її тримали, разом з нею та ще однією жінкою були знайдені листи від інших вʼязнів, і один з них був адресований Пайві.

Через шість місяців після викрадення Пайви, в червні 1971 року, військовий режим видав документ, який був зачитаний у Національному конгресі. В документі стверджувалося, що вони везли Пайву на певну локацію, щоб визначити будинок людини, відповідальної за доставку листів, але машину перехопили, відбулася стрілянина, і він втік разом з групою людей.

Як підкреслюється у звіті Національної комісії правди, ця версія і заперечення того, що вони військові знають про місцезнаходження Пайви, повторювалися ними протягом багатьох років, попри всі протиріччя.

Офіційні записи та свідчення, надані комісіям правди, призвели до розвалу цієї версії. Полковник Рональд Леан розповів CNV, що Пайва прибув до Першого військового Департаменту інформації, де його допитували і піддавали тортурам. Очевидець стверджує, що командир, відповідальний за це місце, був свідомий того, що Пайва не переживе тортур.

Колишній полковник Паулу Малґаес, який також дав свідчення CNV, розповів, що загиблих від репресій зазвичай не ховали, щоб не залишати слідів. Він описав методи заховання трупів: жертвам знищували риси обличчя, видаляли зуби і відбитки пальців, а також розрізали їм животи, щоб уникнути газів і тіла не спливали на поверхню після того, як їх кидали в річки або море.

Щодо Пайви Малґаес сказав, що отримав наказ сховати тіло, але не зміг його виконати через інші завдання. Після вбивства Малґаеса у 2014 році його вдова зізналася, що він сказав їй, що Пайву кинули в річку.

Того ж року, через 43 роки після викрадення Пайви, федеральна прокуратура звинуватила п'ятьох офіцерів у вбивстві та приховуванні його тіла. Справа зайшла в глухий кут у Верховному суді, а троє з обвинувачених померли, так і не дочекавшись вироку суду.

Минуле не минуло

У той час як фільм про історію Рубенса Пайви заповнює кінотеатри, і бразильці дізнаються більше про державний тероризм, який зруйнував життя і сім'ї, новини про ще одну спробу державного перевороту, також за участю військових, зробили минуле ще більш реальним та присутнім.

21 листопада Федеральна поліція висунула звинувачення колишньому президенту Жаїру Болсонару та 36 іншим особам у спробі державного перевороту, який мав підірвати верховенство права, утримавши Болсонару при владі після перемоги Луїза Інасіо Лули да Сілви на виборах у 2022 році. Серед обвинувачених 25 військових або колишніх військових, в тому числі сам Болсонару.

Згідно з 884-сторінковим звітом слідства, який було оприлюднено, колишній президент очолював злочинну організацію, яка готувала державний переворот. Як повідомляє AP, в документі йдеться:

The evidence collected throughout the investigation shows unequivocally that then-President Jair Messias Bolsonaro planned, acted and was directly and effectively aware of the actions of the criminal organization aiming to launch a coup d’etat and eliminate the democratic rule of law, which did not take place due to reasons unrelated to his desire.

Докази, зібрані в ході розслідування, однозначно свідчать про те, що тодішній президент Жаїр Мессіас Болсонару планував, діяв і був безпосередньо й фактично обізнаний про дії злочинної організації, спрямовані на здійснення державного перевороту і ліквідацію демократичного верховенства права, що не відбулося з причин, не пов'язаних з його бажанням.

Справа продовжиться в межах судового процесу з федеральним обвинуваченням.

У 2014 році в Національному конгресі був встановлений памʼятник на честь Пайви. Болсонаро, тодішній конгресмен, який виріс у тому ж регіоні, де сім'я Пайви мала ферму, з'явився на церемонії і плюнув на пам'ятник на очах у членів сім'ї Пайви.

В інтерв'ю під час промоції фільму режисер Волтер Саллес сказав:

You know, when we started this, we thought that we were making a film to somehow reflect a bit of our past that hadn't been captured by the camera. And then we realized that it is also about our present, and may be also about our future.

Ви знаєте, коли ми починали, то думали, що робимо фільм, щоб якось відобразити частину нашого минулого, яка не потрапила в об'єктиви камер. А потім зрозуміли, що це також про наше сьогодення і, можливо, про наше майбутнє.

#ImStillHere is about more than just the past. Walter Salles reflects on what it can mean to audiences today. pic.twitter.com/z2gQdCFmRa

— Sony Pictures Classics (@sonyclassics) November 30, 2024

Фільм #ЯВсеЩеТут розповідає не лише про минуле. Волтер Саллес розмірковує про те, що він може означати для сучасної авдиторії.

— Sony Pictures Classics (@sonyclassics) 30 листопада 2024 р.