Сім'я Маріель Франко — її донька Луяра Сантос, мати Марінете да Сілва, сестра Аніель та батько Антоніо да Сілва Нето — прибула до суду на слухання справи про вбивство політикині та її водія Андерсона Гомеса. Фото Томаза Сілви/Agência Brasil, використано з дозволу правовласників.

Через шість років, сім місяців і 17 днів після вбивства членкині міської ради Ріо-де-Жанейро Маріель Франко та її водія Андерсона Гомеса, 31 жовтня цього року, народні присяжні винесли двом чоловікам вирок за цей злочин. Ронні Лесса та Ельсіо Кейрос були засуджені до 78 років і дев'яти місяців та 59 років і восьми місяців ув'язнення відповідно. Державне обвинувачення, яке вимагало 84 роки ув'язнення, заявило, що подаватиме апеляцію.

Вирок видається першим кроком довгого шляху до правосуддя щодо одного з найвизначніших злочинів у політичній історії Бразилії. З вечора 14 березня 2018 року, коли автомобіль Франко потрапив у засідку і вона була вбита разом з Андерсоном, її ім'я та обличчя стали символом сили та оприявнення ризиків для темношкірих жінок у політиці в усьому світі.

Під час оголошення вироку суддя Люсія Гліош говорила про значення правосуддя для цієї справи, зазначивши, що суд присяжних сам по собі є органом демократії, а демократія — це те, за що завжди боролася Маріель. Вона додала:

A Justiça por vezes é lenta, é cega, é burra, é injusta, é errada, é torta, mas ela chega.

A Justiça chega mesmo para aqueles que, como os acusados, acham que jamais vão ser atingidos pela Justiça. Com toda dificuldade de ser interpretada e vivida pelas vítimas, a Justiça chega aos culpados e tira deles o bem mais importante depois da vida, que é a liberdade.

Правосуддя буває повільним, сліпим, дурним, несправедливим, неправильним, спотвореним, але воно приходить.

Правосуддя приходить навіть до тих, хто, як обвинувачені, вважають, що воно ніколи їх не досягне. З усіма труднощами, які потрібно осмислити і пережити жертвам, винуватців наздоганяє правосуддя і забирає у них найважливіше благо після самого життя — свободу.

В інтерв'ю газеті Folha de S. Paulo сестра Франко, Аніель Франко, яка зараз є міністеркою у справах расової рівності в уряді Луїза Інасіо Лули да Сілви, розповіла про значення вироку для їхньої родини:

A gente preferia mil vezes a Mari aqui. Mas olhar para trás e ver tudo que a gente fez foi um sentimento de que a justiça começou a ser feita, de que a nossa luta tem valido a pena. Mas a nossa dor e a falta da Mari vão continuar.

A justiça chegou para a minha família. Infelizmente, não chega para muitas das famílias do nosso país, mas ali não era só pela Mari, pelo Anderson, era por todos aqueles familiares de vítimas de violência.

У тисячу разів більше ми би хотіли, щоб Марі була тут. Але озираючись назад на все, що ми зробили, ми відчуваємо, що правосуддя почало вступати в дію, що наша боротьба не була даремною. Проте наш біль і сум за Марі нікуди не зникне.

Моя сімʼя віднайшла правосуддя. На жаль, не багато сімей в нашій країні можуть сказати те саме, але ця справа була не лише для Марі, для Андерсона, вона була для всіх сімей, які постраждали від насильства.

Аніель Франко та Моніка Бенісіо, сестра і вдова Маріель, святкують винесення вироку. Фото Таньї Реґо/Agência Brasil, використано з дозволу.

Протягом багатьох років Лесса й Кейрос, яких заарештували в березні 2019 року, незадовго до першої річниці вбивства, заперечували свою причетність до злочину. Їхні свідчення змінилася у 2023 році після підписання угоди зі слідством, унаслідок якої вони ідентифікували замовників вбивства Маріель, отримавши натомість можливість скоротити свої терміни ув'язнення.

Лесса й Кейрос — колишні офіцери військової поліції. Лесса, який був найманцем, як повідомила газета O Globo, вже відправляв людей стратити Франко напередодні Нового року, за кілька місяців до злочину. Він жив у тому ж житловому комплексі, що й колишній президент Жаїр Болсонару, в Ріо-де-Жанейро, у місці під назвою Вівендас да Барра, де поліція знайшла арсенал із запчастинами 117 гвинтівок.

За даними слідства та з їхніх власних зізнань зрозуміло, що Лесса, який отримав більший термін, був безпосередньо тим, хто натиснув на курок і вистрілив у машину політикині, в той час як Кейрос був водієм, відповідальним за позиції автомобілів під час розстрілу.

Після укладення угоди зі слідством вони заявили, що замовниками злочину були брати Чікіньйо та Домінгос Бразао, а слідчий поліції Рівалдо Барбоса був мозковим центром цього вбивства. Троє чоловіків були заарештовані в березні 2024 року і всі заперечували обвинувачення.

Обидва брати Бразао мають політичні кар'єри — Чікіньйо був державним міністром, а Домінгос — колишній член міської ради та депутат штату. Домінгос фігурував у справі як підозрюваний з 2019 року. Братів Бразао та трьох інших підозрюваних судитимуть у Верховному суді, оскільки Чікіньйо як конгресмен користується особливим ставленням.

Генеральна прокуратура заявляє, що Франко була вбита з метою захисту фінансових інтересів місцевої міліції (воєнізовані групи, сформовані з відставних і діючих поліцейських Ріо-де-Жанейро), а також для того, щоб перешкодити діям політичної опозиції, як повідомляє Agência Brasil. Франко була членкинею Партії Соціалізму та Свободи, що належить до лівих сил.

Батько Франко, Антоніо Сілва, повідомив виданню Metropoles:

Hoje tivemos uma resposta com a condenação dos réus confessos. Para nós, era de suma importância a condenação deles. Se a Justiça não tivesse condenado esses assassinos cruéis, não teríamos um minuto de sossego. Agora a pergunta que vamos fazer é: quando serão condenados os mandantes?

Сьогодні ми отримали відповідь на свої заклики у вигляді обвинувального вироку, винесеного вбивцям, які зізналися у скоєнні злочину. Для нас було надзвичайно важливо, щоб вони були засуджені. Якби правосуддя не винесло вирок цим жорстоким убивцям, ми б не мали ані хвилини спокою. Тепер питання, яке нас турбує — коли будуть засуджені замовники злочину?

Протестувальники вимагають справедливості для Маріель Франко та Андерсона Гомеса перед судом у Ріо-де-Жанейро. Фото Томаза Сілви/Agência Brasil, використано з дозволу правовласників.

Маріель Франко, темношкіра жінка, яка належала до ЛГБТК+ спільноти, народилася і виросла у фавелі Маре, одній із найбільших у Ріо-де-Жанейро, і вперше була обрана членкинею міської ради у 2016 році. Вона отримала 46 502 голоси, показавши п'ятий найвищий результат за кількістю голосів на цих виборах.

У вечір 14 березня 2018 року вона брала участь у круглому столі щодо чорношкірих жінок. Її автомобіль рухався вулицями в центрі Ріо-де-Жанейро, коли вбивці наблизилися до машини й зробили чотири постріли їй в обличчя.

Після злочину питання «Хто вбив і хто замовив вбивство Маріель і Андерсона» лунало на протестах по всьому світу. Символом, присутнім на мітингах, став також темно-синій знак, який використовується для позначення вулиць у Бразилії. На знаку було її ім'я. Перший такий знак був встановлений в районі міської ради в Сінеландії, але після того, як один з кандидатів до Конгресу знищив його, люди виготовили й розповсюдили понад 30 000 таких знаків.

Щоб продовжити її справу та роботу над питаннями, якими займалася її команда, родина створила інститут імені Маріель. Крім того, відтоді на національних та міських виборах з'явилися кілька кандидатів, натхненних нею.

Її вдова, Моніка Бенісіо, з 2020 року є переобраною членкинею міської ради, а її сестра Аніель стала міністеркою у справах расової рівності в уряді президента Лули у 2023 році. Дочка Маріель, Луяра, розповіла O Globo:

A minha mãe me ensinou a fazer política de várias formas, não só de forma partidária. Hoje temos o Instituto Marielle Franco e eu estou como diretora de legado, onde nós preservamos a memória dela. A minha forma de fazer política e de estar com os movimentos é essa.

Acho que a dor e o vazio nunca vão embora, eles vão estar aqui eternamente. (…) Só espero que eu continue amadurecendo mais, levando o legado e fortalecendo a história dela, da mesma forma que ela sempre me fortaleceu e faz isso até hoje.

Моя мама навчила мене, що політика має різні шляхи й інструменти, не лише партії. Зараз ми маємо Інститут Маріель Франко, і я є директоркою з питань спадку. У цьому підрозділі ми працюємо над збереженням її пам'яті. Це мій спосіб долучатися до політики й підтримувати її рух.

Я думаю, що біль і порожнеча ніколи не зникнуть, вони зі мною назавжди. (…) Я лише сподіваюся ставати мудрішою та нести її спадок і зміцнювати її історію, так само, як вона зміцнила і продовжує зміцнювати мене.

Протестувальники тримали соняшники з написами: «Я прагну справедливості для Маріель та Андерсона» перед початком судового процесу в Ріо-де-Жанейро. Фото Томаза Сілви/Agência Brasil, використано з дозволу правовласників.