Скриншот з фейсбук-сторінки міністра внутрішніх справ і голови ліберальної політичної партії STAN Віта Ракушана «Ми не хочемо Матрьошку в Чеській Республіці». Добросовісне використання.

Нещодавня ініціатива чеського уряду обмежити можливість отримання громадянства для громадян росії викликала значний резонанс. На початку вересня 2024 року ліберальна партія STAN («Мери та незалежні») у своєму пресрелізі запропонувала внести поправки до так званого закону Lex Ukraine 7. Ці зміни передбачають запровадження суворіших вимог для громадян росії, які прагнуть отримати чеське громадянство.

В іншій заяві для Міжнародного радіо Праги він наголосив: «Право на чеське громадянство не є правом людини».

Хоча аргументи щодо національної безпеки можуть слугувати виправданням певної політики, критики зазначають, що ця пропозиція ставить під сумнів відданість Чеської Республіки демократичним принципам і її ставлення до меншин. Поєднуючи голоси постраждалих із думками аналітиків, можна зробити висновок, що наслідки цього закону виходять за межі питань безпеки. Вони вказують на тривожні провали чеського лібералізму та опортуністичну природу сучасного політичного істеблішменту країни.

Що кажуть росіяни?

Ця поправка змусила багатьох із приблизно 40 000 росіян, які проживають у Чеській Республіці, відчути себе відчуженими та зрадженими. Це не анонімні особи, а добре інтегровані члени суспільства, які створили тут життя, сім’ї та кар’єри.

Серед представників російської громади в Чехії є вигнанці, які покинули Росію через незгоду з режимом путіна.

Активістська група Jsme Lidé («Ми — люди») створила вебсайт і організувала петиції проти цієї поправки, заявивши: «Ми не матрьошки. Ми — люди». Вони також проводять мирні демонстрації та публічні заходи, виступають на захист своїх прав, збирають благодійні внески, а також активно співпрацюють із юристами, законодавцями та журналістами, щоб донести свою позицію.

Скриншот з вебсторінки Jsmelide.cz. Добросовісне використання.

Global Voices поспілкувався з кількома активістами, які висловили занепокоєння щодо потенційних людських втрат, пов’язаних із ухваленням цієї поправки, а також поділилися своїми страхами, невпевненістю й обуренням, які ця ініціатива викликала в суспільстві.

Дарія, бухгалтерка, яка вже 10 років живе в Празі, звертає увагу на непрактичність цієї поправки та її моральні наслідки. Вона зізнається, що почувається так, ніби політики ставляться до неї як до одноразового матеріалу:

I love it here. This is my home. I work, pay taxes, and have built my life here. Mr. Exner says that “ordinary Russians don’t need to be afraid of anything, they can perfectly fine live with a permanent residence permit in the Czech Republic,” however, he then mentions that in the case of conflict escalation with Russia, Russian citizens may and would be send out back to Russia. To the country I have no literal ties with. You cannot do the same thing with a Czech citizen. Mr. Exner, do you still think there is nothing to be afraid of? Do not answer, please, I already know what you are about to say.

Мені тут подобається. Це мій дім. Я працюю, сплачую податки й побудувала тут своє життя. Пан Екснер каже, що «звичайним росіянам не потрібно нічого боятися, вони можуть цілком нормально жити з постійним дозволом на проживання в Чехії». Однак він додає, що в разі ескалації конфлікту з росією російські громадяни можуть бути вислані назад до росії — до країни, з якою я не маю жодних реальних зв’язків. З чеським громадянином такого зробити не можна. Пане Екснер, ви все ще вважаєте, що немає причин для занепокоєння? Не відповідайте, будь ласка. Я вже знаю, що ви скажете.

Крістіна, 28-річна фахівчиня, яка працює в міжнародній компанії, висловлює подібні побоювання: «Поправка загрожує моїй можливості підтримувати зв’язок із родиною в росії та жити в країні, яку я називаю домом». Для неї російське громадянство символізує зв’язок із дитинством, але «Чехія також стала моїм домом». Вона зазначає, що немає жодних гарантій, що її не змусять залишити Чехію, розлучивши з чоловіком і дитиною.

Таїсія Федоркова, 26-річна лікарка, випускниця Карлового університету, яка працює у відділенні загальної медицини Мотолської лікарні та одружена з громадянином Чехії, акцентує на роз’єднувальному впливі поправки. На її думку, ця ініціатива зображує всіх росіян як ворогів. Вона додає, що, окрім невпевненості у своєму майбутньому, вона не має такого ж громадянства, як її діти, що породжує непорозуміння навіть у родині її чоловіка.

Андрій, 42-річний аналітик із докторським ступенем із Великої Британії, який переїхав до ЄС за програмою «Блакитна карта» і працює у провідній виробничій компанії Чехії, вважає, що поправка може стати небезпечним прецедентом для інших національних меншин, які проживають у країні.

Популізм і провал чеського лібералізму

Поправка викликала хвилю критики від коментаторів та аналітиків, які вбачають у ній ознаку ширшої кризи чеського політичного істеблішменту.

Журналіст Ондржей Соукуп стверджує, що ця ініціатива завдає більше шкоди, ніж користі, адже відштовхує тих, хто виступає проти путінського режиму. Він наголошує, що така політика грає на руку російській пропаганді, яка прагне зобразити Захід як ворожий до простих росіян.

Роберт Гавлічек, науковий співробітник Асоціації міжнародних питань (AMO), також критикує чеський уряд за нездатність відстоювати ліберальні ідеали. Він зазначає, що навіть офіс чеського омбудсмена визнав поправку небезпечною. На його думку, така політика підриває репутацію Чехії як захисниці прав людини та демократії.

Критика прозвучала і в чеському політичному середовищі. «Замість того щоб протистояти загрозам безпеці через ефективну розвідку та цілеспрямовані заходи, уряд обрав дискримінаційну політику, спрямовану проти цілої групи людей», — зазначає Міжнародне радіо Праги.

Поворот до ультраправої риторики

Поправка також свідчить про небезпечний зсув у бік ультраправих настроїв у чеському політикумі. Хоча країна довгий час вважалася бастіоном ліберальної демократії в Центральній Європі, ця ініціатива свідчить про відхід від цих цінностей.

Критики наголошують, що такий крок спрямований більше на здобуття електоральної підтримки, ніж на реальну безпеку. Як висловилася Дар’я:

This isn’t about protecting the country — it’s the usual political populism. [The ruling party] is trying to win votes with such a cheap trick, understanding that it will lose the next elections.

Just in case Mr. Exner has never heard of it, when applying for citizenship, the candidate is checked up and down by the Czech secret services.

Мова не йде про захист країни – це звичайний політичний популізм. [Правляча партія] намагається завоювати голоси виборців за допомогою такого дешевого трюку, розуміючи, що наступні вибори вона програє.

На випадок, якщо пан Екснер ніколи про це не чув, при подачі документів на отримання громадянства кандидата вздовж і впоперек перевіряють чеські спецслужби.

Зауваження Екснера, що «звичайним росіянам нема чого боятися», різко контрастує з реаліями, з якими стикаються росіяни, які бояться депортації або втрати своїх домівок. Крістіна, яка допомагала деяким із них висловлювати свої побоювання через переклад, пояснює, що вони вже зіткнулися з ворожістю, а деякі отримували погрози через соціальні мережі.

Окрім дискримінаційного підходу, запропонована поправка є непрактичною в багатьох випадках. Щоб відмовитися від російського громадянства, люди повинні поїхати до росії і завершити процес особисто, що для багатьох є неможливим або небезпечним завданням. Серед росіян у Чехії є багато активних антипутінських активістів, журналістів, таких як Ірина Долініна, Фаріда Курбангалеєва та Світлана Прокоп'єва, а також дисидентів, які шукають притулку в цій країні через страх переслідувань. Ця вимога фактично відчужує тих, хто активно захищає демократичні цінності та бере участь у чеському громадянському суспільстві.