Кенія стала лідером цифрових інновацій в Африці, а мобільні грошові сервіси, такі як M-Pesa, революціонізували доступ людей до фінансових послуг. На основі цієї тенденції швидко набули популярності цифрові кредитні додатки, що пропонують миттєві позики з мінімальними вимогами. На відміну від традиційних банків, які вимагають заставу або офіційну кредитну історію, ці додатки використовують дані зі смартфонів позичальників для оцінки їхньої кредитоспроможності. Така інновація дозволила мільйонам кенійців отримати доступ до фінансів у випадку надзвичайних ситуацій та для розвитку власного бізнесу, зокрема тим, хто не має доступу до офіційних банківських систем.
У першому повідомленні вище позичальника назвали «BINGWA WA MADENI» (чемпіон із боргів). Це повідомлення висміює нездатність позичальника сплатити борг та погрожує заблокувати доступ до майбутніх кредитів. Мова є образливою та принизливою, що відображає агресивний тон, який часто використовують цифрові кредитори.
Друга цитата агресивно звинувачує позичальника в тому, що він заборгував усюди — від продуктів і взуття до орендної плати — і вимагає негайного погашення боргу. Шокувало те, що сума боргу становила лише 432 шилінги (приблизно 3,35 доларів США). Незважаючи на невелику суму, кредитор вдався до принизливих висловлювань, присоромлюючи позичальника та надаючи реквізити платежу так, ніби це була жахлива фінансова криза.
Наведені вище приклади демонструють, як сильно принижують позичальників ці кредитні програми. Ці повідомлення, поширені в соціальних мережах, викликали широку дискусію про порушення приватності та неетичні практики цифрових кредиторів у Кенії. Для позичальників така тактика часто призводить до емоційних страждань, шкоди репутації та стосунків, а також підриву довіри до цифрових фінансових систем.
Як кредитні програми отримують доступ до приватних даних позичальників?
Коли позичальники завантажують такі додатки, їх часто просять надати широкі дозволи, включаючи доступ до контактів, журналів дзвінків та SMS-повідомлень. Ці дані використовуються для створення кредитних профілів і, що більш суперечливо, для здійснення тиску під час стягнення боргу. Звіт Центру права інтелектуальної власності та інформаційних технологій (CIPIT) при Університеті Стратмор показав, що більшість кредитних додатків збирають набагато більше даних, ніж потрібно, і мають низьку прозорість щодо того, як ці дані використовуються або зберігаються.
Ці програми часто використовують прогалини в кенійському законодавстві про захист даних. Наприклад, позичальників рідко інформують про те, як їхні дані будуть передані третім особам. Контакти позичальника можуть отримувати повідомлення, що ганьблять позичальника, без його згоди. Така практика не лише порушує приватність позичальника, але й передбачає несанкціоноване використання особистої інформації інших осіб.
Практики стягнення боргів, що застосовуються деякими цифровими кредиторами, були описані як жорстокі. Позичальники, які прострочили виплати навіть на один день, повідомляли, що отримували повідомлення з погрозами. У більш екстремальних випадках кредитори надсилають масові SMS-повідомлення контактам позичальника, звинувачуючи їх у шахрайстві або застерігаючи від контактів із позичальником.
Така тактика призвела до громадського резонансу, і багато хто закликає до більш суворого регулювання. Наприклад, позичальник з Найробі розповіла, як кредитор надіслав члену її сім'ї SMS-повідомлення: «Привіт, будь ласка, повідомте ХХ, щоб він сплатив кредит Окаш у розмірі 2,560 шилінгів СЬОГОДНІ, перш ніж ми розпочнемо судовий розгляд для стягнення боргу». Такі переслідування часто змушують позичальників надавати перевагу погашенню боргу перед першочерговими потребами, що поглиблює фінансову скруту.
Юридична сіра зона: чи порушують ці додатки закон?
Кенійський Закон про захист даних, ухвалений у 2019 році, містить чіткі вимоги щодо збору, згоди та використання даних. Він забороняє організаціям ділитися персональними даними без прямої згоди особи. Однак застосування цих законів було непослідовним, що дозволило деяким цифровим кредиторам працювати безконтрольно. Офіс Уповноваженого з питань захисту даних (ODPC) отримав численні скарги на порушення приватності з боку кредитних додатків, але обмеженість ресурсів та юридичні прогалини сповільнювали дії.
Однак у регулюванні цифрового кредитування було досягнуто прогресу: Центральний банк Кенії (ЦБК) запровадив суворіші вимоги до ліцензування. Правила 2021 року дозволяють ЦБК відкликати ліцензії кредиторів, які вдаються до нав'язливої тактики стягнення боргів, наприклад, телефонують друзям, діловим партнерам і членам сім'ї неплатників, що викликає у них занепокоєння. Відповідно до цих заходів, Google оновив свою політику щодо персональних позик, щоб заборонити додаткам, які в основному надають або полегшують отримання персональних позик, доступ до контактів або фотографій користувачів.
Однак багато нерегульованих додатків продовжують працювати, часто змінюючи назви або ребрендинг, щоб уникнути виявлення. Ця прогалина в регулюванні робить позичальників вразливими та підриває довіру до екосистеми цифрового кредитування.
Права позичальників: які існують засоби захисту?
Згідно з кенійським законодавством, позичальники мають низку прав, зокрема право на доступ до своїх персональних даних, право вимагати їх видалення та заперечувати проти їх неправомірного використання. Однак багато позичальників не знають про ці права, що залишає їх на поталу хижацьким кредиторам. Просвітницькі кампанії, які проводять організації із захисту прав споживачів, відіграють важливу роль у підвищенні рівня обізнаності, але потрібно зробити ще більше, щоб позичальники могли ефективно користуватися своїми правами.
Одне з можливих рішень полягає в розширенні можливостей позичальників за допомогою технологій. Такі платформи, як вебсайт ODPC, дозволяють людям повідомляти про порушення конфіденційності та подавати скарги на недобросовісних кредиторів. Однак цей процес часто є тривалим і бюрократичним, що відлякує багатьох позичальників від пошуку компенсації.