[Посилання в тексті, після яких не вказано мову, ведуть на сторінки бенгальською мовою (як визначено Google Перекладачем)].
Перевантажені вулиці — давня біда Дакки, столиці Бангладеш. Щодня 8,2 мільйонів робочих годин втрачається через затори на дорогах. За останні півтора десятка років середня швидкість транспорту на дорогах Дакки значно знизилася — з 21 км/год у 2007 році до лише 4,8 км/год в наші дні.
Електрорикші [англ.] — своєрідні трицикли, дещо подібні до легкого велосипеда або скутера, один з варіантів авторикші [укр.] з електродвигуном та акумуляторною батареєю — стали новою проблемою для такого перевантаженого транспортом міста [англ.], яким і без того є Дакка. У травні цього року уряд ввів заборону [англ.] на цей вид транспорту, посиливши обмеження на рух цим засобом, які вже діяли на головних магістралях країни. Проте після політичного перевороту в серпні 2024 року — коли очолене студентами громадське повстання [укр.] переросло в рух непокори [англ.], призвівши до повалення уряду Шейх Хасіни [укр.] — за час невизначеності влади кількість електрорикш у Дацці враз злетіла. Тепер ці рикші заполонили вулиці, від вузеньких провулків до головних доріг у найбільших містах по всій країні, хоча на їх експлуатацію на головних дорогах офіційного дозволу немає.
Основна проблема з цими рикшами — засилля водіїв, які не проходили ніяких курсів [англ.], не зобов'язані складати ніяких іспитів на водійські права, і в поєднанні з шаленими швидкостями це вилилося в істотне зростання кількості аварій. В листопаді 2024 року в дорожньо-транспортній пригоді за участі електрорикші трагічно загинула студентка з Джаханґірнаґарського університету, а водій після збиття просто втік. У відповідь на дедалі сильніше занепокоєння Вищий суд Дакки 19 листопада 2024 року видав постанову про призупинення руху електрорикш у столичній зоні.
Після цієї постанови Вищого суду водії рикш організували протести, висунувши перелік з 11 вимог, до яких увійшли запровадження обов'язкових водійських прав і надання дозволів на проїзд. Зіткнувшись із наростанням тиску з боку цього руху, Верховний суд 25 листопада 2024 року відтермінував на один місяць введення в дію наказу Вищого суду Дакки про призупинення пересування електрорикшами. Як наслідок, правові перешкоди їх подальшому руху були на певний час зняті.
На цьому відео з YouTube можна побачити різні варіанти електрорикш:
Як ці рикші впливають на ситуацію з аваріями й заторами на дорогах?
Ніхто не зможе з упевненістю назвати точну кількість електрорикш, які проїжджають по вулицях Дакки. Однак, за приблизними оцінками [англ.], по всій країні таких транспортних засобів 400 000. Починаючи з 2009-2010 років, електрорикші безконтрольно з'являлися на дорогах у сільській і приміській місцевості в Бангладеш, і з часом їхня кількість значно зросла. Необхідність заряджати їхні акумулятори створює додаткове навантаження [англ.] на національну електромережу.
В електрорикшах поєднуються традиційний механізм рикш із педалями та технології електродвигуна. Часто їх виготовляють у місцевих майстернях, монтуючи двигун [англ.] зі свинцево-кислотним акумулятором для його живлення на рикшу з педальним приводом і дещо модифікуючи конструкцію. Завдяки цим акумуляторам рикша може проїхати від 80 до 120 км на одному заряді, залежно від ваги пасажира, місцевості та швидкості. Спочатку на таких рикшах установлювалися двигуни потужністю 600 Вт, що забезпечували швидкість 20-25 км/год. Проте зі зростанням попиту на швидший транспорт більшої поширеності набули двигуни потужністю 800 Вт і 1200 Вт, внаслідок чого можлива швидкість зросла аж до 40 км/год, але разом з тим підвищився і ризик дорожньо-транспортних пригод.
Основна причина аварій за участі цих засобів транспорту — відсутність належних гальмівних систем. Більшість електрорикш мають характерні для велосипедів обідні гальма (типу U-brake), які є страшенно неефективними. На відносно високій швидкості водії часто втрачають керування, що приводить до зіткнень та інших дорожньо-транспортних пригод.
За даними Інституту дослідження аварій при Бангладеському інженерно-технічному університеті, із січня по жовтень 2024 року було зафіксовано 900 ДТП, спричинених трициклами на електродвигунах з акумулятором.
Тим часом Абдул Куддус, генеральний секретар Асоціації у справах рикш, фургонів та легкого велотранспорту, заперечує твердження, що електрорикші посилюють перевантаженість шляхів Дакки. Натомість він пояснює проблеми з транспортом у місті великою кількістю приватних автомобілів:
একটি আদর্শ নগরে ২৫ শতাংশ সড়ক থাকতে হয়, কিন্তু ঢাকা মহানগরীতে আছে মাত্র ৮ শতাংশ। যার ৭৫ শতাংশই দখল করে আছে ব্যক্তি মালিকানাধীন গাড়ি। ফলে নগরীর যানজটের প্রধান কারণ হচ্ছে অপরিকল্পিত নগরায়ণ ও ব্যক্তিগত গাড়ি।
В ідеальному місті 25% площі має бути відведено на дороги, а в Дацці на мережу автошляхів припадає лише 8%. Із цього й так обмеженого простору 75% зайнято приватним транспортом. Відповідно, першопричинами перевантаженості транспортної системи міста є урбанізація без належного плану і поширення приватних автівок.
Однак електрорикші зберігають свою популярність [англ.], тому що приносять вищі прибутки порівняно з велорикшами, які приводяться в рух крутінням педалей. Нуруннабі Чодрі, дописувач бенгальської версії Global Voices, поділився на своїй сторінці в X (колишньому Twitter'і) порівняльним аналізом видатків і прибутків, пов'язаних з велорикшами та електорикшами:
Despite higher manufacturing and maintenance cost, rickshaw-pullers prefer battery-run auto-rickshaws over traditional pedal rickshaws. And it is mostly because of the higher and faster returns on investment. #AutoRickshaw pic.twitter.com/pqICJEk8g6
— Nurunnaby Chowdhury (@nhasive) November 22, 2024
Попри вищу вартість виготовлення й технічного обслуговування авторикш на акумуляторах, рикшарі віддають перевагу їм, а не традиційним велорикшам, де треба крутити педалі. Передусім через вищу і швидшу окупність інвестицій. #AutoRickshaw [авторикша]
Авторикші vs велорикші — Порівняння витрат
Велорикша: початкові витрати — 35 тис. бангладеських так; подобова оренда — 100-150 так; акумуляторна батарея — не потрібно; заряджання — не потрібно
Авторикша: початкові витрати — 60-80 тис. так; подобова оренда — 350 так; акумуляторна батарея — 30 тис. так; заряджання — 1500 так/місяць
— Порівняння доходів
Водій авторикші — 35+ тис. так/місяць
Велосипедист на рикші (що приводить її в рух власною силою) — 15-20 тис. так/місяць
В останні півтора десятиліття ситуація з безробіттям [англ.] у Бангладеш набрала гнітючого вигляду, контрастуючи з оптимістичними висловлюваннями про зростання та розвиток. Повільне зростання [англ.] внутрішніх і зовнішніх інвестицій у поєднанні з посиленням корупції й відтоку капіталу [англ.] погіршили рівень безробіття й загальмували створення нових робочих місць. У сільському господарстві, основному секторі економіки [укр.] Бангладеш, також спостерігається поступове зниження зайнятості. На додачу по всій країні одне за одним закриваються [англ.] державні джутообробні фабрики й цукрові заводи.
Багато людей, розчарованих безробіттям, перебирається із сільської місцевості до міст у пошуках роботи. В боротьбі за виживання вони хапаються за різні заняття, від влаштування торгових точок край тротуарів до перевезення пасажирів на електрорикшах, як зазначає викладачка й дослідниця Маха Мірза на сторінці у Facebook.
Спроби заборони одна за одною провалюються
Вже не раз докладалися зусилля на заборону електрорикш. Проте ці спроби загалом не мали успіху через потенційні труднощі, які вони можуть принести малозабезпеченим громадянам.
В суспільстві немає єдиної думки щодо необхідності заборони цих рикш. Багато хто підтримує таку ідею, але наголошує на потребі спершу забезпечити водіям альтернативні можливості працевлаштування. Існують побоювання, що без таких заходів безробітні водії, аби якось прожити, можуть вдаватися до дрібних крадіжок чи інших злочинів. З іншого боку, наводяться аргументи, що дозвіл на використання настільки невіддільних від ризику транспортних засобів в ім'я можливості заробити на прожиття ставить під загрозу громадську безпеку.
Користувач X (колишнього Twitter) з ніком Nonsense висловлює думку, що в наш вік технологій такі засоби мають прийти на зміну традиційним велорикшам.
পায়ে টানা রিকশা নিষিদ্ধই কল্যাণরাষ্ট্রের সাথে যায়। ব্যাটারি-চালিত অটোরিকশা থাকাই স্বাভাবিক।
এই ২১ শতকেও, টেকনোলজির এত এত উন্নতির পরেও, ১টা মানুষ কেন ২/৩জনরে তার রিকশায় বসায়ে প্যাডেল মারবে?গতরের খাটনি যদি কমানো সম্ভব হয়, আমরা কেন সেইটা করবো না?
প্রযুক্তি যদি মানুষের… pic.twitter.com/xSA4CEZxUw— ননসেন্স্ (@karimbenezema) November 23, 2024
Заборона велорикш відповідає принципам соціальної держави, тоді як впровадження електрорикш становить закономірний прогрес [англ.].
Чому у XXI столітті, з усіма дивовижними досягненнями науки і техніки, людина мусить крутити педалі рикші, перевозячи двох чи трьох пасажирів? Якщо є можливість зменшити необхідність фізичної праці, чому ж нею не скористатися?
Технології існують, щоб полегшувати людські страждання. Якщо так не відбувається, то навіщо вони? Хіба ми не повинні, щонайменше, приймати політичні рішення, спрямовані на зменшення труднощів у людському житті? Тому переведення усіх рикш на живлення від акумуляторів є логічним кроком.
Проте тут доречне питання: чи можна забезпечити безпеку для електрорикш?
Відповідь проста: необхідно забезпечити. Якщо, попри проблеми безпеки, на мотоциклах їздити дозволяється, чому не можна зробити безпечним використання цих рикш?
Разом з тим Редван Башар у своєму дописі у фейсбуці висловлює припущення, що за умов, якщо маргіналізованим людям нададуть інші можливості працевлаштування, використання таких рикш скоротиться само собою.
Уряд розглядав ідею встановлення надійних промислових стандартів [англ.] виробництва цих транспортних засобів, але значного просування у цій справі не помітно. Тим часом асоціація водіїв продовжує вимагати [англ.] введення відповідних прав на кермування цими транспортними засобами, тоді як Бангладеська асоціація з захисту прав пасажирів закликала поліцію [англ.] встановити контроль за дозволами на проїзд електрорикш та інших малих засобів транспорту.