Тематичне фото, створене за допомогою Canva Pro.

Автор — Едгар Льюїс

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше].

Після несамовитого урагану Берил, що пронісся островом у липні, багато ямайців, обурених масовим підвищенням рахунків за електроенергію, почали скаржитися, що єдиний постачальник електроенергії в країні, Ямайська компанія із забезпечення комунальних послуг (Jamaica Public Service Company, JPS), виставив надто високі суми. Відповідальний за енергетику міністр Дарил Ваз мусив звернутися з цим питанням до незалежного наглядового органу Бюро з регулювання комунальних послуг, відповідно до рекомендацій якого, споживачі, що отримали такі рахунки в липні, потім у серпні повинні сплатити на 40% менше.

До тих, на чиїй життєдіяльності позначається висока вартість електрики, належить і Саша Вільямс, котра тримає бар в окрузі Портленд у східній частині острова. “Роками я переплачую за електрику, і вже давно пора з цим щось робити”, — нарікає вона в інтерв'ю. — “Гірше того, я ще й належу до непобутових споживачів, а для нас тарифи вищі. Великі рахунки за світло позначаються на моєму бізнесі”.

Це вже не вперше в Ямайці чутно протести з приводу високої вартості електрики. Насправді таке трапляється доволі часто, бо вся нафта, яка застосовується в електроенергетичній і транспортній галузях Ямайки, імпортна. Уряд роками шукав альтернатив, що допомогли би стримувати високі ціни на енергоресурси. Багато уваги тривалий час приділяється чистій енергії, такій як сонячна, але основний напрям пошуків змінився з новою хвилею численних досліджень щодо можливостей використання енергії з Карибського моря, яке омиває острів.

Двома такими джерелами відновлюваної енергії є офшорні вітрові парки та перетворення теплової енергії океану [укр.] (англ. ocean thermal energy conversion, OTEC). Окрім зниження вартості електрики, ці технології на основі відновлюваної енергії океану, ймовірно, могли би стати для споживачів стабільним, закріпленим у вітчизняній економіці рішенням, яке б до того ж сприяло стійкості навколишнього середовища.

В офшорних вітропарках для електрогенерації використовуються турбіни, встановлені на океані чи великому озері, де віє сильний вітер. Вироблена електроенергія передається по підводних кабелях до суходолу. А от електрогенерація шляхом перетворення теплової енергії океану ґрунтується на використанні перепаду температур між теплими поверхневими водами і холодними глибинними водами океану. Цей спосіб ідеальний для тропічних регіонів, таких як Кариби, де поверхнева вода може бути набагато теплішою, ніж глибші океанські шари, створюючи таким чином температурний градієнт.

Директор інженерного відділу компанії JPS Рикардо Кейс зазначив, що подібні затії дуже дорогі й державі знадобиться значна фінансова підтримка від міжнародних організацій на такі мегапроєкти. Таким чином, він виходить з положення, що зараз, за відсутності величезних коштів, реалізувати щось подібне було б не найлегшим завданням. Інший його аргумент полягає в тому, що офшорні електростанції, які працюють на енергії вітру чи хвиль, через високу вартість їх встановлення не дозволять знизити ціни на електроенергію в Ямайці у короткостроковій перспективі. Він пояснив далі, що, можливо, років через 15 споживачі й відчують певне зниження вартості, але не раніше, ніж інвестиції покриються амортизацією.

На думку Кейса, уряд Ямайки може спробувати залучити інвестиції в результаті партнерства державного і приватного секторів або звернутися за допомогою у фінансуванні проєкту до “зелених” фондів, створених для підтримки кліматичної стійкості. Подібним чином первинне публічне розміщення акцій та облігації з плаваючою процентною ставкою за 10 років мають допомогти покрити стартові витрати. “Високі періодичні витрати на технічне обслуговування й поточний ремонт також вимагатимуть нових підходів у фінансуванні”, — пояснив він, — “і цей проєкт не зможе давати достатніх прибутків, щоб вийти на тривале самозабезпечення”.

Двейн Роу, дипломований спеціаліст з енергетичних ризиків та економіст з питань енергетики, котрий накопичив досвід роботи в різноманітних міжнародних енергетичних проєктах, підтримує думку, що висока капіталомісткість та потреба великих коштів можуть стати нездоланною фінансовою перешкодою на шляху реалізації цих технологій у найближчий час. Проте він вважає, що якщо такі проєкти отримають належне фінансування через міжнародні гранти чи подібні надходження, вони здатні виправдати себе у майбутньому.

Підкреслюючи, що всі технології проходять по кривій навчання і досвіду — як можна побачити на прикладі інших відновлюваних джерел енергії, таких як сонячна — Роу припускає, що врешті-решт ці нові пропозиції зможуть досягти паритету вартості в енергомережі. Криві навчання і досвіду виходять з передумови, що чим більше ми щось робимо, тим краще нам це вдається. Таким чином, із розвитком певної технології пов'язані з нею подальші капіталовкладення й експлуатаційні витрати все дужче знижуються. Паритет вартості в енергомережі, так званий мережевий паритет, складається, коли собівартість електроенергії, отриманої з відновлюваного джерела, становить стільки ж або менше, ніж відповідний показник з інших джерел у мережі.

Звертаючи увагу, що “німці працювали над важливими масштабними проєктами у вітровій і сонячній енергетиці, коли це ще було дорого, але такі дії рухали технології вперед і з часом сприяли зниженню їх вартості”, Роу передбачає, що “технології на основі енергії океану можуть піти подібним шляхом”. Іншими словами, при достатньому фінансуванні вони можуть виправдати свою ціну в довгостроковій перспективі. В Європі розробка проєктів відновлюваної енергетики традиційно полегшувалася зеленими тарифами, економічним механізмом [укр.] стимулювання виробництва електроенергії з відновлюваних джерел.

Сам Роу робив би ставки на сонячну енергетику, яка, за його словами, на цей момент забезпечує набагато більше електроенергії по всій земній кулі, але він не виключає можливості, що одного дня прийде зростання енергії з океанічних джерел в електромережі Ямайки. Він також зазначив, що ці джерела слід розглядати у світлі можливості їх взаємодоповнення, а не конкуренції.

З точки зору споживача, Вільямс підтримує думку, що прийшла пора Ямайці серйозно розглянути ідеї інвестування у відновлювані потужності: “Нам потрібне щось інше; влада повинна знайти рішення, як наприклад, отримання електрики з океану. Ми не видобуваємо нафти, й це головна причина такої дорожнечі електрики. Якби більше людей користувалося іншими видами енергії, вартість би знизилася і рахунки не були б такими високими”.

Кейс додає, що іншим критичним фактором, на який необхідно зважати на Ямайці, є захист таких інвестицій від пошкодження ураганами і штормовими хвилями. Конструкторські розрахунки на випадок ураганів та екстремальної погоди мають передбачати всякі умови і закладати міцність, необхідну для протистояння їм. “Деякі речі вирішуються відповідною конструкцією; інші вимагатимуть оперативних дій для убезпечення електростанції. Зазвичай станції відключаються від мережі й енергооб'єкти захищаються від високих хвиль і вітрів. Тут теж таке може підійти”, — пояснив він.

Стосовно впливу на довкілля Роу підкреслив, що перед початком таких проєктів необхідно проводити [укр.] дуже ретельне екологічне оцінювання. “Наскільки я розумію, в самій цій технології не багато шкідливого”, — каже він. — “Це механічна технологія. Це не те що, якби в нас були термічні речовини в океанських глибинах або нафта чи інше рідке паливо, здатне призвести до забруднення при розлитті. Це дійсно чиста механіка, тож я гадаю, тут можлива справжня гармонія з природою і вплив на довкілля буде незначним. Знову ж таки, при оцінюванні таких речей потрібно враховувати більші масштаби”.

Висока вартість палива внаслідок імпортозалежності — не єдине, що спонукає Ямайку шукати способи обмежити своє використання викопного палива, яке підвищує викиди парникових газів і посилює глобальне потепління. Карибам, вкрай вразливим перед зміною клімату, нагально потрібен перехід до сталої енергетики, бо ж часті урагани, підвищення рівня моря й екстремальні погодні умови ставлять під загрозу інфраструктуру й засоби до існування.

Перейшовши від викопного палива до відновлюваних джерел енергії з застосуванням технологій на основі таких ресурсів, як сонце, вітер та енергія океану, карибські країни могли б скоротити свої викиди парникових газів, підвищити енергетичну безпеку і наростити стійкість перед кліматично зумовленими стихійними лихами. Такий перехід міг би не лише пом'якшити шкоду довкіллю, а й принести економічні переваги завдяки створенню нових робочих місць та заощадженню на вартості енергоносіїв, а також сприяв би екологічно стійкішому й безпечнішому майбутньому в регіоні.