Скриншот тринідадського журналіста Джонса П. Мадейри, взятий з відео на ютубі «Переворот 1990 року – спеціальна презентація CCN TV6».

10 січня Тринідад і Тобаго втратив видатного журналіста Джонса П. Мадейру. 80-річний ветеран медіа індустрії, який боровся з проблемами здоров’я, помер у Медичному науковому комплексі Еріка Вільямса, що розташований вздовж східно-західного коридору Тринідаду.

Після новини про його смерть, Медіаасоціація Тринідаду і Тобаго (MATT) вшанувала пам'ять Мадейри, назвавши його «журналістом-першопрохідцем, який змінив карибські медіа». В заяві асоціація описала його кар'єру як «майстер-клас про силу журналістики як четвертої влади і незамінного стовпа демократії». Вони також зазначили, що «його смерть — це велика втрата не лише для родини, але й для професії, яку він підняв, і для регіону, якому він віддано служив».

Життєвий шлях

Мадейра народився у 1944 році в містечку Аріма, на сході Тринідаду. Його дитинство пройшло в постійних переїздах, через що він змінював місце проживання кожні шість-вісім місяців. Це, ймовірно, і пробудило в ньому непідробну цікавість до людей. Його зустрічі з різноманітними етнічними та культурними спільнотами дали йому глибоке розуміння соціальної структури регіону, що згодом сформувало його підхід до журналістики.

З ранніх років Мадейру надихали чесність і незалежність його матері — цінності, які залишилися в основі його професійної етики.

Журналістська кар'єра

Починаючи як радіоаматор на станції «Голос редифузії», Мадейра незабаром перейшов до професійної роботи в медіа. У 1960-х він став судовим репортером у газеті Trinidad Guardian, а згодом працював у міжнародному аеропорту Піарко, де брав інтерв’ю у регіональних лідерів і світових посадовців. Повернувшись до електронних ЗМІ, він став частиною Радіо 610, де здобув репутацію спокійного та авторитетного голосу, здатного інформувати й заспокоювати слухачів.

У 1970-х роках Мадейра стажувався у Карибській службі BBC в Лондоні, що дало йому змогу вдосконалити майстерність і розширити погляд на роль медіа. Після повернення він став старшим продюсером на Радіо 610, керуючи групою молодих журналістів і створюючи інформативні програми.

У 1976 році він обійняв посаду радника зі зв’язків із громадськістю в секретаріаті Карибського співтовариства (КАРІКОМ), де сприяв розвитку регіональної медійної співпраці. Пізніше, у 1981 році, він став першим штатним генеральним секретарем Карибської мовної спілки (CBU), створивши ініціативи, які об’єднували англомовний регіон через спільний інформаційний простір.

Журналістика під час кризи

Під час спроби державного перевороту у Тринідаді в 1990 році Мадейра, будучи керівником новин на державному телебаченні ТТТ, опинився в заручниках разом із колегами. Попри небезпеку, він виходив в ефір, інформуючи громадян про події, його спокій і професіоналізм дарували людям надію в критичний момент.

Медіаасоціація Карибського басейну (ACM) також підкреслила його роль як посередника між повстанцями і силами безпеки, а засновник ACM Веслі Гіббінгс зазначив: «Неможливо написати історію регіональних ЗМІ без згадки про Джонса Мадейру».

Спадщина

Джонс П. Мадейра залишив значний слід у карибській журналістиці, сприяючи не лише розвитку професії, але й формуванню спільної регіональної ідентичності. Його внесок визнавали численними нагородами, зокрема включенням до Зали слави карибських ЗМІ у 2000 році.

Його життя і кар’єра стали прикладом того, як журналістика може бути не лише ремеслом, а й потужним інструментом для об’єднання суспільства та захисту демократії.

Зрештою, Мадейра залишив ТТТ, щоб обійняти посаду менеджера відділу новин, поточних справ і зв’язків із країнами Карибського басейну в Телерадіокомпанії Тринідаду. Пізніше він перейшов на посаду головного редактора в Trinidad Publishing Company Limited, отримавши перший професійний досвід роботи в друкованій журналістиці.

Чесність завжди була пріоритетом для Мадейри. Це підтвердилося, коли він подав у відставку разом із більшістю старшої редакційної команди під час конфлікту з урядом та власниками газети щодо свободи преси. Їхній колективний відхід став поштовхом для створення The Independent — короткочасної альтернативи традиційним щоденним виданням, що пропонувала збалансовані репортажі, глибокий аналіз і журналістські розслідування для читачів, які цінували вдумливе й об’єктивне висвітлення новин.

Після закриття The Independent Мадейра відійшов від журналістики на десять років. За цей час він працював радником із питань інформації в Карибському епідеміологічному центрі (CAREC), очолював відділ комунікацій Міністерства охорони здоров’я Тринідаду і Тобаго, а також був менеджером із судового протоколу та інформації в судовій системі країни. У 2014 році він повернувся до журналістики, ставши головним редактором газети Trinidad and Tobago Newsday.

Генеральний директор Newsday Грант Тейлор описав смерть Мадейри як велику втрату для країни:

«Він був неймовірно сильною і водночас тихою людиною, надзвичайно чесною, і відіграв ключову роль у зміні напряму газети, що допомогло нам досягти того, де ми зараз».

Наступниця Мадейри в Newsday, Джуді Реймонд, згадує:

«Він постійно демонстрував терпіння, витримку і мудрість, накопичені завдяки його багатому досвіду в медіа. Ми завжди могли розраховувати на його зважені поради. Водночас він умів слухати і ніколи не вважав, що знає краще за інших. Усі в редакції могли звернутися до нього за доброю порадою, як професійною, так і особистою. Він був ідеальним джентльменом у найкращому розумінні цього слова, без натяку на сексизм чи зверхність».

Колега Енді Джонсон назвав Мадейру «першопрохідцем» і в інтерв’ю Newsday додав:

«Він зробив більше, ніж міг би будь-хто інший, доклавши максимум зусиль до своєї роботи. Так, він пережив чимало складних моментів, але це трапляється з кожним, хто намагається змінити світ на краще».

У 2018 році Джонс П. Мадейра отримав національну нагороду — золоту медаль «Чаконія», другу за значимістю нагороду країни, за свій внесок у розвиток журналістики.

Відомий своїм лідерством, вражаючими історіями та непохитною відданістю правді, Мадейра залишив по собі спадщину, яка назавжди вплинула на свідомість нації. Сам він розмірковував про свою кар’єру так:

«Я не прагнув бути надзвичайним. Я лише хотів говорити правду і допомогти людям зрозуміти сенс їхнього світу».

Джонс П. Мадейра залишив дружину Мельбу, з якою прожив понад 50 років, та трьох дітей.