Садег Адхам у своїй студії в Тегерані, 2023 рік. Зображення надано художником.

Мистецький шлях Садега Адхама розпочався за найнесподіваніших обставин. Звуки війни позначили його ранні роки, коли він зростав під час ірано-іракської війни. Дитинство Адхама, який народився в 1978 році в місті Масджед Солейман, на півдні Ірану в провінції Хузестан, було сформовано під впливом сили конфлікту та його тривалого ефекту. Він згадує, як у віці п’яти років ракета зруйнувала їхній будинок, і його сім’я була змушена шукати притулку в будинку його бабусі по лінії матері в Шуштарі. Проте навіть посеред хаосу війни вроджена креативність Адама почала пускати коріння.

Адхам згадує перші іскри свого творчого шляху — його батько працював з розплавленим свинцем, а мати малювала в етюднику, де він вперше скопіював русалку. Цей ранній досвід заклав основу його пристрасті до мистецтва.

Садег Адхам, «Солдатський шолом», серія «Війна», 2013. Зображення надано художником.

Зростаючи в регіоні з обмеженим доступом до художньої освіти, рішучість Адхама творити була непохитною. Він із теплотою згадує, як дивився на коробку з 96 кольоровими олівцями у вітрині книжкового магазину, прагнучи володіти ними. Зрештою, після півтора років заощаджень, він купив набір, підживлюючи свій потяг до мистецтва.

Пізніше Адхам здобув формальну освіту в Університеті образотворчих мистецтв у Тегерані, де вдосконалив свої навички. Зараз його роботи досліджують теми пам’яті, ідентичності та культури, поєднуючи особисту історію з універсальним оповіданням і запрошуючи глядачів зацікавитися минулим і сьогоденням.

За останнє десятиліття Садег Адхам проводив персональні виставки в Ірані та демонстрував свої роботи в галереях у Великобританії, Франції та Канаді, отримавши міжнародне визнання за свою здатність поєднувати традиційні теми з сучасною експресією.

Садег Адхам, «Непокора». 10 x 10 x 15 см (3,94 x 3,94 x 5,91 дюйма), 2015. Зображення люб’язно надано художником.

В інтерв’ю для Global Voices Адхам розповів про те, як його дитинство сформувало його мистецтво, зосередившись на темах пам’яті, травми, ідентичності та дослідженні міфічних персонажів, щоб зв’язати минуле з сьогоденням.

Подаємо уривки з інтерв'ю:

Омід Мемаріан (ОМ): Як твій досвід дитинства вплинув на твій ріст і розвиток як художника?

Садег Адхам (СА): Я виріс у Хузестані, регіоні, де дух і форма міфології сильно резонують. Моє дитинство в цьому стародавньому місті з його унікальною архітектурою та цивілізацією надихнуло мене та стало основою для створення робіт, які сьогодні, можливо, мало досліджені.

OM: Як міфічні персонажі з регіону, особливо Ірану, надихають Ваше мистецтво, і як Ви пов’язуєте минуле з сьогоденням через цих персонажів?

СА: Я вважаю, що ми живемо на поверхні минулого, відчуваючи щось нове. Чим більше ми цінуємо це коріння в мистецтві та житті, тим надійнішими будуть основи художньої творчості, оскільки ми можемо покладатися на автентичність нашої історичної спадщини та створювати твори, глибоко вкорінені в культурі та історії. Ви є продуктом і визначенням конкретної політико-соціальної епохи, символічно продовжуючи та розвиваючи культуру минулого.

Садег Адхам, «Ростам», бронза, В 183 x Ш 57 x Г 31/5 см (В 72,2 x Ш 22,4 x Г 12,4 дюйма). Зображення люб’язно надано художником.

OM: Що мотивувало Вашу серію «Війна» і як ви створили колекцію, засновану на особистому досвіді, але доступну для глобальної аудиторії?

СА: Я часто створюю роботи засновані на умовах мого життя. Оскільки ця колекція була моїм першим досвідом у скульптурі, а також через моє життя в південному Ірані та відчутний досвід війни [між Іраном та Іраком, 1980–1988] та її психологічний та емоційний вплив, можливо, це було народження цієї злоякісної пухлини в мені, вираженої через мистецтво. Я завжди хотів трактувати війну інакше, і ці роботи є результатом мого особистого досвіду під час ірано-іракської війни.

OM: Ви згадали, що частина ролі художника полягає в тому, щоб створювати запитання, і що недосконалість може перетворитися на щось прийнятне та ідеальне. Що Вас надихнуло на цю перспективу?

СA: На ранніх етапах своєї кар’єри я створював реалістичні скульптури, але моє незадоволення цим стилем спонукало мене до роздумів про те, як створити різні форми та значення. Додаючи недосконалості в роботах і поступово досягаючи глибшого розуміння краси, я прагнув створити твір, який би вийшов за межі своїх недоліків і став довершеним сам по собі. Кожного дня я намагаюся розширити свою перспективу, поєднуючи зміст і форму, щоб я міг вийти за рамки матеріального світу та вирушити у подорож сенсів. Ці роботи запрошують людство в естетичну подорож, вільну від політичних і соціальних упереджень.

Садег Адхам, №2, 2020, 99 x 58 x 21 см (39 x 22,8 x 8,3 дюйма). Зображення надано художником.

OM: Як Ви справляєтеся з протиріччям між недосконалістю та досконалістю у своєму творчому процесі, і яке Ваше поняття недосконалості в мистецтві?

СA: Я вважаю, що недосконалість притаманна нам як людям. Коли недосконалість приймається свідомо, її можна виховувати та розвивати. Заперечення недосконалості є по суті початком творчості в роботах. Чим більше ми шукаємо недосконалість, тим більше розуміємо, що за нею стоїть вирішальний і таємничий світ, і, приймаючи це, ми приходимо до розуміння того, що досконалість — це кінець шляху.

OM: Як міграція з Масджеда Солеймана до Тегерана вплинула на Вашу мистецьку перспективу, і які відмінності в темах, сюжетах і відчутті Ваших робіт можна спостерігати після цієї зміни місця?

СА: У 2009 році, коли я часто подорожував між Тегераном і Шуштаром — одним традиційним і маленьким, іншим відносно сучасним із високими будинками, — я відчув протиріччя та парадокс. Я знайшов у своїх роботах певне відчуття підвішеності, десь між сном і неспанням, де це протиріччя, здавалося, породжувало в мені відчуття невизначеності. Я жив три дні в одному місті і три дні в іншому. Ця відмінність простору з його старовинними віллами та сучасними багатоповерховими будинками здавалась, ніби час у місті плине повільно, тоді як у Тегерані та промислових містах часу завжди бракувало.

Садег Адхам, Без назви, 2018. Зображення надано художником.

ОМ: Як у збірці «Суфі» Ви дійшли до поетично-міфічної перспективи у своєму художньому вираженні, і як ця точка зору вплинула на форму та зміст Ваших творів?

СА: Спочатку Шахнаме [Перська книга царів] символізувала для мене епос, але чим більше я досліджував цей твір, я зрозумів, що це насправді була подорож до самопізнання. Навіть момент, коли Ростам власноруч вбиває свого сина, мені здався таким, ніби Ростам убиває власне дихання, щоб досягти вищого, трансцендентного шляху. Сімург символізує для мене форму свідчення, і для мене Шахнаме став уособлювати більше духовне зростання, ніж героїзм.

Садег Адхам, «Корова», бронза, В 36 x Г 45 x Ш 23 см (В 14,2 x Г 17,7 x Ш 9,1 дюйма). Зображення надано художником.

OM: Як Ви встановлюєте цей глобальний зв’язок у своїх роботах і які елементи іранської культури та мистецтва ви демонструєте в них?

СА: У своїх роботах, зокрема у творах, натхненних Шахнаме, я намагався використовувати прості та закінчені форми, такі як кола, квадрати та циліндри. Поєднуючи ці форми з іранською архітектурою — наголошуючи саме на іранській архітектурі — я зміг досягти унікального виразу в рамках школи Saqqā-ḵāna. Я вважаю, що єдиним справді вражаючим іранським стилем, який, на жаль, залишився на поверхні, є школа Saqqā-ḵāna. Вивчаючи іранське мистецтво у скульптурі, я прагну підняти його на інший рівень.

Садег Адхам. «Міське життя». 2013. Зображення надано художником.