Ілюстрація Зіти Заге/Global Voices.

Посилення консервативних груп в Уганді та в усьому світі призвело до гендерно зумовленої дезінформації, тож тепер демократія та свобода у цій східноафриканській країні під загрозою. Дезінформація активно використовується проти жінок і меншин, які реалізують своє право на свободу слова.

Піднесення феміністичного руху

У період між 2016 і 2019 роками голоси жінок в угандійському онлайн-просторі стали помітними й виразними. З'явилися хештеги на кшталт #WomensLivesMatterUG, які стали вірусними та привернули широку увагу. У той час жінконенависники розуміли, що краще не переходити дорогу тим, кого вони називали «твітер-феміністками». Феміністки займалися просвітою угандійців на X (колишній Twitter) щодо таких понять як свобода дій, свобода вибору, тілесна недоторканність тощо. У ці роки помітною стала активістка Стелла Ньянзі, чий оголений протест проти її керівника суспільство зустріло як насмішками, так і оплесками її сміливості.

Станом на 2018 рік феміністки перенесли боротьбу з мережі на вулиці, посиливши свої протести проти розквіту феміциду в країні. Стелла Ньянзі, разом з іншими видатними феміністками, стала символом цього зсуву, використовуючи як онлайн-платформи, так і фізичні протести, та вимагаючи справедливості та підзвітності. У період з 2015 по 2018 рік в столиці Уганди Кампалі та її околицях більш ніж 42 угандійські жінки були викрадені, скалічені та вбиті. Половина цих жахливих убивств сталися протягом трьох місяців 2017 року. На тілах цих жінок часто були сліди жорстокого сексуального насильства. Це викликало жах у нації і змушувало вимагати відповідей.

У 2018 році жінки вийшли на вулиці Кампали з вимогою до поліції вжити рішучих заходів проти вбивць жінок. Поліція відреагувала, і на деякий час масові вбивства жінок припинилися.

Посилення мізогінії та консерватизму

Однак у той самий час, коли відбувалися описані події, політичне та соціальне середовище країни опинялося під усе більшим впливом мізогінних і консервативних голосів, що почали звучати небезпечно гучно, посилюючи виклики, з якими стикалися активістки, особливо жінки, які виступали проти статус-кво. У 2020 році, коли онлайн-простір у звʼязку з локдаунами набув критичного значення, виклики пандемії також позначилися на траєкторії розвитку угандійського феміністичного руху, змусивши адаптовуватися та посилювати зусилля проти нових проявів нерівності.

З приходом до влади в США президента Дональда Трампа консервативний рух в Уганді також став сміливішим. Open Democracy повідомило, що американські консервативні групи з 2007 року вклали в Африку понад 50 мільйонів доларів США з метою підриву прав ЛГБТК+, просування консервативних цінностей та обмеження доступу до безпечних абортів, контрацептивів та комплексної сексуальної освіти. Цей приплив фінансування сприяв зростанню консервативних голосів в Уганді, які просували регресивні програми під виглядом «збереження культури».

Також зросла кількість активістів за права чоловіків, «інцелів» (involuntary celibates – вимушених целібатів) і чоловіків, які, керуючись мізогінією, прагнуть зберегти патріархат як світовий порядок. Хоча Ендрю Тейт, американсько-британський впливовий діяч і професійний кікбоксер, відомий своїми шокуючими мізогінними висловлюваннями, був заблокований на основних соціальних платформах, він залишив після себе в соціальних мережах в Уганді свої «клони». Ці мізогінні голоси, підживлювані патріархальною ідеологією, принесли популярність таким постатям, як Годфрі Кутеіса, відомому через поширення ненависті та дезінформації про жінок в Уганді. Кожного дня можна легко натрапити на твіти на кшталт «Твій чоловік буде правити тобою!».

У міру того, як ці мізогінні голоси ставали дедалі гучнішими, до того ж підсилювані змінами алгоритмів після ребрендингу Twitter на X та переходу управління до Ілона Маска, багато жінок почали відступати. Дехто видалив свої акаунти у Twitter, вирішивши замість цього зосередитися на роботі, наприклад, на написанні книжок і здобутті додаткової освіти. Багато хто поставив на перше місце самозбереження та психічне здоров'я, тоді як інші намагалися проявлятися в альтернативних просторах, таких як Telegram та Instagram, де вони відчували себе безпечніше і могли більше контролювати свої взаємодії.

Боротьба з корупцією в Уганді

Попри скорочення онлайн-простору для жінок, Агатер Атухер, угандійська журналістка та юристка, стала відомою, коли разом зі своїми колегами організувала онлайн-виставки, які викривали корупцію в різних сферах життя Уганди.

Вони розпочали з #KampalaPotholeExhibition (виставка ям на дорогах Кампали) та #UgandaHealthExhibition (виставка охорони здоровʼя Уганди). Угандійці на Х згуртувалися на підтримку цих виставок, щоб викрити нераціональне використання коштів чинним урядом та його наслідки для пересічних угандійців. #UgandaParliamentExhibition (виставка парламенту Уганди) викликала найбільший резонанс, виявивши, що спікерка парламенту Аніта Амонг щотижня переказувала мільярди угандійських шилінгів на свій приватний рахунок.

Dear Opposition,

This is a revolutionary moment. You don’t have to miss it. You have all the information you need – plus public support – to move a motion to censor Speaker Anita Among. #CensorAnitaAmong

(Officially ask for these docs)#UgandaParliamentExhibition pic.twitter.com/L3m7UEyw5Q

— Yusuf Serunkuma🌹 (@YusufSerunkuma) March 2, 2024

Шановна опозиціє,

Це революційний момент. Ви не маєте його пропустити. У вас є вся необхідна інформація – а також підтримка громадськості – для того, щоб висунути пропозицію про усунення спікерки Аніти Амонг. #CensorAnitaAmong

(Просимо офіційного запиту на ці документи) #UgandaParliamentExhibition

Відтоді проти Агатер Атухер були спрямовані дезінформаційні атаки, попри те, що команда кампаній, які вона очолювала, переважно складалася з чоловіків. Як жінка та самотня мати, вона стала мішенню для мови ненависті та насильства онлайн.

Мова ненависті та дезінформаційні атаки проти жінок

У двох окремих інтерв'ю Global Voices поспілкувалися з Атухер і, пізніше, з Алойкін Прейз Ополоє, молодою жінкою, яка разом з двома своїми колегами влаштувала оголену акцію протесту проти корупції в парламенті Уганди. Вони висловлювалися щодо ненависті онлайн, з якою зіштовхнулися після того, як їхні кампанії набули розголосу в мережі. Атухер зауважила:

They claim that I have four children by four different men. I find it ridiculous for two reasons; how they think that is supposed to be something outrageous and of concern to Ugandans at the same level with their criminality, but also how they can’t even establish facts as basic as the number of children a woman has. If I was a man it would be understandable.

Вони стверджують, що у мене четверо дітей від чотирьох різних чоловіків. Я вважаю це безглуздим із двох причин: по-перше, вони думають, що це має бути чимось обурливим і викликати занепокоєння угандійців на тому ж рівні, що і їхня злочинність; і по-друге, вони не можуть встановити навіть такі елементарні факти, як кількість дітей, яких має жінка. Якби я була чоловіком, це було б зрозуміло.

Більшість нападів на Атухер є гендерно зумовленими, вони ганьблять її вибори та заперечуюють її суб'єктність. Вона поділилася своєю думкою про те, що стоїть за цим явищем.

It is so because of the patriarchal, archaic society we still live in where people think that a woman not being married is some sort of failure,  that a woman shouldn’t have free will to choose a sexual partner or partners, and that a woman having sex is some abominable, shameful act whereas for a man, having many sexual partners is commendable and demonstrates sexual prowess! I saw some ridiculous comments about how my colleague Spire is sleeping with three women. the comments from men were that it would enhance his ‘market value.

Це відбувається через патріархальне, архаїчне суспільство, в якому ми все ще живемо, де люди думають, що жінка, яка не перебуває у шлюбі, є якоюсь невдахою, що жінка не повинна бути вільною обирати сексуального партнера чи партнерів, і що жінка, яка займається сексом, є чимось огидним та ганебним, тоді як для чоловіка мати багато сексуальних партнерів – похвально й демонструє сексуальну вправність! Я бачила безглузді коментарі щодо того, що мій колега Спайр спить з трьома жінками. Чоловіки казали, що це підвищить його «ринкову вартість».

Але яку мету переслідують ті, хто поширює цю дезінформацію?

They aim to discredit me. Either because someone is paying them to do so —  our good reputations give us credibility, and people we have exposed need to undermine that  to turn people against us — or because they think discrediting me will give them the limelight that I have.

Вони прагнуть мене дискредитувати. Або тому, що хтось платить їм за це – наша добра репутація дає нам довіру, і людям, яких ми викрили, потрібно підірвати її, щоб налаштувати людей проти нас – або тому, що вони думають, що дискредитація мене дасть їм увагу, яку зараз маю я.

Ці коментарі часом змушували Атухер почуватися зневіреною.

Many times, I wonder how people I have never even met hate me so much as to write outrageous and false things about me, without concern for the consequences on my reputation or on my loved ones.

Часто я дивуюся, як люди, з якими я навіть не знайома, ненавидять мене настільки, що пишуть про мене обурливі й брехливі речі, не турбуючись про наслідки для моєї репутації або для моїх близьких.

Протягом своєї діяльності вона наростила товсту шкіру й навчилась ігнорувати ненависть в інтернеті та зосереджуватися на тому, що є важливим.

Атухер – не єдина мішень агресивної дезінформації. 12 вересня 2024 року три молоді жінки – Нора Кобусінгіє, Прейз Алойкін і Кемітома Кьєнзібо, всі віком близько 24 років – вийшли оголеними на вулиці Кампали, щоб висловити протест проти корупції в угандійському парламенті. Усіх трьох помістили до в'язниці Лузіра, але згодом відпустили. Оголені протести традиційно використовуються як форма опору. У цей період з'явилося багато дезінформації, здебільшого необґрунтованої, яка, як і у випадку з Агатер Атухер, мала на меті дискредитувати протестувальниць через гендерні нападки. Прейз Алойкін Ополоє розповіла Global Voices про дезінформацію, яка з'явилася щодо їхнього оголеного протесту.

They said that my choice of protest, being a nude protest, was because I wanted a visa out of the country. They claimed we were paid by foreign agents to stage the protests. They also called us prostitutes. They pointed at my armpits and said I have black armpits for a woman, to which I laughed and asked, ‘Which Black woman doesn't have black armpits?’ They also said we hadn’t had sex in a long time, so men were offering to give me sex because I was obviously sexually starved.

Вони сказали, що мій вибір протесту, а саме оголений протест, був пов'язаний з тим, що я хотіла отримати візу з країни. Вони стверджували, що нам заплатили іноземні агенти, щоб ми вийшли на протест. Вони називали нас повіями. Вони вказували на мої пахви і казали, що у мене занадто чорні пахви як на жінку, на що я розсміялася і запитала: «У якої чорношкірої жінки пахви не чорні?». Вони також казали, що у нас просто давно не було сексу, тому чоловіки пропонували мені зайнятися сексом, адже я, очевидно, цього прагнула.

Напади на Агатер Атухер і трьох молодих жінок-протестувальниць демонструють, як гендерно зумовлена дезінформація використовується для того, щоб змусити жінок замовкнути і щоб посилити патріархальні наративи в Уганді. У наш час інформаційного перенасичення ми всі схильні вірити й поширювати дезінформацію. Однак ми можемо боротися з цим та бути більш уважними й свідомими щодо контенту, який споживаємо та поширюємо в інтернеті.