Зображення Арзу Гейбуллаєвої, створене за допомогою Canva Pro з використанням скриншотів з відеорепортажів DW «Türkiye: Подвійна стратегія Ердогана проти курдів» та відеорепортажів Times New World «Ключовий політичний союзник Ердогана домагається поправок для переобрання президента».

Коли президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган балотувався на переобрання у 2023 році, він сказав виборцям, що це буде востаннє. Згідно з чинним законодавством, президент Туреччини може перебувати на посаді лише протягом двох п'ятирічних термінів, але тепер видається, що Ердоган прагнутиме четвертого (забороненого конституцією) терміну. Для цього йому потрібно буде знайти спосіб змінити конституцію, а це можливо лише в тому випадку, якщо йому вдасться заручитися підтримкою головної прокурдської партії Туреччини.

Народна партія рівності та демократії (DEM) є третьою за величиною політичною партією Туреччини. Лише DEM має необхідну кількість місць у парламенті (за умови правильного стимулювання), щоб забезпечити зміни (це пов'язано з тим, що за результатами останніх загальних виборів партія отримала 57/600 місць у парламенті).

За Конституцією Ердоган обмежений у термінах, проте раніше він уже обходив цю незручність. Вперше він був обраний президентом у 2014 році, а вдруге – у 2018 році. Він був переобраний втретє у 2023 році, покладаючись на формальність, яка ґрунтується на тому, що його обрання у 2014 році відбулося, коли Туреччина керувалася старою парламентською системою. У 2017 році Туреччина перейшла від парламентської до президентської форми правління, що значно розширило виконавчі та законодавчі повноваження президента. Таким чином, коли Ердоган оголосив про свою кандидатуру у 2023 році, він заявив, що його перший термін фактично закінчився у 2023 році, оскільки період між 2014-2018 роками не зараховується, оскільки це була стара система.

Ердоган сподівається, що йому вдасться привабити членів DEM, задовольнивши ключові політичні вимоги курдського руху. Обходжуючи DEM, Ердоган явно намагається розгромити і делегітимізувати політичну опозицію, що залишилася в Туреччині, на чолі з Республіканською народною партією (РНП), і позбавити її можливості висунути надійного кандидата в президенти, який міг би успішно перемогти його на президентських виборах.

Курдський політичний рух Туреччини – це найбільш дискримінована меншина в країні. Курди зазнають високого рівня політичних утисків з моменту заснування Туреччини в 1923 році, включно з заборонами курдських партій, усуненням та ув'язненням курдських парламентарів і обмеженням базових прав людини громадян курдського походження, таких як право користуватися рідною мовою. Думка про те, що тепер DEM допоможе зіграти ключову роль у консолідації влади Ердогана, – іронічна. Починаючи з 2015 року, Ердоган багато зробив для того, щоб завдати шкоди DEM і курдському руху. Численні демократично обрані мери курдських міст, а саме 58, були незаконно усунуті з посад через їхні ймовірні зв'язки з курдськими бойовиками і замінені призначеними урядом довіреними особами. Йдеться про заборонену Робітничу партію Курдистану (РПК), яку Туреччина і Захід визнали терористичним угрупованням.

У 2016 році проердоганські суди заарештували високопоставлених лідерів партії DEM, таких як Селахаттін Демірташ, за сфальсифікованими звинуваченнями в організації протестів у 2014 році «в регіонах країни, населених курдами, відомих як “протести Кобані”». У травні 2024 року Селахаттін Демірташ був засуджений до більш ніж 40 років ув'язнення, а в липні 2024 року – до додаткових двох з половиною років ув'язнення.

Що Ердоган здатний запропонувати DEM?

Мотивація курдів допомагати Ердогану могла би ґрунтуватися на власних інтересах і політичних реаліях. Наприкінці 2024 року Ердоган і його ультраправий націоналістичний союзник у коаліції Девлет Бахчелі розпочали переговори з керівництвом DEM. Це стало несподіванкою, головним чином тому, що Бахчелі, який очолює ультраправу турецьку Партію націоналістичного руху (ПНР), історично налаштований проти курдів і прав меншин. Однак Партії справедливості і розвитку (ПСР) Ердогана і ПНР Бахчелі не вистачає необхідної кількості голосів для внесення змін до конституції.

Чутки про таємні переговори між ПСР/ПНР і DEM свідчать про те, що Ердоган готується оголосити про звільнення Абдулли Оджалана. Оджалан був засновником і попереднім лідером Робітничої партії Курдистану (РПК). Він є надихаючим лідером і перебуває у турецькій в'язниці з моменту, коли його схопили й засудили у 1999 році. Його звільнення було б великою перемогою для DEM, оскільки курди в усьому світі сприймають його як курдський еквівалент Нельсона Мандели. Ердоган, можливо, також розглядає надання автономії турецьким курдам. Що це означає на практиці – невідомо, але це, ймовірно, включатиме такі заходи, як захист законом культурних прав і, можливо, територіальну автономію. Разом звільнення Оджалана і культурна й адміністративна автономія стали б здобутками, від яких було б важко відмовитися.

В той самий час, поки тривають переговори, проердоганська судова система Туреччини прикладає зусилля, спрямовані на знищення решти політичної опозиції. 21 січня правоохоронці несподівано заарештували й ув'язнили Уміта Оздага, лідера ультраправої Партії перемоги (ПП). Оздага звинувачують в образі Ердогана. Оздаг не є значущим політичним гравцем, який загрожує шансам Ердогана на переобрання, але його свавільне усунення з політичного поля має на меті надіслати чіткий сигнал: Ердоган готовий ув'язнити будь-якого політичного опонента в будь-який момент, коли він захоче. Такий сигнал особливо актуальний для Екрема Імамоглу, харизматичного мера Стамбула від Республіканської народної партії (РНП), який перебуває на посаді, яку колись обіймав і Ердоган. На президентських виборах 2023 року багато виборців сподівалися, що РНП висуне Імамоглу проти Ердогана, але його кандидатура була відхилена тодішнім головою партії Кемалем Киличдароглу, який вирішив балотуватися проти Ердогана сам і програв.

Ердоган боїться Імамоглу, оскільки той є популярною серед народу особистістю з величезною харизмою. Побоювання Ердогана не безпідставні, оскільки Імамоглу двічі (у 2019 і 2024 роках) успішно перемагав кандидатів від ПСР, коли балотувався на посаду мера. У 2023 році результати опитувань дозволяли припустити, що якби він був кандидатом у президенти від РНП та балотувався проти Ердогана, він міг би перемогти. Страх перед Імамоглу, ймовірно, є причиною того, що проердоганівська прокуратура висунула проти нього обвинувачення в образі державних службовців. Обвинувальний вирок суду перебуває на розгляді в апеляційному суді. Якщо обвинувальний вирок залишиться без змін, Імамоглу буде заборонено займатися політикою. Після цього 27 січня проти Імамоглу вже були висунуті нові обвинувачення в образі державного свідка-експерта.

Турецькі курди відіграватимуть ключову роль у сприянні просуванню або згортанню демократичної траєкторії Туреччини. Враховуючи все, що вони вистраждали протягом історії як меншина, перспектива отримати конституційний захист і звільнення політичної ікони (в обмін на допомогу Ердогану у прийнятті конституційних змін) може стати можливістю, яка випадає раз у житті. Проте це була б також фаустівська угода. Вона допомогла б консолідувати авторитарне шаленство Ердогана, яке підірвало фундаментальне верховенство права в Туреччині. DEM переслідувала б обмежену кількість політичних цілей на шкоду захисту демократичного врядування для всіх громадян Туреччини, більшість з яких не схвалювала б звільнення Оджалана з в'язниці.

Курдський політичний рух не вперше робитиме такий вибір. Під час широкомасштабних антиердоганівських протестів, що почалися з парку Ґезі у 2013 році, курдські політики утрималися від критики Ердогана і не стали на бік натовпів протестувальників, які вимагали покласти край авторитарним і корумпованим методам правління Ердогана. Натомість, курдський рух у той час вів переговори з Ердоганом, щоб побачити, чи може бути укладена угода про звільнення Оджалана і забезпечення прав меншин для курдів у Туреччині.

Ердоган відмовився від цієї угоди у 2015 році, і немає жодних гарантій, що він не обдурить DEM знову. Малоймовірно, що цього разу курдський політичний рух зробить правильний вибір і стане на бік політичної опозиції в країні та допоможе покласти край більш ніж 20-річному правлінню Ердогана. З їхньої точки зору, їхнє рішення допомогти Ердогану може бути виправданим. Політична опозиція, особливо РНП, не зробила нічого, щоб відстояти права курдів.

Єдиний аргумент для DEM на користь того, щоб виступити проти Ердогана, простий: це правильно. Адже яке значення мають культурні права та звільнення Оджалана, якщо вони продовжать жити в умовах авторитарного правління? Щойно Ердоган отримає бажане, важливо пам'ятати, що права можна легко відібрати назад, так само як і свободу Оджалана.