Скриншот з відео «Hunii Erhiin Undesnii Komiss 2015» з YouTube-каналу Національної комісії з прав людини Монголії. Використано з дозволу правовласників.

29 січня уряд Монголії скасував заборону на весняні кінні перегони, яка забороняла проведення змагань у період з 1 листопада по 1 травня. Заборона діяла з 2019 року.

У 2017-2018 роках Верховний суд Монголії ухвалив два рішення, які поклали край проведенню санкціонованих урядом найбільших весняних кінних перегонів під назвою «Дүнжингарав», а також заборонили підготовку дітей-жокеїв для зимових і весняних кінних перегонів. Це, в свою чергу, змусило уряд видати указ про заборону всіх зимових і весняних кінних перегонів.

Тепер уряд дозволив проведення кінних перегонів з 1 березня, хоча перегони взимку все ще заборонені. Про це рішення оголосив віцепрем'єр-міністр країни С. Амарсайхан, зазначивши, що «повноваження і відповідальність за організацію» весняних кінних перегонів будуть передані місцевій владі.

Пропонуємо вашій увазі відео з Facebook із заявою віцепрем'єр-міністра С. Амарсайхана про зняття заборони на весняні кінні перегони.

Це сталося після протесту монгольських вершників, які 25 січня верхи на конях прибули на головну площу Сухбаатар у столиці Улан-Баторі. Вони вимагали скасування заборони, стверджуючи, що це створить сприятливі умови для захисту та вшанування культурної спадщини і традицій нації.

Нижче наведено пост у Facebook з фотографіями з протесту, організованого монгольськими вершниками 25 січня.

Скасування заборони викликало негайну суспільну напругу через небезпеку перегонів для дітей-жокеїв, які є основною групою, на яку впливає це рішення. У Монголії прийнято, щоб хлопчики у віці від 5 до 13 років брали участь у кінних перегонах через їхні маленький зріст і вагу, що дають їм перевагу у змаганнях. При цьому діти ризикують здоров'ям і життям.

Смертельні перегони та діти-жокеї

У період з 1996 по 2024 рік 53 дитини-жокеї загинули внаслідок падіння з коней та отримання травм. У період з 2017 по 2024 рік загалом 3070 дітей впали з коней і 16 отримали інвалідність. Організація кінних перегонів у зимові та весняні місяці, для яких притаманні сильний холод, сніг, лід і багнюка, значно збільшує шанси жокеїв впасти з коней і обморозити кінцівки та щоки.

Нижче – відео з YouTube про традицію дітей-жокеїв у Монголії.

Уряд спробував вирішити ці проблеми, встановивши мінімальну вікову межу у 12 років для дітей-жокеїв, які можуть брати участь у весняних перегонах. Це виглядало цинічно, оскільки створювало враження, що владі байдуже до безпеки та благополуччя дітей, старших за цей вік, які змагатимуться у турнірах.

Крім того, участь у кінних перегонах взимку та навесні впливає на навчання та академічну успішність дітей, оскільки їм доводиться або пропускати заняття, або поєднувати школу зі щоденними тренуваннями та змаганнями. У 2024 році було зареєстровано 11 000 дітей-жокеїв, але лише близько 1 000 з них їздили на власних конях. Діти-жокеї отримують заробітну плату, що є нижчою за мінімальну, а у випадку 2 002 з них було незрозуміло, чи отримували вони оплату взагалі, що викликає занепокоєння щодо потенційної експлуатації.

Пропонуємо вашій увазі відео з Facebook, в якому 14-річний монгольський хлопчик розповідає свою історію про те, як він був жокеєм, починаючи з другого класу, і як він шкодує, що не ходив до школи.

Саме ці шкідливі наслідки для дітей і призвели до заборони в першу чергу.

Захист спадщини та традицій кінного спорту

Монгольські вершники, які боролися за скасування заборони з 2019 року, стверджують, що заборона поставила під загрозу культурну спадщину країни, кінні традиції та всю індустрію навколо неї. Вони скаржилися, що монгольські вершники мусили перевезти своїх коней, дітей і навички через кордон до китайського регіону Внутрішня Монголія, де вони можуть брати участь у перегонах і демонструвати кінні традиції без обмежень. Вони боялися, що це зрештою призведе до того, що Китай зможе заявити про монгольські кінні традиції як про свої власні у Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Проте критики стверджують, що збереження цієї культурної спадщини не повинно відбуватися ціною дитячих життів. Одна з найзапекліших противниць зняття заборони – членкиня парламенту Хурелбаатар Баасанджаргал – провела власне архівне дослідження і з'ясувала, що весняні кінні перегони з'явилися лише наприкінці 20-го століття як одна з нових форм святкування Нового року за місячним календарем. Згідно з її висновками, історично кінні перегони проводилися лише під час фестивалю Наадам, який проходив у період з травня по серпень.

Нижче – пост у Facebook з фотографіями дітей-жокеїв, які беруть участь у кінних перегонах, що проводяться взимку та навесні.

Потужні лобістські групи та монгольська «Гра в кальмара»

Таке зухвале ігнорування інтересів дітей та скасування заборони підштовхнули монголів до дослідження лобістської сили монгольських вершників та зацікавленості політиків у кінних перегонах. З'ясувалося, що прем'єр-міністр і більше десятка членів кабінету міністрів володіють сотнями породистих коней або мають досвід у галузі кінного спорту, що створює потенційний конфлікт інтересів.

Нижче наведено пост у Facebook з інформацією про коней, якими володіють прем'єр-міністр та інші високопосадовці.

Монгольська федерація кінного спорту, головна лобістська група, що виступала за скасування заборони, налічує понад 100 000 членів по всій країні, а на чолі організації стоять впливові бізнесмени, політики та державні чиновники високого рівня. Баасанджаргал заявила, що федерація використала свій вплив на парламентських виборах 2024 року, уклавши угоду про обмін голосів своїх членів на скасування заборони, що дозволило владній Монгольській народній партії залишитися при владі.

Допис у Facebook нижче демонструє, що Монгольська федерація кінного спорту контролюється впливовими бізнесменами та політиками.

Зняття заборони та майбутнє відновлення весняних перегонів попри численні докази їхньої шкоди для дітей підштовхнули монголів до того, щоб назвати цю практику національною версією «Гри в кальмара». Вони стверджують, що подібно до шоу, в якому бідні та знедолені звичайні люди грають у смертельні ігри заради видовища для кількох надбагатих людей, вразливі групи населення продовжуватимуть ризикувати своїм життям заради розваг політичної та економічної еліти країни.