#StoriesThatInspire [історії, що надихають]. Знайомтеся з 10 активістами, які зміцнюють і поширюють маянські мови в Мексиці через цифрові медіа.

Фото Кристини Альварес, використано з її дозволу.

Відчуйте натхнення, ознайомившись із розповіддю однієї з обраних у минулому році стипендіаток програми Цифрового активізму на підтримку маянських мов [ісп.], організованої за ініціативи Rising Voices. У цьому особистому есе авторка ділиться своїм досвідом активізму і проєкту, за допомогою якого вона прагне просувати рідну мову як у своїй громаді, так і в інтернеті.

Мене звуть Кристина Агустина Альварес Діас; мені 22 роки. Моя громада називається Аматенанго-дель-Вальє [англ.] і знаходиться у штаті Чіапас у Мексиці; це край голубів та ягуарів із глини, край місцевих умільців. Аматенанго-дель-Вальє — невеличка цельтальська [англ.] громада, попри свій розмір багата на культуру. Тут добре представлені корінні мова, одяг і традиції. Моя громада унікальна, бо ж тут живуть диво-люди з золотими руками, в яких глина набуває форми прекрасних гончарних виробів, котрі створюють головним чином місцеві жінки.

Я — донька народу цельталь, і для мене мова відображає ідентичність; це те, ким ми є і що ми робимо; це вірна ознака, що перед вами людина з Аматенанго. Зараз я займаюся просвітництвом у громаді в рамках програми Національної ради з розвитку освіти (Consejo Nacional de Fomento Educativo – CONAFE [англ. – ісп.]), і нещодавно я здобула вищу освіту в галузі агромеліорації, оскільки мене приваблює діяльність, пов'язана з сільською місцевістю й тутешніми жителями, з можливістю незмінно приділяти значну увагу моїй рідній мові й моєму корінню.

Фото Кристини Альварес, використано з її дозволу.

Кілька років тому я почала здійснювати у своїй громаді проєкти, які спочатку зосереджувалися на ремеслах. Працювала я переважно з майстринями, забезпечуючи обмін знань, які б дозволили їм вдосконалити свої навички. Згодом я була залучена до проєкту, пов'язаного з правами жінок. Тут я навчилася застосовувати прийоми сприяння спільному обговоренню проблем (фасилітації), щоб заохочувати людей висловлювати свої думки й почуття рідною мовою.

Громада з присмаком традицій

Завдяки програмі Цифрового активізму на підтримку маянських мов [ісп.] цього року я продовжу роботу в моїй громаді, поєднуючи збереження мови, знання про місцеву їжу та мою фахову компетенцію. Моя мета — проведення заходів, які посилюватимуть мою цельтальську мову й водночас слугуватимуть збереженню місцевих знань і продукції.

Фото Рози Гомес, використано з її дозволу.

Для досягнення своїх цілей я втілюю в життя проєкт “Welil Amatenango Processing”, який передбачає створення коротких відео про обробку продуктів харчування. Ця тема входить до моєї спеціальності за дипломом, і я хотіла би поділитися цими знаннями зі своєю громадою. Я вирішила, що в своєму проєкті працюватиму з дітьми і підлітками. Серед інших занять я збираюся проводити екскурсії по місцевості, щоб збирати плоди, а потім готувати різні продукти, такі як варення, сиропи й вина. Через цей проєкт я хочу допомогти дітям довідатися, як готують їжу в їхній громаді, розвинути свої мовні навички й набути умінь, котрі, можливо, навіть приноситимуть їм певний дохід у майбутньому. [Прим. перекл.: як перекладачці, мені хочеться хоч якось зрозуміти назву проєкту. Виходячи з контексту цього есе і короткого списку цельтальських фраз [цельт.+англ.], можна припустити, що “We'lil Amatenango Processing” приблизно означає “Приготування їжі в Аматенанго”].

Цифрові засоби й технології полегшують зв'язки між людьми як в окремій спільноті, так і за її межами, тож ми збираємося створювати відео нашою рідною мовою, щоб поділитися цими знаннями з іншими людьми і таким чином посилити значущість цельтальської мови.

Фото Кристини Альварес, використано з її дозволу.

Доки що я помічаю, що на шляху впровадження проєктів зі збереження мов існують деякі перешкоди, серед яких брак фінансової підтримки, а також брак підтримки з боку громади; отож я стараюся, щоб у моїх проєктах були і практичні елементи, які б зацікавили громаду, а в тривалій перспективі дали б людям можливість отримувати певний дохід і заробляти на життя.

Збереження нашої культурної ідентичності

Одна з речей, що завжди видавалися мені важливими, — не втратити нашу мову, адже не всі люди мають мову, яка була б для них джерелом ідентичності, і тому ми, молодь, несемо велику відповідальність за підтримання і збереження нашої культурної ідентичності. В майбутньому я хотіла б і далі освоювати методику комунікації й педагогіки, щоб іще створювати проєкти, де на перше місце виходитимуть залученість і співпраця у громаді, а також збереження нашої мови.

Після довгих місяців роботи, я б хотіла побачити, що ставлення до корінних мов у моїй громаді змінилося усвідомленням їхньої вищої цінності. Я б дуже хотіла побачити, що вже частіше люди здатні висловлюватися своєю рідною мовою, куди б вони не пішли, без страху дискримінації чи критики за те, що вони говорять рідною мовою. Також я хотіла б розширити можливості виробників і фермерів моєї громади, щоб вони побачили, що їхня продукція — цінна сировина, яку можна переробляти власними силами.