Виборча дільниця для голосування в Гаазі. Фото: Ана Марія Діма, використано з дозволу.

Європа переживає своєрідні сейсмічні зрушення, і ці поштовхи відчуваються по всьому світу. Згідно з Глобальним індексом миру 2024 року, збройні конфлікти досягли найвищого рівня з часів Другої світової війни. Замисліться над цим. Ми не лише свідки жорстокої епохи, а й її безпосередні учасники, живучи в світі, де істина невпинно ставиться під сумнів. Від поширення дешевих політичних видовищ до маніпуляцій у соціальних мережах – ми змушені замислюватися: у якій демократії ми хочемо жити?

Ідеально було б просто «зберігати спокій і жити далі». Однак, якою б слушною не була ця порада, світла в кінці тунелю не видно, а стан економіки свідчить про зворотне. (Так, це знову повертає нас до фундаментального «Це економіка, дурню!»).

Румунія – країна з неоднозначною демократичною історією на східному кордоні ЄС – стала показовим випадком. У листопаді та грудні минулого року в країні відбулися президентські та парламентські вибори, які Конституційний суд визнав недійсними через занепокоєння щодо зовнішнього втручання та порушення цілісності виборчого процесу. Це була смілива спроба зупинити зростання радикалізму. У цьому хаосі одна людина – ультранаціоналіст Келін Джорджеску – став і переможцем, і вигнанцем. Він набрав майже 23% голосів – значно більше, ніж прогнозували передвиборчі опитування (близько 5%), що сигналізує про небезпечну тенденцію зростання екстремістської риторики в крихкій румунській демократії. Виборча явка перевищила 60%, що є високим показником, проте фрагментація електорату вказує на глибокі суспільні розбіжності.

Погіршення ситуації в Румунії має низку причин, багато з яких коріняться в її посткомуністичному минулому. Незважаючи на членство в Європейському Союзі, демократичні інституції країни залишаються вразливими через історичну політичну нестабільність, корупцію та низький рівень довіри до державної системи. Це створило сприятливе середовище для популістів та екстремістів, таких як Джорджеску, які вміло використовують суспільне невдоволення. Додатковий виклик – румунська система освіти, яка не змогла ефективно сформувати у громадян критичне мислення, необхідне для розуміння складнощів сучасного політичного дискурсу. Як наслідок, населення стало більш сприйнятливим до спрощених та емоційних наративів, які активно поширюються через соціальні медіа.

Роль TikTok у політичному житті Румунії стрімко зросла: платформа має близько 8,97 мільйона користувачів, що майже дорівнює кількості користувачів Facebook (9,05 мільйона). Завдяки алгоритмам, що сприяють швидкому поширенню контенту, TikTok став потужним інструментом політичної мобілізації. Скасування виборів через підозри у зовнішньому втручанні лише підтверджує вразливість сучасних демократичних процесів перед впливом соціальних мереж.

Ситуація в Румунії є показовою, оскільки демонструє перетин технологій, виборчої нестабільності та ерозії демократичних норм. Її демократія залишається крихкою, особливо в умовах іноземного втручання та стрімкого зростання впливу соціальних мереж. На відміну від більш усталених демократій, Румунія має менше інституційних ресурсів для протистояння таким викликам. Зокрема, TikTok став новим майданчиком політичних маніпуляцій, де впливові особи та ультранаціоналісти можуть формувати громадську думку серед молоді, використовуючи короткий, емоційно насичений контент. Високий рівень проникнення цифрових технологій у поєднанні з низьким рівнем медіаграмотності створює загрозу не лише для Румунії, а й для інших демократичних країн.

Однак проблема не лише у фігурі Джорджеску та його харизматичних закликах. Справжній виклик – це гібридна війна, яка ведеться проти румунської демократії. Соціальні мережі, особливо TikTok, відіграли ключову роль у посиленні його популярності. Короткий, емоційний контент став ефективним інструментом мобілізації розчарованих виборців. Фактично, Румунія перетворилася на полігон для випробування того, як великі технологічні платформи можуть маніпулювати громадською думкою. Цей феномен визнав навіть угорський прем’єр-міністр Віктор Орбан, якому не чужі антидемократичні тенденції.

Більше того, румунська влада звинуватила Росію у втручанні у вибори на користь Джорджеску. «Спецслужби офіційно заявили про існування кампанії вартістю 1 мільйон євро із залученням 25 000 скоординованих акаунтів TikTok, жоден з яких не був задекларований в офіційних звітах про фінансування кампанії. Згідно з оприлюдненими документами, операція мала чіткі ознаки державного втручання, а технічна інфраструктура, пов'язана з Росією, сприяла поширенню контенту», – йдеться у звіті фактчекінгової організації Funky Citizens.

У лютому прокуратура офіційно відкрила кримінальне провадження проти Джорджеску «за шістьма пунктами, включно з членством у фашистській організації, прославленням військових злочинців і фашистських угруповань, а також поширенням неправдивої інформації про фінансування передвиборчої кампанії».

Як повідомляють національні ЗМІ, нинішні румунські школярі – майбутні виборці – стикаються з високим рівнем функціональної неграмотності, що становить близько 40%. Це свідчить про глибші системні проблеми в освіті та економічну нерівність. Освітня система, яка досі перебуває в процесі посткомуністичних реформ, не забезпечує учнів необхідними навичками критичного мислення, медіаграмотності та політичної свідомості. У результаті значна частина населення стає вразливою до емоційно зарядженого контенту, який легко поширюється в соціальних мережах.

Організації, що проводять опитування в Румунії, як і в багатьох інших країнах, відчувають труднощі з адаптацією до цифрової епохи. Багато методів досліджень залишаються традиційними та не враховують змін у поведінці виборців, особливо тих, хто отримує інформацію переважно через інтернет. У Румунії, де використання соціальних мереж стрімко зростає, ці недоліки в соціологічних опитуваннях значною мірою пояснюються недооцінкою впливу цифрових платформ на формування громадської думки. Ця тенденція особливо помітна в сільських і маргіналізованих районах, де рівень довіри до традиційних ЗМІ залишається низьким.

Однак це не лише проблема Румунії. Ерозія демократичних цінностей у ЄС є відображенням ширших геополітичних процесів, що визначають політику XXI століття. Від кібератак до дезінформаційних кампаній – ми є свідками того, як стратегія «розділяй і владарюй» адаптується до цифрової реальності. Попередження Ганни Арендт – «Насильство може знищити владу, але воно не здатне її створити» – звучить особливо загрозливо в контексті впливу технологій на суспільство. Інтернет, який колись вважався інструментом демократизації, перетворився на поле бою, сповнене атак проти жінок, меншин та маргіналізованих спільнот. Це питання не лише свободи слова, а й фундаментальних структур влади у сучасному світі.

З огляду на те, що Румунія готується до чергових виборів у травні 2025 року, ставки надзвичайно високі.

Чи зможе демократія витримати тиск корупції, зовнішнього втручання та технологічних маніпуляцій? І які уроки ЄС може винести з румунського досвіду? Відповідь не в популістських обіцянках, а в стійкості демократичних інституцій та активній участі громадян, які відмовляються бути пасивними спостерігачами.

Демократія, як завжди, – це процес. Але головне питання залишається відкритим: чи формуватимемо ми її, чи дозволимо їй формувати нас?