Зображення Арзу Гейбуллаєвої, люб'язно надане авторкою.

Ця стаття була вперше опублікована на вебсайті OC Media. Відредагована версія передруковується тут за угодою про медіапартнерство.

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше].

28 листопада 2024 року прем'єр-міністр Сакартвело Іраклі Кобахідзе оголосив рішення керівної партії “Картвельська мрія” [укр.] призупинити “до 2028 року” рух країни до членства в ЄС. Ця новина викликала [укр.] масові демонстрації. Відтоді тисячі людей виходять на вулиці з вимогою до влади продовжити євроінтеграційний курс. У п'ятницю 7 березня 2025 року протести досягли позначки у 100 днів. Проте партія влади і не ворухнулась задля врахування вимог, вдаючись натомість до радикальних змін законодавства й арештів. За останні 100 днів протестів не було й доби, коли б центральний тбіліський [укр.] проспект Руставелі не блокувався тією чи іншою кількістю людей.

Увечері 7 березня, в п'ятницю, протестувальники зібралися біля Тбіліського державного університету, де зачитали листа від викладачів, у якому виражалася стурбованість, що оголошені владою реформи загрожують обмежити академічні свободи. Потім протестувальники пройшли ходою до парламенту й невдовзі розійшлися.

“Ми виснажилися, ми вигоріли — але я все ще вірю, що цей протест принесе результати”, — поділився настроєм в інтерв'ю OC Media Торніке Абуладзе, 26-річний активіст, який прийшов на демонстрацію.

“Ніщо й ніколи не досягалося без боротьби”, — висловилася інша учасниця протесту, 52-річна Кетеван Джанджалія.

Більше ніж 100 днів

Останній протест стосується не тільки призупинення переговорів про членство країни в ЄС. Країна поринула в політичну кризу із жовтня 2020 року, коли опозиційні групи поставили під сумнів результати парламентських виборів, які виграла партія влади “Картвельська мрія”. З 2020 року в країні спостерігаються звуження свободи преси, численні нападки на громадянське суспільство й занепад демократії загалом.

У 2023 році тисячі картвелів вийшли на вулиці у протесті проти закону про “іноземних агентів” [укр.]. Хоча така перша реакція і змусила владу відкликати законопроєкт, у квітні 2024 року він повернувся на порядок денний. Цього разу, незважаючи на протести [укр.], законодавці з панівної “Картвельської мрії” ухвалили [укр.] новий закон. Після парламентських виборів [укр.] у жовтні 2024 року протести поновилися [укр.], цього разу як вираження недовіри до результатів виборів і заклик до повторного волевиявлення. Попри наростання тиску громадськості [укр.] й міжнародної критики, влада і з місця не зрушила, з усе більшим нахабством відкидаючи будь-яку критику, виражену картвелами на протестах, і не приймаючи перевірки виборчого процесу міжнародними спостерігачами. Потім, у листопаді 2024 року, прозвучала суперечлива заява прем'єр-міністра про відкладення планів на приєднання до ЄС.

Серед неспинного народного опору влада “запровадила низку репресивних законів, спрямованих на ще сильніше придушення інакомислення, незалежних ЗМІ та громадянського суспільства“, як зазначається у виданні Civil.ge. За інформацією новинного онлайн-ресурсу, за ґратами перебувають 49 протестувальників, яких обвинувачують у вчиненні кримінальних злочинів.

Як повідомляють [укр.], при висвітленні протестів чимало журналістів зазнали побиття, жорстокого поводження й затримання. Серед законодавчих змін — ряд поправок до Кодексу про адміністративні правопорушення, які розширюють повноваження поліції, зокрема даючи право затримувати протестувальників без дотримання загального встановленого законом порядку, підвищуючи штрафи й додаючи інші обмеження.

Чистки і жорсткі заходи [укр.] за участь у протестах зачепили всі прошарки картвельського суспільства, зокрема студентів, викладачів, державних службовців та багатьох інших.

Коментуючи поправки до законодавства, Денис Кривошеєв, заступник директора регіонального офісу Amnesty International у Східній Європі та Центральній Азії, сказав: “Використання владою Сакартвело нововведених драконівських законів для придушення мирного вираження незгоди є ознакою тривожного загострення їхнього наступу на права людини. Закони, поспіхом прийняті у грудні 2024 року, на ділі вводять кримінальну відповідальність навіть за символічні акти протесту, такі як розміщення стикерів на суспільній власності. Ці заходи цілеспрямовано пускаються в хід для цькування мирних протестувальників і заглушення голосів дисидентів, зокрема журналістів, правозахисників та політичних активістів”.

5 березня партія влади затвердила кілька нових пакетів законів і поправок, серед яких копія прийнятого колись у США Закону про реєстрацію іноземних агентів (US FARA), зміни до закону про телерадіотрансляції та поправки, спрямовані на посилення відповідальності за державну зраду, на скасування згадок гендеру в законодавстві Сакартвело й на відсторонення організацій громадянського суспільства від усіх офіційних процесів ухвалення рішень.

В ході повторного просування [укр.] законопроєкту про іноземних агентів у квітні 2024 року офіційний наратив повнився посиланнями на закон US FARA. Водночас аналіз робочої версії тексту показав разючу подібність пропонованого законопроєкту до закону про “іноземних агентів”, прийнятого в Росії в 2012 році й горезвісно відомого застосуванням для придушення інакомислення й опозиції в Росії.

У своєму порівняльному аналізі сакартвельського законопроєкту й американського Закону про реєстрацію іноземних агентів (FARA), проведеному для видання Civil.ge, юрист-міжнародник Тед Джонас висвітлив ключові відмінності між законом США і пропонованим у Сакартвело законопроєктом, а саме історичний контекст і визначення, хто є іноземним агентом, а хто ним не є.

“Одну з найбільш засадничих відмінностей між прийнятим у США Законом про реєстрацію іноземних агентів (FARA) і пропонованим у Сакартвело законом про іноземних агентів становить історичний контекст, в якому ці закони створювалися, а також те, проти кого вони спрямовані. Конгрес США прийняв FARA в 1938 р., спрямовуючи його конкретно проти лобістських і консультаційних фірм, які діяли на користь уряду нацистської Німеччини. Також мотивації до закону додавали побоювання щодо радянських комуністичних агентів”, — пояснив Джонас. На відміну від FARA, законопроєкт, запропонований владною партією, згадує лише “фінансування від США та ЄС для картвельських неурядових організацій як джерело іноземних агентів у Сакартвело”.

Відповідно до тексту законопроєкту, іноземним агентом може бути компанія, установа чи особа, що отримує більш ніж 20% фінансування з іноземної держави. FARA описує іноземного агента “як будь-яку особу (юридичну чи фізичну), що перебуває під контролем або чинить за вказівками іноземної держави і діє в інтересах іноземної держави”, — пояснив Джонас у своєму аналізі.

Є разюча відмінність у тому, хто, відповідно до FARA, не вважається іноземним агентом: “організації гуманітарної допомоги, особи й організації, які ведуть діяльність в релігійній, навчальній, академічній, науковій, мистецькій сферах, ЗМІ з іноземними власниками, які у своїй політиці не керуються іноземними державами, союзники США”. За сакартвельським законопроєктом, усі ці вищезгадані групи класифікувалися б як іноземні агенти.

Починаючи з 5 березня, на зміну суперечливому закону про іноземних агентів приходить Закон про реєстрацію іноземних агентів (FARA). Недотримання закону може каратися позбавленням волі на строк до п'яти років, або штрафом до 10 000 доларів, або й першим, і другим.

Згідно з унесеними поправками теле- й радіокомпаніям не можна отримувати пряме чи непряме фінансування — включно з грошима чи іншою матеріальною вигодою — від “іноземних держав”.

Запроваджено також низку інших змін, які вплинуть на стиль роботи теле- й радіокомпаній, обмежуючи вираження позиції й зобов'язуючи мовників відразу сповіщати аудиторію, чи основу програми становлять новини чи певні точки зору.

Поправки щодо кримінальної відповідальності за державну зраду визначають її як дії, що порушують територіальну цілісність і зовнішню безпеку Сакартвело. Як державна зрада класифікуються також приєднання до іноземної розвідки, підривання обороноздатності Сакартвело, розголошення державної таємниці, шпигунство, змова або заколот з метою насильницької зміни конституційного ладу, саботаж та допомога іноземній державі чи організації у ворожій діяльності проти Сакартвело.

Усунення слова “гендер” увійшло до пакета законів, запропонованого групою з 19 членів парламенту від “Картвельської мрії” та підвладної їхньому впливу партії “Сила народу”. Пропоновані поправки мають змінити 16 сакартвельських законів, де в тій чи іншій формі вживається термін “гендер”.

Відсторонення організацій громадянського суспільства від державних процесів ухвалення рішень — це частина поправок до 14 законів. В пояснювальній записці до законодавчого пакета стверджується, що “участь неурядових організацій у державних процесах ухвалення рішень заважає ефективному провадженню державного управління”.

Тим часом на вулицях столиці Тбілісі та й по всій Сакатвело загалом бойовий дух поступово згасає. “Доки найактивніший кістяк протестувальників продовжує виходити на проспект Руставелі та збиратися в деяких інших містечках по решті країни, настрої коливаються від понурого опускання рук до затятої відмови коритися. Перемога, що колись проголошувалася як неминуча, зараз здається безкінечно далекою”, — написав досвідчений аналітик і експерт з картвельських та європейських справ Джаба Девдаріані у своїй авторській статті для видання Civil.ge.

Він додав, що позитивні результати поточних протестів усе ще не переважили обережність і страх, залишаючи рух опору в невизначеності, попри те, що він перетнув позначку у 100 днів і не спинився на цьому.