Група жінок демонструє наслідки калічення жіночих статевих органів. Зображення ЮНАМІД, через Flickr (CC BY-NC-ND 4.0 Deed).

Автор: Сідні Лі Сміт

Каліцтво жіночих статевих органів (КЖО) залишається серйозною проблемою в Гамбії. За даними ЮНІСЕФ, близько 76% жінок і дівчат віком від 15 до 49 років зазнали цієї практики. КЖО охоплює всі процедури, що передбачають часткове або повне видалення зовнішніх жіночих статевих органів чи інші ушкодження з немедичних причин.

На міжнародному рівні КЖО визнано порушенням прав людини. Воно не має жодної медичної користі й часто спричиняє тяжкі фізичні та психологічні наслідки, зокрема хронічний біль, ускладнення під час пологів і підвищений ризик неонатальної смертності. Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) класифікує КЖО на чотири типи — від кліторідектомії та висічення до інфібуляції та інших шкідливих процедур, таких як надрізання чи уколювання.

У 2015 році Гамбія законодавчо заборонила КЖО, ухваливши відповідні поправки до Закону про жінок, що зробило цю практику кримінальним злочином. Однак у 2024 році країна опинилася перед загрозою відкату: Національна асамблея розглядала законопроєкт про скасування заборони, що зробило б Гамбію першою державою у світі, яка повернула легальність КЖО. Ця ініціатива викликала гостру критику як усередині країни, так і на міжнародному рівні. Правозахисники застерігали, що скасування закону стане серйозним кроком назад у боротьбі з гендерно зумовленим насильством. У липні 2024 року парламент відхилив цей законопроєкт, зберігши заборону.

Попри це, правозастосування залишається слабким: з моменту ухвалення закону відбулося лише два судові процеси, а перший вирок винесено лише у 2023 році. Активісти наголошують, що боротьба з цією практикою має виходити за межі юридичних заборон. Гамбійська влада повинна зосередитися на глибоко вкорінених культурних і суспільних нормах, які сприяють її збереженню, а також на освіті та розширенні прав жінок і громад.

Докторка Фату Балдех, докторка філософії, є однією з провідних захисниць прав жінок і активною борчинею проти КЖО. Народившись у Гамбії, вона зазнала каліцтва у восьмирічному віці — ця травма глибоко вплинула на її життя. Балдех і досі яскраво пам’ятає цей досвід:

I was pinned down and I was cut. We were all kept in this house after the cutting, in a dark room for maybe about two weeks until we healed. Every morning they put warm water with salt and herbs in a pan, and you were forced to sit on it.

Мене притиснули й порізали. Після цього нас усіх тримали в темній кімнаті цього будинку приблизно два тижні, поки рани не загоїлися. Щоранку в каструлю наливали теплу воду з сіллю та травами й змушували нас сидіти над нею.

Спогади про цей болісний ритуал залишилися з нею, зрештою надихнувши перетворити особистий біль на місію — покласти край цій практиці.

Шлях Балдех до активізму був поступовим. Лише у двадцятирічному віці, під час навчання у Великій Британії, вона повністю усвідомила довготривалий вплив каліцтва на свій фізичний і емоційний стан.

As I went on, I came to realize more and more that ending FGM also required ending all forms of injustice against women and girls, she explains.

“З часом я дедалі більше усвідомлювала, що для припинення каліцтва необхідно також викорінити всі форми несправедливості щодо жінок і дівчат”, — пояснює вона.

Вона усвідомлює, що боротьба з каліченням жіночих статевих органів повинна бути частиною ширшої боротьби проти ґендерного насильства та системної несправедливості, які, так само як і ця практика, обмежують права та можливості жінок. Як вона зазначає:

 You couldn’t end FGM if girls were subjected to early marriage. If girls continue to drop out of school because of rape, teenage pregnancies, or forced marriage.

Неможливо покласти край каліченню жіночих статевих органів, якщо дівчат продовжують видавати заміж у ранньому віці. Якщо вони змушені залишати школу через зґвалтування, підліткову вагітність або примусові шлюби.

Кидаючи виклик усталеним нормам через діалог і взаєморозуміння

У 2018 році Балдех заснувала організацію «Жінки у визволенні та лідерстві» (WILL) для боротьби з жіночим обрізанням та іншими формами ґендерно зумовленого насильства, використовуючи підхід, орієнтований на громаду.

Замість того щоб засуджувати людей, WILL обирає метод співпраці, прагнучи зрозуміти, чому громади продовжують підтримувати практику калічення жіночих статевих органів. Балдех наголошує, що ці спільноти не повинні почуватися атакованими, пояснюючи це так:

We want to talk to you, we want to understand why you continue the practice, and why you support it.

Ми хочемо поговорити з вами та зрозуміти, чому ви продовжуєте цю практику і підтримуєте її.

Діяльність WILL спрямована на всіх членів громади, особливо на чоловіків, оскільки багато гамбійських родин є патріархальними, і їхня участь відіграє ключову роль у припиненні практики калічення жіночих геніталій (FGM).

Підхід Балде полягає у сприянні відкритому діалогу між поколіннями та з релігійними лідерами, щоб розвінчати хибні уявлення, які пов’язують FGM із культурними чи релігійними зобов’язаннями. Вона організовує міжпоколінні дискусії, щоб знайти баланс між повагою до культури та необхідністю змін, зазначаючи:

I love being a Gambian, a Black Gambian woman who is proud of my culture. I’m just saying that the part of my culture that harms me and other girls, I am rejecting that.

Я люблю бути гамбійкою, темношкірою гамбійською жінкою, яка пишається своєю культурою. Але ту її частину, яка завдає шкоди мені та іншим дівчатам, я відкидаю.

WILL також співпрацює з релігійними лідерами, щоб спростовувати міфи навколо FGM і поширювати ідею позитивних, усвідомлених змін у гамбійських громадах.

Важлива роль чоловіків і молоді у припиненні FGM

Балде приділяє особливу увагу залученню чоловіків до своєї просвітницької роботи, використовуючи “Ataya Chats” — традиційні зібрання, де чоловіки обговорюють питання громади. Вона використовує ці зустрічі, щоб інформувати чоловіків про шкідливі наслідки FGM. Балде вважає, що чоловіки-союзники можуть впливати на сімейні рішення на користь прав жінок, пояснюючи:

If a father steps up and says, ‘I do not want my daughter to be cut,’ there’s a high chance that that girl will not be cut. 

Якщо батько відкрито заявить: «Я не хочу, щоб мою доньку піддавали обрізанню», є велика ймовірність, що цього не станеться.

Вона також зосереджена на просвіті молоді, зокрема дівчат, щодо їхніх прав та важливості згоди, зважаючи на брак сексуальної освіти в Гамбії.

Girls don’t have access to comprehensive sex education. They don’t understand their bodies. When you are abused or end up in a violent relationship. how do you really talk about what is happening to you when you don’t know if that is wrong or right?

Дівчата не мають доступу до повноцінної сексуальної освіти. Вони не розуміють свого тіла. Якщо тебе кривдять або ти опиняєшся в насильницьких стосунках, як можна про це говорити, коли ти навіть не знаєш, чи це правильно, чи ні?

Подолання системних викликів

Однією з найбільших проблем Балде є подолання вкорінених патріархальних норм та здобуття підтримки уряду. Вона відкрито говорить про необхідність сталого фінансування, наголошуючи:

We need resources so that we can continue to deliver sustainable projects. We don’t like to go into a community for a one-off engagement and leave.

Нам необхідні ресурси, щоб продовжувати реалізацію сталих проєктів. Ми не хочемо приходити до громади для одноразової акції і залишати її.

Балде вірить, що зміни можливі в межах одного покоління, якщо молодь, як чоловіки, так і жінки, отримають освіту про вплив FGM.

If I don’t cut my girl, there is a 99 percent chance that her daughter will not be cut.

Якщо я не обріжу свою доньку, є 99 відсотків ймовірності, що її доньку теж не обріжуть.

Вона закликає до відповідальності уряду, критикуючи відсутність виконання анти-FGM закону Гамбії 2015 року. 

The practice continues because we are not seeing the government come out publicly and address FGM. We are not seeing law enforcement. International partners need to put pressure on the government to make sure that this law is implemented.

Ця практика триває, тому що ми не бачимо, щоб уряд публічно виступав із заявами щодо FGM. Ми не бачимо належного виконання закону. Міжнародні партнери повинні чинити тиск на уряд, щоб забезпечити впровадження цього закону.

Балде також виступає за навчання медичних працівників, щоб вони надавали спеціалізовану допомогу жертвам FGM, підкреслюючи важливість розвитку місцевих потужностей для вирішення постійних здоров'я та емоційних проблем, пов'язаних з цією практикою.

Міжнародне визнання та критика зовнішніх втручань

Фотографія Фату Балде, надана Фату Балде. Використано з дозволу.

Діяльність Балде отримала міжнародне визнання, і у 2019 році вона була нагороджена орденом MBE за її послуги мігранткам у Шотландії, а в 2024 році отримала премію «Міжнародна жіноча премію за мужність». Однак вона залишається критичною до підходу багатьох міжнародних організацій, що діють «згори вниз». Вона вірить, що сталий зміни приходять зсередини громад, де місцеві лідери та організації мають найглибше розуміння культурних особливостей. «Ви не можете мати більше досвіду, ніж я, у своїй власній громаді, своїй культурі та серед своїх людей», — наполягає вона, закликаючи міжнародні організації підтримувати місцеві, очолювані жінками організації, а не затіняти їх.

Діяльність Балде також визнає внесок сільських жінок, яких вона називає «невидимими гігантами», за те, що вони стоять поруч з молодшими поколіннями у боротьбі проти FGM.

«Наші матері та бабусі приєдналися до нас, щоб сказати, що вони підтримують своїх дочок. Можливо, вони не виступають у ЗМІ, але насправді вони зробили зміни».

Її захоплення цими жінками та її невпинна рішучість продовжують живити її місію з викорінення FGM та просування гендерної рівності в Гамбії та за її межами. Через WILL Балде бачить майбутнє, де громади є спроможними, обізнаними та відданими припиненню FGM та підтримці прав жінок, визнаючи, що, як вона каже, «для цього достатньо одне покоління».