Усі книги видавництва Антоніо Ор'єди. Фото надано Антоніо Ор'єдою та використовується з дозволу.

Важливо визнавати та висвітлювати діяльність жінок у суспільстві. Так, у 2004 році перуанський журналіст Антоніо Ор'єда запустив «Mujeres batalla» (Войовничі жінки) — серію інтерв’ю з сотнями жінок, які змінили його життя. Тоді він був журналістом, працюючи в одній із найчитаніших перуанських газет El Comercio, і щовівторка в оповіданнях на всю сторінку транскрибував свої розмови з бізнесвумен, менеджерами та соціальними підприємцями. Пізніше він брав інтерв’ю у сотень жінок з різних верств суспільства.

Кілька інтерв'ю із серії “Mujeres batalla” в газеті El Comercio. Фото надано Антоніо Ор'єда.

Завдяки невимушеним інтерв’ю Ор’єда представив жінок, яким є чим поділитися та чому навчити. Жінки різного віку, з усіх куточків Перу, але які мають щось спільне: особистий стимул і гордість за свій досвід.

Антоніо Ор'єда увійшов у світ книговидання у 2007 році з добіркою архівів інтерв’ю «Mujeres Batalla». Він продав понад 10 000 книг. Збірка для дітей «Mancha Brava» («Зграя хоробрих») включає шість книжок, які випускаються щороку з 2019 року. З 2020 року книжки спочатку публікуються безкоштовно в Інтернеті, а потім у паперовому вигляді.

Ми поспілкувалися з Антоніо Ор'єдою щодо 20-річного досвіду висвітлення роботи багатьох різноманітних жінок.

Global Voices (GV): Як і коли виникла ідея Mujeres Batalla, і як люди вперше відреагували?

Antonio Orjeda (AO): La idea del libro fue consecuencia de un correo electrónico. Una mamá me escribió para contarme que estaba coleccionando las entrevistas que cada semana venía publicando en El Comercio y que guardaba algunas para que su hija las leyera cuando creciera. Le agradecí, le pregunté por la edad de su hija y resultó que era una bebé de seis meses de nacida. O sea, esa mujer iba a esperar unos años para sacar esas páginas de periódico y dárselas a leer. Ahí nació la idea del libro, porque sentí por primera vez en mi vida como periodista que mi labor podía ser útil. Y en el proceso de seleccionar las 30 entrevistas que integrarían el libro, surgió el nombre: “Mujeres batalla”. El libro fue un éxito, vendió más de 10.000 ejemplares. Hoy está agotado, aunque en 2018 se publicó una segunda versión.

Антоніо Ор'єда (AO): Ідея книги виникла після електронного листа. Я отримав повідомлення від однієї матері, яка сказала мені, що збирає інтерв’ю, які я щотижня публікував у El Comercio, і що вона зберігає їх, щоб її дочка могла прочитати їх, коли підросте. Я подякував їй і запитав скільки років її доньці, і виявилося, що це шестимісячна дитина. Я маю на увазі, що ця жінка чекала роки, щоб отримати ці газетні сторінки та віддати їх своїй доньці. Тоді й народилася ідея книжки, бо я вперше у своєму журналістському житті відчув, що моя робота може бути корисною. І в процесі відбору 30 інтерв’ю для книги виникла назва «Mujeres batalla». Книга мала успіх, вона розійшлася накладом понад 10 тисяч примірників. Зараз він розпроданий, хоча в 2018 році вийшло друге видання.

GV: Як чоловік в журналістиці, чому ви вирішили зосередитися саме на досвіді жінок?

AO: No lo decidí yo. En mayo de 2004 se lanzaría en la sección Economía de El Comercio una serie de páginas temáticas semanales y, por alguna razón, querían una dedicada a la mujer. ¿Por qué? Nadie lo supo explicar, y como yo era el “sensible” del grupo, el que trabajaba “temas raros”, desde perspectivas inusuales, me encargaron esa tarea que en realidad, sentí como una carga, y por eso propuse algo para salir del paso: como se trataría de toda una página, planteé realizar una entrevista semanal a una mujer destacada; y bastó la primera entrevista para “descubrir” un mundo inesperado que terminaría alterando mi vida para siempre.

AO: Це не я вирішив. У травні 2004 року економічний розділ El Comercio запустив щотижневу серію тематичних сторінок, і чомусь вони хотіли, щоб одна була присвячена жінкам. Чому? Ніхто не міг це пояснити, і оскільки я був «чутливим» у групі, тим, хто працював над «незвичайними темами» з незвичних точок зору, мене призначили відповідальним за завдання, яке, по суті, я вважав тягарем. Ось чому я запропонував щось лише для того, щоб уникнути відповідальності: оскільки це буде ціла сторінка, я запропонував щотижневе інтерв’ю з відомою жінкою. Знадобилося лише одне інтерв’ю, щоб «відкрити» несподіваний світ, який назавжди змінив моє життя.

GV: Як ви обираєте жінок, у яких берете інтерв’ю?

AO: Me guío por la trascendencia de su labor, o porque haya algo ejemplar o peculiar en su historia. La facturación no es determinante.

AO: Я схильний дивитися на важливість їхньої роботи або на те, чи є в їхніх історіях щось повчальне чи відмінне. Скільки грошей вони заробляють, не має вирішального значення.

First three “Mancha Brava” books. Photo proviedad by Antonio Orjeda.

GV: Розкажіть про «Mancha Brava». У Перу «mancha» означає група або зграя, а «bravo» означає хоробрий. Тоді ми можемо сказати, що це  зграя хоробрих.

AO: “Mancha Brava” es una colección de libros que, a través de historias de mujeres ejemplares, procura servir de herramienta para sembrar equidad de género desde la infancia. Esta propuesta pertenece al género del libro informativo, que en la literatura infantil y juvenil se caracteriza por narrar hechos reales, cero ficción; y por ser visualmente atractivos.

Cada año, desde 2019, publico una nueva selección de diez casos. A partir de la segunda, “Mancha Brava – Las heroínas de la pandemia”, cada selección es temática. “Mancha Brava – Campeonas” es el quinto título, se publicó en 2023 y ofrece las historias de deportistas de élite peruanas.

AO: «Mancha Brava» — це збірка книг, яка через історії взірцевих жінок має  стати інструментом для виховання гендерної рівності з дитинства. Ця серія належить до жанру інформативних книжок, які в дитячій та підлітковій літературі зазвичай розповідають реальні факти, а не вигадку, і є візуально привабливими.

Щороку з 2019 року я публікую нові історії. Починаючи з другої, «Mancha Brava: Las heroínas de la pandemia» («Зграя хоробрих: Пандемії Шеро»), кожна книга присвячена одній темі. «Mancha Brava: Campeonas» («Зграя хоробрих: Чемпіони») — п’ята книга, опублікована у 2023 році, у якій представлені історії елітних перуанських спортсменок.

GV: Ви відслідковуєте подальшу долю героїнь своїх історій?

AO: A algunas, pues tras la experiencia por lo general se establece un vínculo, que incluso ha llegado a la amistad.

AO: З деякими з них ми навіть дружимо. Після інтерв’ю зазвичай встановлюється зв’язок.

GV: Яка історія найбільше вплинула на Вас?

AO: De los seis títulos de la colección “Mancha Brava”, diría que más que alguna historia en especial, me han marcado dos títulos: el tercero y el último, que presentan a colegialas y a maestras, respectivamente. El primero, porque me encantó comprobar que hay menores de edad con historias poderosas y, mejor aún, que ello es consecuencia de haber recibido afecto en sus hogares. Ese resultado se obtiene así haya o no dinero en casa, eso me sacó de cuadro. ¿El otro libro? Me conmovió constatar el grado de amor que pueden tener las educadoras por su profesión. El sacrificio que han realizado con el propósito de brindar la mejor formación posible a sus chicas y chicos.

AO: Із шести книг збірки «Mancha Brava» я б сказав, що більше, ніж окрема історія, мене вразили дві: третя й остання, в яких фігурують відповідно школярки та вчительки. Перша, тому що мені подобається підтверджувати, що є молоді дівчата з переконливими історіями і, що важливіше, що це результат любові в родині. Той результат є, незалежно від того, чи є гроші вдома, чи їх немає. Це мене спантеличило. Інша книга? Мене розчулило, наскільки жінки-вихователі можуть відчувати любов до своєї професії, та жертви, на які вони пішли, щоб забезпечити найкращу освіту для своїх дівчат і хлопців.

GV: За ці 20 років інтерв’ю з жінками, чи помітили ви якісь зміни в тому, як сприймають жінок у перуанському суспільстві?

AO: La revolución la están haciendo ellas, día a día y desde diferentes escenarios, pese a vivir en un país machista, clasista y racista. En estos 20 años se han creado una serie de gremios en los que las mujeres que han crecido en sus respectivos rubros les abren camino a las que recién empiezan. El trabajo es arduo, pero ahí están, dando batalla.

AO: Саме вони очолюють революцію день у день і з різних місць, незважаючи на те, що живуть у сексистській, класовій та расистській країні. За ці 20 років жінки виросли в різних галузях і відкривають шлях для тих, хто тільки починає. Це важка робота, але вони тут, ведуть боротьбу.

GV: Що ви залишите для себе з цієї подорожі?

AO: Es difícil quedarme con un solo aspecto, pero diría que me impresiona la tarea de algunos maestros rurales, por ejemplo. Tenemos mucho que agradecerles; y no se está haciendo. Es triste, y pese a todo, persisten en esa labor.

AO: Важко обрати щось одне, але я б сказав, що мені імпонують завдання деяких сільських учителів. Нам є за що їм дякувати, але ми цього не робимо. Це сумно, і, незважаючи ні на що, вони все ще беруться за свою роботу.