Скріншот з веб-сторінки The China Unofficial Archives.

Президент Китаю Сі Цзіньпін оголосив монополію на наративи не лише про сучасний Китай, але й про його давнє і більш сучасне минуле. У цьому процесі будь-який інший наратив чи історичне свідчення, що може суперечити великому офіційному наративу, стирається і піддається цензурі. Проте, історична пам'ять зуміла вижити в китайському суспільстві до сьогоднішнього дня.

Global Voices поспілкувався з китайським істориком Яном Джонсоном через електронну пошту після зустрічі в Берліні, щоб зрозуміти важливість цензурованої історії та чому важливо зробити її доступною для синофонних спільнот по всьому світу.

Портрет Яна Джонсона від Сім Чі Інь. Використано з дозволу.

Джонсон народився в Монреалі, де, за його словами, зрозумів цінність багатомовності і зрештою переїхав до США, де отримав свою першу роботу в журналістиці. Він жив переважно на Тайвані, в Німеччині та Китаї. Він описує свою роль як «намагання описати життя людей, уважно спостерігаючи за ними і дозволяючи їм говорити якомога більше». Наприкінці 2023 року він заснував The China Unofficial Archives, китайською 中国民间档案馆, як зареєстровану в США неприбуткову організацію.

Філіп Нубель (ФН): Китайська влада, починаючи з давніх часів і до сьогоднішнього комуністичного режиму ринкової економіки, завжди приділяла особливу увагу історії, щоб виправдати свою легітимність і владу. Як наслідок, альтернативні або незгодні голоси та матеріали регулярно витіснялися з основного публічного простору. Чи не тому ви вирішили висвітлити цензурований контент у своєму онлайн-архіві? Чого ви сподіваєтеся досягти?

Ян Джонсон (ЯД): Ми хочемо зробити доступною для широкого загалу дивовижну незалежну роботу, яку китайці всередині Китаю зробили про історію своєї країни за 75-річну історію Китайської Народної Республіки. Сюди входять книги, журнали, записи в блогах і документальні фільми, майже всі з яких заборонені в Китаї. Ми також маємо найповнішу, на нашу думку, онлайн-базу даних незалежних китайських мислителів. Наша мета є позаідеологічною – ми не підтримуємо жодну конкретну річ чи особу, але намагаємося представити їх нейтральним описом китайською та англійською мовами. Щоб полегшити пошук, кожну статтю або особу можна шукати за темою, епохою або форматом.

Наша цільова аудиторія – люди, які живуть у Китаї і не мають доступу до цих робіт, але ми також хочемо дати людям, які не розуміють китайської мови, уявлення про роботи і людей, які беруть участь у цьому русі.

ФН: У Вашому архіві є тексти, зображення та відеоматеріали. Як і де ви отримали такий різноманітний матеріал? За якими критеріями ви відбираєте і завантажуєте такі матеріали?

ЯД: Наш єдиний найважливіший критерій – це те, що наші співробітники вважають роботи важливими – не те, що ми їх схвалюємо, а те, що вони виявилися важливими для китайців, які намагаються зрозуміти свою історію. Тож сюди входять класичні публікації в стилі самвидаву 1950-х чи 60-х років аж до цензурованих блог-постів про акції протесту проти карантинних обмежень через COVID-19 у 2022 році. Ми отримуємо матеріал від авторів або режисерів.

ФН: Чи завершена колекція?

ЯД: Зовсім ні. Нам бракує матеріалів про багато речей, зокрема про етнічні меншини Китаю, гендерні питання та поточні події. Багато матеріалу походить з моєї початкової роботи над «Іскрами» [книга Джонсона про альтернативну історію всередині Китаю], тому вона значною мірою присвячена трьом великим катастрофам китайської історії 20-го століття: Антиправійській кампанії/Великому голоду 1957-1961 років, Культурній революції 1966-1976 років і різанині на площі Тяньаньмень 1989 року. Це все важливі події, але є набагато більше подій, про які китайці писали, і про які вони пишуть сьогодні. Зараз ми заповнюємо ці прогалини, наприклад, матеріалами про спалах COVID-19 або фемінізм, але це величезне завдання, і ми покладаємося на читачів, які вказуватимуть нам на важливі роботи, а також на нашу радників (список на сторінці «Про нас»).

ФН: У своїй книзі «Іскри, підпільні історики Китаю та їхня битва за майбутнє» ви посилаєтеся на поняття 江湖 (читається як Цзян Ху), яке має багато значень, але також може стосуватися підпільної, неофіційної діяльності, в тому числі у сфері культури та досліджень. Наскільки цей потік альтернативних наративів, досліджень і свідчень живий в умовах, коли Сі Цзіньпін намагається нав'язати свої погляди на минуле, сьогодення і навіть майбутнє Китаю в усіх сферах?

ЯД: Один із найбільших міфів про сучасний Китай – це те, що незалежна думка розгромлена. Вона, безумовно, менш жвава, ніж у 2000-х роках, які були чимось на кшталт золотого віку, і це правда, що багато платформ було ліквідовано, наприклад, із закриттям фестивалів незалежного кіно або жорсткою цензурою китайських соціальних мереж. Але це неправда, що раптом усі ці люди зникли з Китаю або більше не працюють. Вони є, але вони менш помітні. Тому ми бачимо свою роль у тому, щоб зробити їхні роботи доступними. Ми контактуємо з багатьма з цих незалежних мислителів. Вони є чудовим джерелом натхнення та знань про те, що відбувається в сучасному Китаї.

ФН: Хто є Вашими типовими глядачами та користувачами цього ресурсу? Окрім дослідників та науковців, чи користуються цим контентом також китайські діаспори, які проживають у Європі чи інших країнах?

ЯД: Ми встановили гугл аналітику лише місяць тому, але вже зараз можна сказати, що чверть наших користувачів – з Китаю, чверть – зі Сполучених Штатів, а решта – з різних країн світу, передусім зі Східної Азії та Європи. Виходячи з цього, а також з неофіційної інформації, ми вважаємо, що наші користувачі – це переважно китайці або закордонні китайські громади. Ми отримали сильні позитивні відгуки від закордонних китайських книгарень, подкастів і видань, більшість з яких керуються людьми, які нещодавно приїхали з Китаю, або орієнтовані на людей, які повертаються туди і назад. Ми вважаємо, що це відображає нову реальність – вперше приблизно за століття з'явився потужний діаспорний рух китайців, які мають засоби (фінансові та соціальні), щоб впливати на події на батьківщині. Наша мета – бути ресурсом для цієї спільноти людей в Китаї та за його межами, надаючи їм матеріал, необхідний для роздумів про майбутнє їхньої країни.