Світлина Махеша Паудяла. Використано з дозволу.

Махеш Паудял (43) — доцент головного відділення кафедри англійської мови в Унівеситеті імені короля Трібхувана, найбільшому в Непалі. Критик, поет, літератор, автор пісенних текстів і перекладач з великим творчим доробком, також нагороджений багатьма золотими медалями за академічні досягнення. Пан Паудял написав 7 збірок оповідань, серед його робіт — «Little Masters» (Маленькі майстри), «They Didn’t Return» (Вони не повернулися), «Anamik Yatree» (Безіменний мандрівник), «Tyaspachhi Phulena Godawari» (І тоді хризантеми загинули), «Aparichit Anuhar» (Незнайомі обличчя), «School Chhuteko Din» (У день, коли прогуляв школу) і «Of Walls and Pigeons» (Про голубів та стіни). До колекції його поетичних збірок входять «Sunya Praharko Sakshi» (Свідок мовчазних часів) and «Notes of Silent Times» (Записки про мовчазні часи), а його роман «Tadi Kinarko Geet» (Гімн річкового берега) отримав позитивні відгуки від критиків.

Крім того, чоловік написав півдесятка книжок для дітей і майже два десятки шкільних підручників. Майстерний перекладач долучив в нові лінгвістичні та культурні контексти такі роботи, як «Sheikh Mujibur Rahman’s Prison Notes and Unfinished Memoirs» (Тюремні записки та незавершені мемуари Муджибура Рахмана), три щоденники B. П. Койрала, роман «Radha» Крішни Дхарабасі, «Silver Cascades and Selected Nepali Short Stories» (Срібні каскади та обрані оповідання непальською мовою) — збірку показових непальських оповідань, і «Dancing Soul of Mount Everest» (Душа в танці на Евересті) — збірку сучасної непальської поезії. Загалом створив більше 50 перекладів. Махеш Паудял до того ж титулований письменник і головний редактор англійської версії Sahityapost, відомого непальського онлайн-порталу про мову й літературу.

Членкиня Global Voices Сангіта Свеча взяла інтерв'ю в пана Махеша через електронну пошту, щоб дослідити його шлях як письменника, перекладача й науковця. У розмові вони заглибилися в його ґрунтовну роботу з різними літературними жанрами, труднощі перекладу непальської літератури для міжнародної авдиторії та його думки про те, що необхідно для підвищення статусу непальської літератури на світовій сцені.

Сангіта Свеча (СС): Ваші роботи охоплюють різні жанри, в тому числі художню та дитячу літературу, поезії. Який жанр, на вашу думку, дозволяє вам якомога повніше виражати думки й чому?

Mahesh Paudyal (MP): Indeed, I have tried my hand in multiple genres, including novels, short fiction, poetry, plays, songs, criticism, and translation. Among them, I think I have persisted most intensely in short fiction. My books of short stories outnumber those in other genres. It is not that I don’t enjoy writing in other genres, but my persistence and passion justify that, at heart, I am a storyteller.

Storytelling is perhaps our natural inheritance. Though the genre has largely been pushed to the background in the West today, replaced by novels and other forms, it has not only survived but has prevailed as the most ‘natural’ art form for us. Stories place us within a continuous flow of identity, defining who we are and where we stand today.

Махеш Паудял (МП): Звичайно, я випробував себе в різних жанрах: у романах, малій прозі, поезії, п'єсах, піснях, літературній критиці й перекладі. Серед них, думаю, я найбільше займаюся короткою прозою. Кількість моїх оповідань перевищує кількість робіт у інших жанрах. Не те щоб вони мені не подобалися, проте моя наполегливість і пристрасне захоплення доводять, що я в душі оповідач. Мистецтво розповіді, мабуть, наша природна спадщина. Незважаючи на те, що романи й інші літературні форми витіснили коротку прозу на Заході, вона не тільки збереглася, але й поширилася як найбільш природна форма для нас. Історії переносять нас у постійний потік ідентичності, визначаючи, хто ми такі й наше місце сьогодні.

СС: Як ви поєднуєте письменництво, переклад і наукову діяльність? Чи ваш академічний досвід впливає на вашу творчість і переклади?

MP: I manage these roles naturally, like leaves emerging on a tree without any conscious effort.

My academic position is both a boon and a hurdle for me. When I am writing, my academic training takes the driver’s seat, navigating through ethos, pathos, and logos. When I am creating, I often find it difficult to keep the writer inside me immune from the untimely and pedantic interventions of the academic inside me. Nevertheless, the pros outweigh the cons. For example, a writer composing under the spell of raw emotions can often be crude, awaiting refinement. When an academic filter is present, it allows for careful refinement — filtering out the excess while preserving the essence.

МП: Мені вдається займатися всім природно, так, як листя з'являється на дереві без будь-яких свідомих зусиль.

Моя академічна посада водночас і благо, і перешкода для мене. Коли я пишу, мій академічний досвід дає про себе знати, скеровуючи мене серез етосу, патосу та логосу. Коли щось створюю, буває важко оберігати внутрішнього автора від невчасних і педантичних втручань мого академічного «я». Як би там не було, переваг значно більше. Наприклад, під впливом сильних емоцій письменник часто може бути грубим, очікуючи на ретельно опрацьований твір. Акамічний фільтр дозволяє проводити ретельний аналіз: позбутися надлишку, проте зберегти суть.

СС: У чому полягає найбільша складність перекладу непальської літератури для міжнародної читацької авдиторії?

MP: I have noticed three significant hurdles that we have not yet overcome.

First, most of us handling literary translation in Nepal lack formal training in the craft (with a few notable exceptions). We have merely extended our love for language, our flair for writing, and our patience to sit upright for hours at the computer to enter the territory of translation.

Secondly, in many cases, we do not have a clear target audience. Many of us act like ‘mister and mistress know-it-alls” but are, in fact, goal-less strikers. We are neither trained in the culture and dialectical nuances of our target readers, nor have we mastered the informal and popular aspects of their linguistic elasticity.

Last, and perhaps the biggest challenge, is that even when we produce a high-quality translation, we lack the infrastructure to deliver it to international markets. There is a disconnect between production and distribution, which significantly limits global access to Nepali literature.

МП: Я помітив три значні перешкоди, які ми ще не подолали.

Передусім більшість з тих, хто займається літературним перекладом, не мають формальної освіти в цій сфері (крім кількох помітних винятків). Ми ледь трохи розширили кордони нашої любові до мови, письменницького хисту й терпіння, щоб годинами сидіти за комп'ютером, для входження в перекладацький простір.

Крім того, в багатьох випадках у нас немає чіткої цільової авдиторії. Багато хто вдає, наче знає все, проте своїми діями не досягає жодного результату. Ба більше — ми не так добре розбираємося в культурних і діалектичних нюансах нашої цільової авдиторії й не можемо бездоганно працювати з неформальними й поширеними аспектами їхньої мовної гнучкості.

І найбільш, мабуть, ускладнює ситуацію саме те, що у нас немає достатніх ресурсів, щоб постачати переклади на міжнародний ринок, навіть попри їхню високу якість. Різниця між створенням і поширенням значно обмежує доступ до непальської літератури.

Кілька книг у перекладі Махеша Паудяла. Світлина Махеша Паудяла. Використано з дозволу.

СС: Непальська література не надто помітна на світовій сцені. Що, на вашу думку, потрібно, щоб вона здобула більше визнання й популярності в міжнародній літературній спільноті?

MP: Compared to fifty years ago, we have made great progress. Nepali literature is better known globally today, thanks to internationally recognised writers such as Samrat Upadhyay, Manjushree Thapa, Prajwal Parajuly, Sushma Joshi, and Chuden Kabimo. Their works have introduced the uniqueness of Nepali storytelling to a global readership.

Three major developments are also shaping this progress. Organisations of Nepali writers worldwide are expanding their networks and collaborating with foreign institutions. These partnerships will have a cumulative effect over time. Writers are also travelling more than ever before, engaging in international dialogues and literary festivals, which helps build cultural bridges. Additionally, many Nepali students in foreign universities are now researching Nepali literature and culture. If their findings are shared widely in academic and literary circles, this will make a substantial impact.

However, the real challenge lies in our own hands. Are we actively drawing the attention of global readers, critics, and publishers? Are we working towards securing international publishers for our books? Are we offering fresh, unique voices that the world wants to read? These are the questions we must address.

МП: Порівнюючи з тим, що було 50 років тому, ми досягли значного прогресу. Непальська література зараз більш впізнавана завдяки міжнародно визнаним письменникам, як Самрат Упадх'я, Манджушрі Тапа, Праджвал Параджулі, Сушма Джоші й Чуден Кабімо. Їхні роботи показали унікальність непальського мистецтва розповіді глобальній читацькій спільноті.

Три істотні покращення також впливають на цей процес. Об'єднання непальських письменників по всьому світу розширюються і співпрацюють з іноземними установами. З плином часу таке партнерство матиме накопичувальний ефект. Письменники подорожують значно більше, ніж коли-небудь раніше, беруть участь у міжнародних дискусіях, літературних фестивалях, що сприяє будівництву культурних мостів. До того ж, багато непальських студентів закордонних університетів зараз досліджують непальські літературу й культуру. Ці знахідки й їхнє поширення в наукових та літературних спільнотах матимуть значний вплив.

Проте ми самі маємо впоратися зі справжнім викликом. Чи активно ми привертаємо увагу міжнародних читачів, критиків, видавців? Чи дійсно ми докладаємо зусиль, щоб міжнародні видавці працювали з нашими книжками? Чи пропонуємо ми свіжі, унікальні голоси, які світ хотів би почути? Ось над чим варто задуматися.

СС: Непальську літературу також не включають у програми міжнародних університетів і великі літературні антології. Як би ви могли пояснити цю ситуацію і як її можна змінити?

MP: We need to seek international publishers and meet their standards to ensure broader accessibility. Secondly, we must adapt our works to fit academic curricula, ensuring that our literature meets institutional requirements. We also need to proactively network with global literary communities to ensure Nepali literature finds its place in university syllabus and global anthologies.

We need both quality content and strategic positioning to integrate Nepali literature into international academic discussions.

МП: Нам потрібно зв'язуватися з міжнародними видавцями й відповідати їхнім стандартам для більшої доступності. По-друге, ми повинні адаптовувати наші роботи, щоб вони добре вписувалися в навчальні програми, і тим самим довести, що наша література відповідає вимогам закладів. Корисною також буде активна комунікація з міжнародними літературними спільнотами для забезпечення місця для непальської літератури в університетських навчальних планах і міжнародних антологіях.

Якісний матеріал і стратегічне позиціонування особливо важливі для введення непальської літератури в міжнародні академічні дискусії.

СС: Що б ви порадили письменникам і перекладачам, які хочуть поширювати непальську літературу?

MP: The first and most important thing — without any ‘ifs’ or ‘buts’ — is quality. Whether in original writing or translation, quality must be the top priority.

Secondly, we need to educate ourselves on the global literary ecosystem — the mechanisms that allow literature to reach international audiences.

Finally, we must make ourselves unique and indispensable in this domain. If we create works so distinctive that they cannot be easily replaced, we will establish a lasting presence on the global literary stage.

МП: Найперше та найважливіше, – без жодних «якби» чи «але», – це якість. Вона має бути пріоритетом як і у власному тексті, так і в перекладі.

По-друге, нам потрібно краще розбиратися в глобальній літературній екосистемі – механізмах, що допомагають літературі охоплювати міжнародну авдиторію.

Насамкінець ми повинні показувати свою унікальність і незамінність у цій сфері. Якщо ми створюватимо самобутні роботи, яким не буде аналогів, то гарантуватимемо собі тривалу присутність на глобальній літературній сцені.