Фотографія від Cottonbrostudio за підтримки Pexels, використана за ліцензією Pexels.

Ця стаття Мії Абеявардене вперше з’явилася на Groundviews — відзначеному нагородами сайті громадянської журналістики у Шрі-Ланці. Нижче публікується відредагована версія в межах угоди про обмін контентом із Global Voices.

У країні, де аборт залишається кримінальним злочином відповідно до законів колоніальної епохи, прийнятих ще в 1883 році, Шрі-Ланка довгий час відмовляла жінкам у фундаментальному праві приймати рішення щодо власного тіла. Нещодавня пропозиція внести зміни до цих законів, що дозволяють переривання вагітності у випадку нежиттєздатності плоду, була схвалена багатьма, в тому числі Коаліцією за безпечні аборти Шрі-Ланки (SLSAC). Однак ця обмежена реформа є далеко недостатньою і викриває глибші системні проблеми: виключення жінок з процесу прийняття рішень, медикалізацію фундаментального питання прав людини, а також постійну стигматизацію і патріархальний контроль над репродуктивним вибором жінок.

Цю пропозицію обережно привітала SLSAC, визнавши її потенційним першим кроком на шляху до більш справедливого та милосердного правового поля. Проте коаліція чітко висловила свою позицію: запропонована поправка є надто вузькою. Обмеження доступу до аборту виключно на підставі смертельних патологій плоду не враховує більш широку реальність того, чому жінки вдаються до абортів, включаючи випадки зґвалтування, інцесту, відсутність доступу до контрацепції, економічні труднощі або просто рішення не продовжувати вагітність.

Запропонована реформа була розроблена трьома медичними колегіями: Колегією сімейних лікарів, Колегією акушерів-гінекологів та Колегією педіатрів. Хоча їхня участь є важливою, їхнє домінування у розробці цієї поправки є проблематичним. Вона відображає стійку тенденцію розглядати аборт виключно через клінічну призму, ігноруючи складні соціальні, економічні та правозахисні аспекти репродуктивного здоров'я.

Найбільш вражаючим є те, що ці медичні органи діяли без консультацій з ключовими зацікавленими сторонами, такими як жіночі правозахисні організації, адвокати громадянського суспільства та Міністерство у справах жінок та дітей. Таке виключення є не просто недоглядом, а продовженням давньої практики витіснення жінок з процесу прийняття рішень, які впливають на їхнє життя та здоров'я. Особливо тривожним є той факт, що майже всі, хто брав участь у розробці цих рекомендацій, є чоловіками, що посилює патріархальну традицію, коли чоловіки приймають закони щодо жіночого тіла без участі жінок.

Аборт є не лише медичною проблемою, але й питанням прав людини. Відмова у можливості перервати вагітність, особливо у випадках зґвалтування, інцесту або смертельних станів плоду, може бути прирівняна до жорстокого, нелюдського та такого, що принижує гідність, поводження. Міжнародні правозахисні організації, зокрема Комітет ООН з прав людини, послідовно наголошують, що примушування осіб до виношування таких вагітностей порушує їхнє право на здоров’я, рівність та тілесну недоторканність. Прецедент у справі KL проти Перу 2001 року засвідчив це: суд постановив, що відмова 17-річній дівчині в аборті попри діагноз аненцефалії є порушенням її прав.

Адвокатка Уда Дешапрія зазначила, що криміналізація абортів означає, що жінки бояться переслідування навіть тоді, коли вони звертаються за медичною допомогою після аборту. Це призводить до затримок у лікуванні, а в деяких випадках — до материнських смертей, яким можна було б запобігти. Стигматизація та правові бар'єри, пов'язані з абортами, не лише шкодять окремим людям, але й підривають здоров'я населення.

Попри заборону, аборти на Шрі-Ланці — не рідкість. Згідно з дослідженням 2010 року серед 665 жінок, які зробили штучний аборт, 71% уже знали про надавача послуг до ухвалення рішення, а 69% дізналися про нього через друзів або родичів. Ці дані свідчать про існування неформальних мереж, на які покладаються жінки, аби отримати доступ до абортів, часто ризикуючи власним здоров’ям і безпекою.

За останні роки доступ до таких препаратів, як «Мізопростол», безпечного та ефективного методу медикаментозного переривання вагітності, призвів до різкого зниження рівня материнської смертності від септичних абортів з 13,4% у 2011 році до 4,5% у 2021 році. Однак ці досягнення залишаються крихкими перед загрозою подальшої криміналізації, яка продовжує заганяти аборти в підпілля.

Новий уряд Шрі-Ланки, обраний більшістю у дві третини голосів під обіцянки політичних і соціальних перетворень, схоже, відступає від своїх зобов'язань. Маніфест Національної народної влади (ННВ) від серпня 2024 року містив обіцянку виконати рекомендації Комісії з питань права 2012 року щодо розширення правових підстав для абортів, включивши до них зґвалтування та серйозні пошкодження плоду. Проте ці реформи залишаються вкрай недосконалими і неповноцінними, не відповідаючи реальним потребам жінок.

Медіа здебільшого зосереджуються на заспокоєнні консервативних релігійних голосів, оминаючи належну критику самого процесу внесення поправок. Активіст(к)и та групи захисту прав жінок помітно відсутні в загальнонаціональній дискусії, а Міністерство у справах жінок і дітей було фактично відсторонене. Дешапрія зазначає, що мовчання ЗМІ та показовий прогресивізм уряду, підсилений наявністю жінки на посаді прем’єр-міністерки, послабили суспільну відповідальність.

SLSAC та союзні активісти чітко наголошують, що повна декриміналізація абортів — єдиний шлях, який гарантує дотримання прав людини, забезпечує справедливість і повагу до автономії жінок. Декриміналізація означала б повне вилучення аборту з Кримінального кодексу та розгляд його виключно як питання охорони здоров’я — такого, що може безпечно здійснюватися, навіть удома, завдяки сучасним медичним досягненням.

Не потрібно чекати на інфраструктуру, нову політику чи додаткові правила, щоб зробити цей крок. «Мізопростол» вже включений до переліку основних лікарських засобів ВООЗ, а допомога після аборту є частиною системи охорони здоров'я. Бар'єри для доступу існують не через медичні обмеження, а через моралізаторську політику, стигму та патріархальний контроль.

Нинішня програма контрацепції в Шрі-Ланці не охоплює багатьох жінок, особливо самотніх і нецисгендерних осіб, зосереджуючись в рамках планування сім'ї лише на заміжніх цисгендерних жінках. Таке виключення збільшує ризик небажаної вагітності і ще більше підкреслює потребу в комплексній охороні репродуктивного здоров'я, включаючи доступ до абортів.

Запропонована поправка є невеликим, символічним кроком, але цього недостатньо. Жінки в Шрі-Ланці заслуговують на більше, ніж обмежені винятки та домінування чоловіків у прийнятті рішень. Вони заслуговують на автономію, гідність і право вибору. Як чітко заявила SLSAC, репродуктивні права — це права людини, і репродуктивна справедливість буде досягнута лише за умови повної декриміналізації абортів і значущого залучення жінок до формування законів, які регулюють їхнє життя.

Розмова має перейти від охорони тіл жінок до розширення їхніх прав і можливостей. До того часу реформи залишатимуться порожніми, а правосуддя недосяжним. Забезпечивши простір для голосів жінок, а не лише лікарів, політиків чи релігійних лідерів, Шрі-Ланка може нарешті почати виправляти шкоду, заподіяну законом, який віджив свій час і своє призначення.