Зображення створено в Canva Pro.

Останній випадок небойової смерті військовослужбовця в азербайджанській армії стався 26 травня, коли солдат Фаріз Ісаєв нібито помер від раптового шоку після ін'єкції антибіотика від високої температури. Хоча місцева військова прокуратура порушила кримінальну справу, історія небойових смертей серед призовників в азербайджанській армії викликає занепокоєння, що через постійний брак прозорості, підзвітності та значущих реформ раптова смерть Ісаєва може бути проігнорована, як і подібні випадки в минулому.

Цифри, які важко знайти

Кілька організацій відстежують небойові втрати в азербайджанській армії, але найбільш послідовну звітність надає Каспійський інститут оборонних досліджень (КІОД). Згідно з документацією КІОД, в період з 2003 по 2025 рік було зафіксовано загалом 957 небойових втрат, в тому числі 14 жертв, задокументованих цього року. КІОД збирає свої дані, відстежуючи повідомлення в соціальних мережах, місцеві новини та будь-яку відповідну інформацію, оприлюднену Міністерством оборони, Збройними силами Азербайджану та іншими відповідними державними установами.

У 2013 році смерть 18-річного солдата строкової служби Джейхуна Губадова, яка спочатку була розцінена як серцевий напад, але згодом виявила ознаки насильства, викликала значний громадський гнів і протести в Баку. Протести змусили Міністерство оборони виписати ордери на арешт двох солдатів, винести догану командуючому генералу, понизити в посаді командира бази і звільнити заступника командира, що свідчить про офіційне визнання проблеми з боку міністерства.

Однак арешти також поширилися на учасників та організаторів протестів. Семеро членів N!DA (знак оклику азербайджанською), групи молодіжних активістів, згодом були засуджені до тривалих термінів ув'язнення за звинуваченнями, які багато хто вважає фальшивими.

Тим часом, небойові смерті та повідомлення про корупцію в армії продовжували надходити, залишаючи у багатьох відчуття, що початкова реакція уряду була здебільшого косметичним, тимчасовим заходом, спрямованим на заспокоєння незадоволених громадян.

На момент написання цього звіту ні Міністерство оборони, ні Збройні сили Азербайджану не поділилися вичерпними даними про небойові смерті, а також немає жодної публічно доступної інформації про розпочаті або навіть завершені розслідування проти осіб, які могли скоїти злочини, що призвели до загибелі призовників. Відсутність офіційних даних відбувається в контексті постійного небажання азербайджанського уряду та міністерства оборони публічно обговорювати небойові смерті.

Чому це проблема?

Азербайджан постійно збільшує свої військові витрати. У 2024 році бюджет, виділений на оборону і національну безпеку, становив 3,7 мільярда доларів США (6 421 047 420 манатів). Цього року він був збільшений до 4,9 млрд доларів США (8 396 297 596 манатів). Для порівняння, бюджет на 2022 рік становив 2,6 млрд доларів США (4 489 892 429 манатів).

Військова служба в Азербайджані є обов'язковою і триває півтора року, хоча власники університетських дипломів завершують службу за один рік. Незважаючи на значне збільшення бюджету, атмосфера в армії не покращилася, зважаючи на постійні проблеми, пов'язані з небойовою смертністю.

Однією з найбільш стійких проблем є «дідівщина» – знущання та приниження над новобранцями. Фізичне насильство, психологічне знущання та приниження гідності молодих рекрутів залишаються поширеною практикою, глибоко вкоріненою спадщиною радянських часів. Суїцид є ще однією важливою причиною, часто пов'язаною з психологічним стресом і жорстоким поводженням, причому експерти відзначають явну нестачу психосоціальної підтримки. Серед інших причин небойових смертей, про які часто повідомляють, – автомобільні та авіаційні аварії, падіння, утоплення, хвороби, порушення правил безпеки та інциденти під час військової служби.

Експерти вважають, що багатьох з цих смертей можна було б уникнути, якби не масштаби корупції в армії. Вони стверджують, що ця ендемічна хвороба паралізувала такі фундаментальні аспекти, як підготовка і технічне обслуговування військової техніки, в тому числі озброєння. Вона також сприяє кумівству і неформальній ієрархії, які підривають дисципліну і довіру, що призводить до того, що офіцери вимагають хабарі за відпустку, кращі умови життя або щоб уникнути зловживань. Також ця хвороба сприяє системній корупції в процесах мобілізації та призову, що призводить до того, що непридатні особи примусово призиваються до армії, в той час як інші уникають служби за допомогою фальшивих документів.

Згідно з Індексом сприйняття корупції Transparency International, у 2024 році Азербайджан посів 154 місце зі 180 країн, що підкреслює гостроту проблеми.

У квітні 2022 року президент Азербайджану затвердив «Національний план дій щодо посилення боротьби з корупцією на 2022-2026 роки». Про це було оголошено через кілька місяців після того, як Служба державної безпеки (СДБ) розпочала операцію в Міністерстві оборони, в результаті якої було заарештовано близько 15 посадовців за звинуваченнями в розкраданні коштів та інших кримінальних злочинах.

Високопосадовців міністерства, зокрема генерал-майора Нізамі Мамедова, колишнього керівника фінансово-бюджетного департаменту, Малікмамеда Гурбанова, який очолював департамент закупівель і постачання, і Фікрата Мірзаєва, колишнього керівника департаменту житлово-комунального господарства, звинуватили у розкраданні близько 84 мільйонів доларів США (143 мільйони манатів).

Однак цього плану та арештів було недостатньо для подолання ендемічної корупції. В інтерв'ю Азербайджанській службі Радіо Свобода Башир Сулейманли, який донедавна був директором незалежної неурядової організації «Інститут громадянських прав», заявив, що план виявився неефективним для викорінення «масштабної корупції». Він додав, що не було нагляду за «виконанням прийнятих документів» через «відсутність незалежних ЗМІ та громадянського суспільства», підкресливши, що і те, і інше необхідне для серйозного впливу.

Через три роки після цього інтерв'ю, у березні 2025 року, Сулейманлі сам був заарештований і перебував у досудовому ув'язненні протягом трьох місяців і 28 днів. Одного з багатьох активістів громадянського суспільства, журналістів і правозахисників, які намагалися притягнути правлячу владу до відповідальності, поки їхні зусилля не були припинені, його звинувачують у відмиванні грошей і зловживанні владою. З листопада 2023 року десятки представників громадянського суспільства Азербайджану опинилися за ґратами за сфабрикованими звинуваченнями.

Післявоєнна реальність

Після Другої карабаської війни у 2020 році, хоча уряд публічно і захищав своїх ветеранів і мучеників, підтримку на місцях часто критикували як недостатню і затьмарену системними проблемами. Незважаючи на офіційні заяви про широкі пакети соціальної підтримки, що включають житло, фінансову допомогу та реабілітаційні послуги для понад 100 000 осіб, багато ветеранів повідомляють про труднощі з доступом до цих пільг.

Численні повідомлення свідчать про кризу психічного здоров'я серед ветеранів, десятки з яких наклали на себе руки з 2020 року, борючись з невирішеними травмами та соціально-економічними труднощами. Протести відбуваються біля урядових міністерств, оскільки ветерани вимагають обіцяних виплат по інвалідності, а також пенсій, які, за їхніми словами, або скасовуються, або стають недоступними через посилення критеріїв оцінки та бюрократичні перепони. Захисники прав ветеранів війни також піддаються дисциплінарним переслідуванням. Ветеран війни Гачі Валієв, колишній голова громадської спілки «Молоді ветерани», яка 28 травня оголосила про саморозпуск, був заарештований і засуджений до попереднього ув'язнення у квітні 2025 року.

Незалежні соціальні працівники також критикують програми реабілітації як поверхневі, недостатньо фінансовані та такі, що не забезпечують цілісного лікування складних психологічних і фізичних травм війни, що свідчить про значний розрив між офіційною риторикою та життєвим досвідом тих, хто служив.

У статті, опублікованій у 2022 році Бакинським дослідницьким інститутом, незалежним аналітичним центром Азербайджану, незалежний економіст Фарід Мехралізаде вказав на нерівність у страхових виплатах і пільгах, призначених військовослужбовцям, порівняно з депутатами азербайджанського парламенту. Він був заарештований у травні 2024 року і, як і Сулейманли, є одним з десятків правозахисників, науковців та дослідників, які зараз перебувають за ґратами.

До цієї складної картини додається іноді суперечливе ставлення до мучеників та їхніх родин. В азербайджанському суспільстві мучеників (Şəhidlər) глибоко шанують, а їхню жертву вважають основою національної ідентичності та територіальної цілісності. Їхні зображення часто прикрашають громадські місця, а їхні сім'ї теоретично користуються найвищою повагою і державною підтримкою.

Проте ця повага іноді може бути вибірковою або навіть поверхневою. Наприклад, нещодавно поширене відео показує, як у місті Гянджа з публічних місць демонтують зображення мучеників. Хоча офіційні пояснення таких вилучень часто пов'язані з реконструкцією міста, проведенням заходів або зміною обрамлення меморіальних місць, ці інциденти викликають значний біль і обурення серед родин і громадськості, які сприймають це як зневагу до принесених жертв.

The lack of accountability and other systemic issues have a profound impact on the families of deceased soldiers. Beyond the immense grief, many families struggle to receive accurate information about their loved one's death, as they wrestle with official narratives that contradict their own observations and suspicions of foul play.

Відсутність підзвітності та інші системні проблеми мають глибокий вплив на сім'ї загиблих солдатів. Окрім безмірного горя, багато родинам тяжко отримати точну інформацію про смерть своїх близьких, оскільки вони борються з офіційними наративами, які суперечать їхнім власним спостереженням.

Сім'ї солдатів, загиблих у Карабаській війні, наприклад, у бойових чи небойових ситуаціях, повідомляють про труднощі з отриманням обіцяної державної компенсації, що додає до їхнього емоційного стресу ще й фінансове навантаження. Відчутним є брак офіційних механізмів психологічної або соціальної підтримки для цих сімей, що часто змушує їх самостійно справлятися зі своєю втратою і шукати справедливості.