Знімок зі сторінки публікації на сайті Russia Post. Використано з дозволу Russia Post.

Історик Рустам Александер розповідає про зростання гомофобії в Росії, що призводить до дедалі частіших і жорстокіших атак на російські гей-бари, під час яких відвідувачам і працівникам клубів нерідко пред'являють кримінальні звинувачення. Статтю вперше було опубліковано в Russia Post 6 грудня 2024 року. Відредагована версія перевидана Global Voices з дозволу редакції. 

30 листопада московська поліція провела облаву на низку столичних гей-барів. Лише за тиждень до цього, 23 листопада, поліція увірвалася до клубу Zebra у Воронежі, де саме проходила приватна ЛГБТК+ вечірка. Відвідувачів заходу силовики в масках повалили на землю, а потім відвезли до місцевого відділку поліції, після чого з ними провели так звану «профілактичну бесіду», як згодом назвали її представники влади. Одним із затриманих виявилася відома дрeґ-виконавиця Заза Наполі (справжнє ім'я – Владім Казанцев). Організаторам заходу тепер загрожує до 10 років позбавлення волі за звинуваченням у «ЛГБТК+ екстремізмі».

Кремлівська атака на рух, якого не існує

Такі рейди відбуваються вже не вперше. За кілька тижнів до цього, наприкінці жовтня, російська поліція увірвалася на нічне дреґ-шоу в нічному закладі Dark House в Ярославлі. Перформерів також забрали до відділення поліції і провели допит щодо причетності до екстремістських організацій та вживання наркотичних речовин. Після цього їм було висунуто звинувачення у поширенні «пропаганди ЛГБТК+», що вважається значно менш тяжким злочином, ніж «екстремізм ЛГБТК+». Більше того, «Новая газета Европы» з'ясувала, що з часу початку повномасштабного вторгнення в Україну в лютому 2022 року російська поліція провела аж 59 рейдів у контексті наступу на так званий «ЛГБТК+ рух».

Подібні напади на гей-бари в Росії стають дедалі жорстокішими і відбуваються набагато частіше після того, як 30 листопада 2023 року Верховний суд Росії визнав неіснуючий ЛГБТК+ рух екстремістською організацією. Менш ніж за 48 годин після ухвалення рішення, 2 грудня 2023 року, московська поліція здійснила репресивні заходи в трьох московських гей-клубах, принижуючи відвідувачів і фотографуючи їхні паспорти.

Кілька місяців по тому, у березні 2024 року, правоохоронці здійснили наліт на ще один гей-бар, Pose, в Оренбурзі. Цього разу поліція не лише погрожувала відвідувачам, але й затримала менеджера та арт-директора закладу. Вони стали першими в Росії особами, яким висунули кримінальні звинувачення в ЛГБТК+ екстремізмі за управління гей-баром.

Відлига пострадянського часу

Перші «офіційні» гей-бари в Росії з'явилися 1993 року, незадовго після того, як Борис Єльцин скасував закони, що криміналізували добровільні одностатеві стосунки. Хоча це було неабияким успіхом для російської гей-спільноти, рішення Єльцина зустріло опір з боку російської поліції. Розчаровані скасуванням цих законів та зростаючою видимістю гей-культури в містах Росії, високопосадовці правоохоронних органів висловлювали своє обурення в пресі.

Один із таких, Владимир Пронь, офіцер московського карного розшуку, прокоментував у квітні 1993 року: «Суспільство прагнуло розпусти, і тепер воно отримало те, що хотіло. На даний момент правоохоронці не мають права жодним чином контролювати гомосексуалістів. Навіть якщо ми знаємо про якийсь «притон», ми все одно не маємо права пред'являти до нього будь-які претензії, оскільки ці місця часто легалізовані як клуби».

Утім, час від часу російські міліціонери проводили обшуки в гей-клубах нібито із приводу прострочених ліцензій на продаж алкоголю та припущень, щодо вживання наркотичних речовин. Після затримання відвідувачів зазвичай відпускали тієї ж ночі, а адміністрацію закладу штрафували, якщо термін дії ліцензії на продаж алкогольних напоїв дійсно закінчився. Кримінальні обвинувачення під час таких рейдів висувалися вкрай рідко, на відміну від ситуації в нинішній Росії, де винесення кримінального вироку за управління або відвідування гей-клубу стало доволі ймовірним.

Хоч постійні розгони гей-клубів періодично продовжуються для російських квір-спільнот це ще не стало моментом «Стоунволу». Незважаючи на скасування закону про содомію в 1993 році, у суспільстві продовжували переважати гомофобні погляди. (Опитування, проведені «Левада-Центром», свідчать про те, що за останні роки цей показник зростає: 62% росіян заявили, що вони частково або повністю не згодні з тим, що гомосексуальні люди повинні мати ті ж права, що й інші громадяни, порівняно з показником у 35% у 2005 році та 40% у 2010 році). Тим не менш, ЛГБТК+ спільнота в Росії все ще мала змогу жити відносно благополучним життям – вільним від переслідувань, медикалізації та проявами остракізму. За таких умов для них гей-бари стали місцем, де вони могли відчувати себе в безпеці та почуватися частиною спільноти.

Посилення репресій

Незадовго після повномасштабного російського вторгнення в Україну, додаток Tinder, що користувався популярністю як серед гетеросексуальних людей, так і серед представників ЛГБТК+, перестав діяти в Росії. Незважаючи на те, що Grindr та інші аналогічні застосунки для «пошуку знайомств» продовжували функціонувати, вони виявилися менш безпечними, ніж Tinder, що зазвичай вважався одним із найбільш популярних. Ще перед початком війни російські ворожі до гомосексуалізму групи використовували Grindr та інші подібні додатки для цькування, переслідування і навіть замаху на життя учасників спільноти, причому російська влада не надавала жертвам будь-якого захисту. З огляду на стрімке погіршення ситуації для ЛГБТК+ спільноти в Росії, цілком ймовірно, що ця тенденція буде лише набирати обертів. У такому контексті особливого значення для них набуває відчуття приналежності до певної спільноти, що надають саме ЛГБТК+ заклади.

До того ж, гей-клуби часто ставали чи не єдиним місцем, де поп-зірки могли відкрито продемонструвати свою солідарність та підтримку щодо прав ЛГБТК+. У той час, як російське телебачення переповнювалося риторикою про «традиційні цінності» та ворожість щодо представників ЛГБТК+, і чимало знаменитостей або підхоплювали тему, або відмовчувалися, такі виконавці, як Лоліта й Ольга Бузова, як правило, не соромилися давати концерти в московських гей-клубах.

2 грудня 2023 року, коли московська поліція провела обшук у гей-барі Mono, у клубі був запланований виступ Бузової. Дізнавшись про обшук, вона в останній момент скасувала свій виступ. Сьогодні знаменитості, швидше за все, двічі подумають, перш ніж виступати в таких закладах, особливо у світлі негативної реакції на скандальну вечірку Насті Івлєєвої наприкінці 2023 року (детальніше про це за посиланням тут).

На сьогоднішній день єдиними знаменитостями, здатними відзначитися в закладах ЛГБТК+, стали зірки на кшталт Зази Наполі, що, на відміну від Бузової, відомі передусім серед аудиторії самих спільнот ЛГБТК+. Однак після вищезгаданого затримання в Zebra Заза Наполі, швидше за все, теж проявлятиме більше обачності.

За сучасних репресивних умов власники гей-барів шукають різні способи порятунку. Деякі навіть пішли на те, щоб демонстративно підтримати Путіна та його військову агресію проти України.

У квітні 2022 року, незадовго після вторгнення, гей-клуб Mono заборонив пісні українських виконавців, зокрема Світлани Лободи, Макса Барських, Океану Ельзи, Івана Дорна, Надії Дорофєєвої та низки інших.

До «чорного списку» Mono також потрапили російські артисти, які відкрито критикували «спецоперацію Путіна», такі як Oxxxymiron, Валерій Меладзе і Noize MC. Їхні пісні були заборонені для виконання на території клубу та вилучені з плейлистів у караоке-форматі. Однак навіть такий вияв лояльності не врятував заклад від того, що в грудні 2023 року він став першою мішенню для гей-рейдів, організованих поліцією.

Заза Наполі також намагалася дистанціюватися від ЛГБТК+ спільноти у кількох випадках. Одного разу дреґ-виконавиця навіть заявила: «Чому я повинна поважати ЛГБТ? Вони повинні навчитися, як себе поводити». Однак такі недолугі заяви не змогли захистити її від поліцейської облави у Zebra.

На території Росії все ще працює чимало гей-барів, і закрити їх усі одночасно поліція не в змозі. Однак це лише питання часу – російська правоохоронна система має добре відпрацьовану історію нападів на такі заклади, тож немає жодних сумнівів у тому, що вона на цьому не зупиниться.

Нагадаємо, що на початку грудня Валерія Фадєєва, який очолює Раду з прав людини при Путіні, поставили запитання про те, чи може антигейське законодавство, ухвалене останніми роками, негативно вплинути на життя представників ЛГБТК+ у Росії. На що він відповів: «Ні, воно їх не торкнулося. Сподіваюся, з геями все гаразд, як і раніше».