Аун Сан Су Чжі. Фото Клода Труонг-Нгока на Вікісховищі (CC BY-SA 3.0).

Ця стаття К'яу Зва Мое була вперше опублікована 19 червня 2025 року на The Irrawaddy, незалежному новинному веб-сайті М'янми, який після військового перевороту в 2021 році перебуває у вигнанні в Таїланді. Відредагована версія перевидається на Global Voices в рамках угоди про обмін контентом.

Зупинімося на мить і уявімо себе ув'язненими. Якби нам було 80 років, і нас несправедливо ув'язнили за злочини, яких ми ніколи не скоювали, що б ми відчували?

Десятиліттями військові генерали М'янми, могутні чоловіки озброєні солдатами, танками та зброєю, боялися однієї беззбройної жінки: Аун Сан Су Чжі, яку її прихильники з любов'ю називають «Леді».

На відміну від генералів, вона не тримає в руках зброї. Вона худа, тендітна і носить з собою не більше, ніж квітка, яку заправляє у волосся. Але генералів лякає не фізична сила, а мандат, який дав їй народ: право керувати державою, легітимність, надана через виборчі урни.

Простіше кажучи, саме переважна підтримка народу дає їй цю владу. Не звичайна підтримка, яку отримують багато політиків, а щось набагато глибше – відносини, побудовані на взаємній довірі, повазі та відповідальності. Багато хто бачить у ній не просто лідера, а матір нації.

Деякі критики вважають це сліпою відданістю або поклонінням культу особи. Але для більшості людей її підтримка ґрунтується на її життєвій жертві: відмова від особистого комфорту та сімейного життя, роки домашнього арешту – і все це заради країни.

Генерали бояться такої влади, тому що її не можна взяти силою. У той час як у них є зброя, у неї є довіра людей, чого вони ніколи не зможуть досягти.

Ця довіра перетворилася на переконливі перемоги на кожних виборах, в яких брала участь її партія. З 1990 по 2020 рік Національна ліга за демократію (НЛД) незмінно отримувала переважну більшість голосів. Цей непохитний народний мандат загрожував військовим лідерам до глибини душі.

Чому вони її бояться? Тому що вона уособлює можливість втратити владу, постати перед судом за десятиліття зловживань і побачити, як зникає їхнє нечесно здобуте багатство. Їх жадібність і жага до контролю підживлюють цей невблаганний страх.

Наслідок? З 1988 року її заарештовували чотири рази, загалом вона провела в ув'язненні 19 років. Після перевороту 2021 року її знову засудили, цього разу ще на 27 років за ґратами. У свої 80 років вона стала не лише одним з найбільш неодноразово ув'язнених політичних лідерів світу, але й найстаршою жінкою-політв'язнем у світі.

Це останнє затримання є найжорстокішим. Ізольована, утримувана в невідомому місці, позбавлена доступу навіть до своєї сім'ї, вона є не лише ув'язненою, але й заручницею. Під жорстоким керівництвом лідера хунти Мін Аун Хлаїнга все здається можливим.

Шлях, який загрожує генералам

Непохитна прихильність Аун Сан Су Чжі до ненасильства і демократії бере свій початок у 1988 році. У своїй першій промові в пагоді Шведагон у Янгоні вона назвала політичне повстання того року «другою боротьбою за незалежність». Тоді їй було лише 43 роки.

Відтоді вона зіткнулася не лише з неодноразовими арештами, але й з безперервними особистими нападками, навіть замахами, спланованими правлячим генералітетом. Незважаючи на це, вона відмовилася вдаватися до насильства. Її політична філософія ґрунтується на ліберальній демократії: захист свободи і рівності через верховенство права, підзвітний уряд і чесну політику.

Вона, як відомо, наполягала на тому, що «політична доброчесність» приходить лише з «простою чесністю в політиці». Її стратегією залишався ненасильницький опір і діалог, запозичений з традицій Махатми Ганді та Мартіна Лютера Кінга-молодшого.

Її кінцева мета завжди була чіткою: демонтаж диктатури та побудова справді демократичного федеративного союзу в М'янмі.

Страх військових перед нею був очевидним від самого початку. У 1989 році, менш ніж через рік після приходу в політику, її вперше посадили під домашній арешт. Але навіть в ув'язненні її партія здобула перемогу на виборах 1990 року, що стало шокуючим викриттям військового правління, яке поставило генералітет у незручне становище на світовій арені.

Протягом багатьох років кожне її звільнення розпалювало політичний імпульс, але військові постійно посилювали контроль, блокуючи її пересування, організовуючи напади на неї і неодноразово затримуючи її.

Незважаючи на такі атаки, вона чіплялася за діалог зі своїми «ворогами» як спосіб розв'язання політичної кризи в М'янмі. Однак генерали неодноразово використовували такі переговори як тактику затягування часу для маніпулювання міжнародною думкою, відмовляючись від справжнього компромісу.

Показово, що посол ООН Разалі Ісмаїл якось описав свій досвід так званого «діалогу» між нею та хунтою як ніщо інше, як «монологи», які виголошував Тан Шве, верховний представник попереднього режиму.

Навіть після того, як вона пізніше зустрічалася з генералом, який став президентом, Тейн Сейном і Мін Аун Хлаїнгом, жодного змістовного політичного діалогу так і не відбулося. Генерали так і не розвинули справжню культуру діалогу чи примирення.

Зраджена армією свого батька

Хоча Су Чжи часто висловлювала прихильність до армії, заснованої її батьком, генералом Аун Саном, ця армія більше не існує по суті. Після перевороту генерала Не Віна в 1962 році генерали, що змінювали один одного, перетворили армію на інструмент особистої влади, жадібності та жорстоких репресій.

Незважаючи на гасло, яке протестувальники скандували з 1988 року до Весняної революції 2021 року: «Армія, яку створив генерал Аун Сан, не для того, щоб вбивати людей», генерали продовжували свої масові вбивства. Сьогоднішня армія перетворилася на відверто фашистську силу.

Навіть зараз, коли Су Чжи залишається в ув'язненні, вона напевно знає, як армія продовжує вбивати тих самих людей, яких вона (армія) колись стверджувала, що захищає.

На міжнародному рівні її ненасильницьке лідерство здобуло їй величезну повагу, включно з Нобелівською премією миру. Але під час кризи рохінджа світова спільнота відвернулася від неї, звинувативши у захисті військових операцій з етнічних чисток. Нагороди були скасовані, а її світова репутація зазнала нищівного удару.

Проте всередині М'янми підтримка залишалася міцною. Багато хто вважав, що вона віддає перевагу крихкому національному примиренню перед міжнародним тиском. У 2020 році її партія знову здобула ще більший виборчий мандат.

Леді, яку не можуть пересилити генерали М'янми

Візуальний матеріал за участю Аун Сан Су Чжі та військових правителів М'янми. Джерело: The Irrawaddy, контент-партнер Global Voices.

Від примирення до революції

Військовий переворот 2021 року зруйнував десятилітні надії на примирення. Зрада військових дала зрозуміти, що діалог неможливий. Щоденні вбивства, вибухи та масові арешти не припиняються. Будь-яке повернення до попереднього компромісного підходу Су Чжі буде важко сприйняте народом.

Послання людей чітке: «З убивцями не може бути діалогу». Нове революційне покоління, серед якого багато молодих бійців покоління зумерів, взяло до рук зброю під гаслом: «Викорінити фашистську армію».

Хоча її замовчують і ховають від сторонніх очей, Су Чжі залишається потужним символом для багатьох. У день її народження прихильники по всій М'янмі, від мирних протестувальників у містах до молодих бійців у джунглях, моляться за її звільнення і продовжують боротьбу, яку вона очолила.

До сьогодні вона залишається єдиною фігурою, якої найбільше бояться військові лідери М'янми. Жоден інший політик не зазнав таких неодноразових арештів, насильницьких нападів і жорстоких переслідувань, як вона. Вона є їхнім найлютішим ворогом.

Генерали, ймовірно, хочуть її повністю ліквідувати. Навіть зараз багато хто побоюється, що вона може повільно вмирати в ув'язненні через жорстокі умови ув'язнення. Але за останні 37 років вона пережила все, що їй випало – ув'язнення, ізоляцію, замахи на вбивство.

Саме тому багато її прихильників називають її «Залізною трояндою».

Вона може бути кволою на вигляд, але її дух сильний. Вона може бути старою, але її рішучість гостра. Вона може бути самотньою, але її розум пильний. Вона може бути ув'язнена, але зберігає спокій.

Я (оригінальний автор статті) особисто провів вісім років в якості політичного в'язня, тому знаю, що таке біль ув'язнення. Я бажаю, щоб ніхто не страждав від несправедливого ув'язнення, навіть на секунду. Я молюся, щоб Аун Сан Су Чжі та всі політичні в'язні, які зараз страждають, були звільнені якнайшвидше.