Ферма Булкао — власність сім’ї Сальгаду в регіоні Вале-ду-Ріу-Досі, штат Мінас-Жерайс, Бразилія, до лісовідновлення. Фото Себастьяна Сальгаду, використано з дозволу.

У інтерв’ю для бразильської редакції німецького мовника Deutsche Welle, відомий бразильський фотограф Себастіан Сальгаду сказав, що люди жили майже як прибульці на власній планеті, дивлячись на все здалеку, у той час як кліматична криза наближається до точки неповернення. “Духовно, ми маємо повернутись до планети та допомогти їй відновитись”, — сказав він. Цей погляд відлунюється з його працею життя, яку він розвинув у рідному місті, Айморесі, що налічує 25 000 жителів і розташоване в південно-східному штаті Мінас-Жерайс.

У 1998 році він разом із дружиною, культурною продюсеркою Лелією Ванік Сальгадо, заснували Інститут Terra (Інститут Землі) — неприбуткову громадську організацію, присвячену екологічній освіті, охороні природи та масштабному відновленню деградованих екосистем.

Terra, що з португальської означає, і ” земля”, і “Планета земля”, розташована на території, яка колись була занедбаною сімейною фермою площею приблизно 600 гектарів(2.3 квадратних милі), що належала родині Сальгадо. Як і багато інших земель у цьому регіоні, вона зазнала тривалого виснаження внаслідок експлуатації, що призвела до виснаження ґрунту та серйозного пошкодження екосистеми, відображаючи більш масштабне знищення біома Атлантичного лісу.

У їхньому щорічному звіті за 2023 рік зазначено, що після понад 25 років роботи на цій території зростає понад 3 мільйони місцевих дерев, розташованих на площі 709 гектарів (2,7 квадратної милі) лісу. Це також сприяло поверненню рідної фауни до цієї місцевості.

Ініціатива охоплює землі по всьому регіону Вале-ду-Ріу-Досі (Долина Солодкої Ріки) й спрямована на ширше відновлення місцевої постраждалої екосистеми. За оцінками, близько 80 відсотків видів дерев, що ростуть у цьому тропічному лісі, перебувають на межі зникнення.

Сам Сальґаду — це знакова постать, один із найвизначніших фотографів в історії. Він помер 23 травня цього року від лейкемії, яка стала наслідком малярії, підхопленої ним під час роботи в Індонезії у 2010 році. Його прах було розвіяно над землею, яку він відновив.

Відкривши свою пристрасть до фотографії у 1973 році, він покинув кар’єру економіста й почав використовувати об’єктив, щоб документувати історичні події та спільноти по всьому світу. Разом із Лелією він став палким захисником природи й зробив значний внесок у відновлення довкілля.

Дія

Інститут Terra був заснований із нагальною місією — створити й запровадити модель лісовідновлення, яку можна було б відтворювати в інших місцях, поєднуючи її з освітніми програмами та залученням громад.

Як зазначено на сторінці Google Arts & Culture, інститут, який зараз очолює їхній син Джуліано Рібейро Сальгаду, приймає студентів, дослідників та відвідувачів, пропонуючи ознайомчі тури, навчальні майстеркласи та практичні тренінги з технік лісовідновлення.

Себастіо та Лейла стали свідками довготривалих наслідків вирубки лісів та несанкціонованого використання природних ресурсів під час подорожей світом. Після того, як вони стали свідками геноциду у Руанді та Війни у Югославії у 1990-х роках, Сальгаду зізнвся, що почав “соромитися своєї належності до людьского виду“.

Згодом він повернувся до сімейної ферми свого дитинства — Фазенда Булкан — і побачив перед собою виснажений та хворий ландшафт. Його рідний штат Мінас-Жерайс у південно-східному регіоні Бразилії здавна відомий гірничими розробками та іншими формами експлуатації землі.

Серед наслідків — сильна ерозія ґрунтів і дедалі більший дефіцит води, про що йдеться у відео TV Câmara, де подружжя розповідає про роботу інституту Terra. Побачивши руйнування зблизька та його глобальні наслідки, вони вирішили діяти.

У інтерв'ю для бразильської телевізійної передачі, Globo Repórter, Сальгаду сказав: 

Quando comecei aqui, eu vinha doente de reportagens duríssimas que eu fiz na África. Meu corpo estava morrendo e essa terra me curou. É algo assim que te dá um prazer de lavar a alma. 

Коли я розпочав роботу тут, я був виснажений після надзвичайно важких репортажів в Африці. Моє тіло вмиралo, а ця земля зцілила мене. Це відчуття — наче очищення душі, радість, що дарує зцілення.

Вони перетворили цю ділянку на Приватний заповідник природної спадщини (RPPN — за португальською абревіатурою). Лісовідновлення розпочалося у 1999 році за підтримки місцевої громади: першу посадку здійснили за участі студентів із міста Айморес.

Вид на ферму Булкан через кілька років після початку проєкту з лісовідновлення. Фото зроблене Себастіаном Сальґаду, використано з дозволу.

Terra doce: Мила Земля

Одна з найпомітніших нещодавніх ініціатив Інституту Terra — це програма Terra Doce (“Мила земля”), яка популяризує вирощування какао та кави у симбіозі з місцевими й плодовими деревами, тим самим зміцнюючи біорізноманіття та сприяючи стійкості ґрунтів і водних ресурсів.

Згідно з даними інституту, програма створена для підтримки малих і середніх фермерів по всьому басейну річки Ріу-Досі, заохочуючи впровадження сталих агролісових систем і створюючи економічні можливості для місцевих громад.

Наразі програма перебуває на першій фазі, що триватиме п’ять років. Її мета — екологічне відновлення 4 200 природних джерел шляхом висадження двох мільйонів дерев у межах агролісового підходу.

Інститут також прагне зробити цю програму універсальною моделлю для відновлення довкілля та кліматичної стійкості — з потенціалом допомогти відновити екологічну рівновагу в інших регіонах Бразилії, які страждають від нестачі води та тривалих посух.

Вид з висоти пташиного польоту на територію лісовідновлення Інституту Terra. Фото Леонардо Мерсона, використано з дозволу.

 Зразок для світу

Сальгаду був активним критиком споживацького ставлення людства до довкілля. В інтерв’ю він часто наголошував на потребі не лише підвищувати обізнаність, а й робити змістовні кроки для досягнення змін.

Інститут надавав великого значення поширенню знань для формування культури екологічної свідомості. За словами Таїс Мораєс, педагогічної координаторки програми Terrinhas, у публікації на LinkedIn вона визначає мету проєкту як “інтеграцію соціально-екологічного виміру в освіту, щоб виховувати більш свідомих і залучених громадян у їхньому ставленні до довкілля”.

Це модель, приклад для Бразилії, і я б сказала – навіть приклад для світу. “Те, що ми робимо в Інституті Тера має впроважджуватись по всій Бразилії”, –  сказав Сальгаду  в інтерв’ю телеканалу TV Globo у 2021 році.

Проєкт Terrinhas охопив понад 80 000 дітей і вчителів державних шкіл у муніципалітетах навколо Аймореса. Лише у 2024 році 560 учнів взяли участь у семимісячному курсі, що поєднував теоретичну й практичну підготовку.

Вплив Terra

Юліано Сальгаду розповів сайту Globo Rural, що їхня мета — трансформувати територію площею 85 000 квадратних кілометрів (32,8 квадратних миль), змінюючи свідомість людей і створюючи новий виробничий ланцюг на основі сільськогосподарської продукції, отриманої завдяки лісовідновленню. Очікується, що ця трансформація суттєво підвищить ВВП регіону.

Також у міру відновлення Атлантичного лісу повертається місцева фауна, що пришвидшує природне відновлення екосистеми та підвищує біорізноманіття.

Інтегруючи екологічне відновлення з розширенням прав і можливостей громад, інститут прагне також допомогти переосмислити культурну ідентичність регіону в контексті захисту довкілля. Марсіо Ліма, місцевий сільський виробник, сказав у відео:

A nascente que a gente está protegendo hoje existe desde 1961 e nutre com água toda a minha família. […] Nós esperamos que essa água nunca seque e que o replantio vá ajudar nisso, isso vai manter a propriedade viável. 

Джерело, яке ми сьогодні захищаємо існує з 1961 року і забезпечує водою всю мою сім'ю. […] Ми сподіваємося, що воно ніколи не висохне й що лісовідновлення допоможе в цьому, зберігаючи землю життєздатною.

В інтерв'ю разом із Сальгадо на заході під назвою Sempre um Papo («Завжди розмова») Лелія Ванік згадувала про їхню роботу з Terra:

No início, foi uma tristeza, ver uma terra completamente degradada, um córrego seco, as árvores sem passarinhos, sem animais. Era uma coisa tão triste. (…) Hoje, nós temos uma floresta que eu chamo de ‘floresta criança,’ porque as copas das árvores ainda estão amadurecendo. Os animais voltaram, pássaros, insetos, mamíferos (…) Hoje, quando a gente vê aquela floresta, nem sabe que aquilo ali foi outra coisa.

Спочатку було дуже сумно бачити цілком деградовану землю, пересохлий струмок, дерева без птахів і без тварин. (…) Сьогодні ми бачимо ліс, який я називаю «дитячим лісом», тому що крони дерев ще формуються. Тварини повернулися: птахи, комахи, ссавці (…) Коли ми дивимося на цей ліс зараз, ті, хто приїжджає туди, навіть не уявляють, що колись тут було зовсім інакше.