Прикордонний паркан Мелільї. Автор зображення: Мохамед Белкасен, використано з дозволу.

24 червня 2025 р. — третя річниця однієї з найжахливіших подій у новітній історії кордонів Європи. 2 000 емігрантів із Субсахарської Африки спробувало перетнути кордон іспанської анклави Мелілья у Північній Африці. Точна кількість смертей залишається невідомою.

Звичайний ранок п’ятниці в автономному місті Мелілья швидко обернувся на день, заплямований кров’ю, невизначеністю та замовчуванням. Цей день став темною сторінкою в історії міграційної політики Іспанії, Марокко та всієї Європи.

Близько двох тисяч емігрантів, переважно з Судану, спробувало прорватися через прикордонний паркан між Марокко та Іспанією крізь контрольно-пропускний пункт китайського кварталу. У результаті десятки людей загинуло та зникло безвісти у інциденті, що став поворотним моментом у міграційній історії цього регіону.

Незалежні розслідування від Border Forensics, Amnesty, Lighthouse Reports та інших розкривають, що емігранти загинули внаслідок поєднання насильства, застосування сльозогінного газу та тисняви у переповненому дворі прикордонного пункту. Ці розслідування засновані на відеодоказах та свідченнях очевидців. Повідомляють, що війська Марокко застосували у замкнутому просторі щонайменше двадцять каністр сльозогінного газу. Цивільна гвардія Іспанії також використала сльозогінний газ і щонайменше 65 гумових куль.

Очевидці розповідають про жорстокі побиття, а один з постраждалих бачив, як чоловіка «били по голові…щоб перевірити, чи він живий». Скупчення людей у дворі спричинило жахливу тисняву, в результаті якої постраждалі залишилися без медичної допомоги.

Повідомляється, що марокканська влада поховала багатьох жертв у безіменних могилах неподалік від кладовища Сіді-Салім у Надорі, не видавши свідоцтв про смерть і не провівши належних розтинів. Через це десятки людей офіційно вважаються «зниклими безвісти», що підсилює побоювання щодо умисного замовчування та безкарності.

Прикордонний паркан Мелільї. Автор зображення: Мохамед Белкасен, зображення використано з дозволу.

Суперечності щодо кількості загиблих та зниклих безвісти

Пройшло три роки, але досі немає підтверджених даних про кількість загиблих або слідів багатьох з тих, хто намагався (і ймовірно, не зміг) перетнути кордон того дня. Amnesty International повідомляє про щонайменше 37 підтверджених смертей та 73 зниклих безвісти. Caminando Fronteras оцінює кількість жертв у 40 загиблих і 77 зниклих безвісти. AMHD-Nador (Марокканська асоціація з прав людини) разом з Border Forensics налічують 27 загиблих і понад 70 зниклих безвісти. Тим часом, коаліція з 74 недержавних організацій звернулася до ООН із спільним листом, в якому зазначила, що загинули щонайменше 37 осіб, і понад 70 залишаються зниклими безвісти.

Однак офіційна версія Марокко повідомляє про смерті 23 емігрантів та двох поліцейських Марокко, а також про поранення 76 емігрантів та 140 працівників служби безпеки. Цю версію підтримало міністерство внутрішніх справ Іспанії.

Незалежне розслідування, проведене El País, Lighthouse Reports, Le Monde, Der Spiegel та Enass стверджує, що на території Іспанії загинув щонайменше один емігрант. Amnesty International також повідомляє про 470 так званих «гарячих повернень» (мова йде про примусове повернення емігрантів, що перетнули кордон, без виконання встановлених законом процедур або дотримання міжнародно визнаних гарантій).

Згідно з Amnesty International, багатьох з тих, хто вцілів, відправили до віддалених районів Марокко. Їхнє місцезнаходження досі невідоме. Кажуть, що деякі продовжили подорож іншими міграційними шляхами, такими як Лівія, Алжир і Туніс, але цю інформацію неможливо підтвердити через брак надійних джерел.

Розслідування без наслідків

28 червня 2022 р., за чотири дні після цієї події, державний прокурор Іспанії відкрив розслідування з метою з’ясувати, що трапилося та чи іспанська влада діяла належним чином. Але 23 грудня того ж року справу закрили, посилаючись на «відсутність доказів злочинної поведінки».

Влада Марокко розпочала власне розслідування щодо дій своїх сил безпеки. Його формально закрили 24 червня 2024 р., також посилаючись на «брак доказів правопорушень» та захищаючи дії жандармерії проти «насильницького нападу з боку емігрантів».

Прикордонний паркан Мелільї. Автор зображення: Мохамед Белкасен, використано з дозволу.

Усе на паузі, і все як завжди

Мелілья залишається важливою зупинкою на багатьох міграційних маршрутах до Європи. Повсякденне життя відновилося, ніби нічого й не сталося, хоча пам’ять про цей день тяжіє над містом, його жителями та емігрантами, що перетинають його.

З 2022 р. перетинів кордону подібного масштабу не повторилося. Паркан укріпили, але спроби перетину меншого масштабу все одно відбулися. За останні два роки близько 1 770 емігрантів перетнуло паркан. Станом на зараз море — основний шлях до Мелільї.

Прикордонний паркан Мелільї. Автор зображення: Мохамед Белкасен, використано з дозволу.

Час іде, а одна річ залишається незмінною — замовчування та відсутність відповідальності. І для родин загиблих та зниклих безвісти, рана залишається відкритою, поки вони чекають на правду, справедливість та вшанування пам’яті.