Зображення надане Untoldmag.org.

Це інтерв’ю вперше було опубліковане в UntoldMag 22 червня 2025 року. Відредагована версія перевидається на Global Voices в межах угоди про обмін контентом.

На тлі триваючого геноциду в Газі біометричне стеження та дрони стали ключовими інструментами сучасної війни. Халіл Деван — правник і дослідник, стипендіат програми Nomos у Лондонському університеті SOAS. Він понад 15 років вивчає глобальну «війну з терором» і те, як вона трансформується під впливом штучного інтелекту, дронів і правових маніпуляцій. У цьому інтерв’ю Деван розповідає, як змінилися практики цілеспрямованих вбивств, які наслідки це має для міжнародного права і що ситуація в Газі показує про майбутнє воєнних конфліктів.

Валід Ель Хурі (WH): Ви понад десятиліття досліджуєте використання дронів у війні та системи спостереження. Як ви почали працювати в цій галузі?

Халіл Діван. Фото використано з дозволу.

Халіл Діван (KD): Я досліджую глобальну війну з тероризмом і удари дронів уже майже 15 років. Вивчав програми США, Великобританії, Франції та інших країн. Одне з найважливіших спостережень — це те, як ці західні держави використовують дронову війну в стратегічних цілях. Найпомітніше — це те, що вона спрощує вбивства через те, що я називаю «індивідуалізацією війни»: нова форма конфлікту, за якої держави більше не обмежуються боротьбою з недержавними збройними групами чи ворожими державами — тепер мішенню стають окремі особи на основі їхньої поведінки або сприйманої загрози.

WH: Можете пояснити, що ви маєте на увазі під «індивідуалізацією війни»?

KD: Це коли цілями стають не традиційні військові об’єкти, а конкретні люди. Дрони можуть літати і зависати над віддаленими частинами світу, завдаючи ударів по окремих особах — і все це майже без юридичної відповідальності. Такий підхід до цілевказання домінував упродовж останніх двох десятиліть глобальної війни з тероризмом. А тепер, із використанням систем цілевказання на основі ШІ, ситуація стає ще тривожнішою.

WH: Як використовують штучний інтелект у цілеспрямованих вбивствах, зокрема в таких місцях, як Газа?

KD: У випадку Ізраїлю, наприклад, ми спостерігали використання дронів із системами цілевказання, керованими штучним інтелектом. Ці системи аналізують метадані та допомагають ідентифікувати потенційні цілі — хто саме може бути атакований і де він перебуває, особливо в складному міському середовищі, як-от у Газі. Але це вкрай проблематично, особливо коли йдеться про держави, як-от Ізраїль чи Сполучені Штати, які й без того діють із настановою «дозволено вражати», тобто схильні завдавати ударів навіть без чітких юридичних підстав.

WH: Які юридичні наслідки має така “мережа смерті”, керована штучним інтелектом?

KD: Це ускладнює абсолютно все. Ми більше не просто ставимо запитання, чи було вбивство законним. Тепер ми маємо справу з алгоритмічними упередженнями, які закладені в системи штучного інтелекту. Це упередження, створені та впроваджені державами. Під час збройного конфлікту використання такої технології викликає серйозні юридичні та етичні сумніви. Хто розробив систему? Які упередження в неї вбудовані? Хто несе відповідальність, якщо вбито не ту людину?

WH: Ми бачили використання біометричних сканерів під час евакуацій у Газі. Які наслідки такої системи стеження в гуманітарному контексті?

KD: Це надзвичайно тривожна практика. Коли Ізраїль відкрив так званий “евакуаційний коридор” у Газі, палестинців змусили пройти між двома великими конструкціями, де їм сканували обличчя перед тим, як дозволити рухатись далі. І все це — під час обстрілів та авіаударів. Це демонструє, як збір біометричних даних перетворюється на передумову виживання. Палестинці й без того належать до найтотальніше контрольованих спільнот у світі, а тепер — їх змушують здавати біометрію в розпал гуманітарної катастрофи.

WH: Чи відповідає така практика нормам міжнародного права?

KD: Це, безумовно, викликає серйозні занепокоєння. Міжнародне право свідомо перекручується — особливо з боку західних держав — щоб виправдати цілеспрямовані вбивства як у межах збройного конфлікту, так і поза ним. Вони апелюють до юридичних концепцій “неминучої загрози”, “самооборони”, “правомірного застосування сили”, але насправді — це спроба розширити межі правовійни. Примусове зняття біометричних даних під час гуманітарної кризи — частина ширшої стратегії контролю та дегуманізації, а не захисту цивільного населення.

WH: Яку роль відіграють приватні актори в цій новій парадигмі ведення війни?

KD: Приватні компанії дедалі більше залучені до цього процесу — від обробки даних і розробки штучного інтелекту до логістичної підтримки. Така приватизація війни ще більше ускладнює питання відповідальності. Межа між державою та корпорацією розмивається, а міжнародне право поки не має достатніх інструментів, щоб це врегулювати.

WH: Яким ви бачите майбутнє ШІ та автономних систем на полі бою?

KD: Те, що ми бачимо в Газі — це майбутнє війни: поєднання ШІ, автономії, цілеспрямованих вбивств і юридичних маніпуляцій. Держави змагаються між собою, щоб зберегти конкурентоспроможність. Країни Глобального Півдня теж розвивають власні дрони та системи на основі ШІ. Вони дивляться на останні 20 років, зокрема на дії Ізраїлю в Газі, і ставлять питання: “Якщо їм це сходить з рук — яка тоді має бути наша позиція?”

WH: Яку пораду ви б дали країнам Глобального Півдня в такій ситуації?

KD: Моє послання просте: дотримуйтеся міжнародного права якомога сумлінніше. Дотримуйтесь етичних норм, лицарських засад, якщо хочете, але водночас усвідомлюйте геополітичну реальність. Держави мають бути активними учасниками процесу формування міжнародного права. Вони не повинні дозволити, щоб право стало знаряддям домінування з боку сильніших, але й не повинні повністю його відкидати. Потрібно знайти баланс між етикою та виживанням, адже, якщо Газа нас чомусь і навчила — то тому, що виживання сьогодні є юридичним, політичним і екзистенційним питанням.