Антилопи сайгаки в степу. Скріншот з відео «Сайгак интересные факты (Сайга)» з YouTube-каналу «Узнавай!». Добросовісне використання.

3 липня влада Казахстану розпочала кампанію з регулювання популяції антилопи сайгак, також відомої як сайгак, чисельність якої у 2025 році сягне 3,9 мільйона особин. До кінця листопада 2025 року планується відстріляти близько 20 відсотків популяції сайгака в країні, близько 800 000 особин, і переробити їхнє м'ясо, роги та хутро. Міністерство екології обґрунтувало це рішення тим, що

Поля знищуються [стадами сайгаків], худоба втрачає пасовища, а небезпечно зростаюча популяція сайгаків може паралізувати сільськогосподарську діяльність.

За перший тиждень кампанії влада відстріляла понад 550 сайгаків.

Ось відео на YouTube про початок кампанії.

Таким чином, те, що було немислимим два десятиліття тому, коли сайгаки майже вимерли через браконьєрство, стало реальністю. Зусилля Казахстану щодо збереження сайгаків дозволили їм процвітати в степу, втричі перевищивши історичний рекорд у 1,2 мільйона особин, зафіксований у 1974 році. Врятувавши сайгаків від майже повного вимирання, країна зараз бореться з несподіваними викликами, пов'язаними з її найуспішнішою програмою збереження, відомою як «казахське диво».

«Символ казахського степу»

Сайгаки є справжнім символом казахського степу, адже вони населяють цей простір протягом тисячоліть. Вони кочують територією сучасного Казахстану і всього Євразійського континенту з часів кам'яного віку.

Це означає, що сайгаки пережили останній льодовиковий період і не загинули, як інші тварини, такі як мамонти, шерстисті носороги та аурохи.

З часом сайгаки вимерли в більшості місць, за винятком кількох країн, включаючи Казахстан, де зосереджено 90 відсотків нинішньої популяції сайгака. Наразі в Казахстані існує три популяції сайгака: Уральський, Устюртський і Бекпак-Дала.

Більше половини всіх сайгаків, або 2,3 мільйона, мешкають у Західно-Казахстанській області, де влада розпочала кампанію «контролю популяції» через загострення конфлікту між місцевими фермерами та популяцією сайгаків.

Хоча казахи історично полювали на сайгака, він вважався священною твариною в місцевій культурі. Вважалося, що той, хто вб'є сайгака без поважної причини, зазнає жорстокого покарання, яке також поширюється на сім'ю цієї людини.

Повага до сайгака як до національного символу все ще присутня в Казахстані, про що свідчить його присутність на купюрі місцевої валюти і визначення президентом Касим-Жомарт Токаєвим його як «символу казахського степу».

Браконьєрство до межі вимирання

Сайгаків важко сплутати з іншими тваринами через їхній унікальний зовнішній вигляд. Це антилопи середнього розміру з тонкими ногами, які допомагають їм бігати зі швидкістю до 80 кілометрів на годину.

Їхньою найхарактернішою особливістю є унікальний ніс у вигляді м'якого і рухливого хоботка, що робить їх схожими на інопланетних істот з першого погляду. Ніс допомагає їм фільтрувати пил у степу та зігрівати холодне повітря в морозні зими.

Ось відео на YouTube про сайгаків.

Самців прикрашають напівпрозорі роги ліроподібної форми, попит на які привів сайгака на межу вимирання і продовжує становити найбільшу загрозу.

Існуючі історичні записи свідчать про те, що сайгаки двічі майже вимирали в Казахстані. Наприкінці 19-го і на початку 20-го століть сайгака цілеспрямовано винищували, особливо коли люди почали масово користуватися вогнепальною зброєю.

Їхніми рогами торгували з Китаєм, де їх використовували в традиційній медицині. Епідемії посилили кризу, і до початку 20-го століття популяція сайгаків скоротилася до 20 000 особин.

Більшовицька революція в Росії врятувала сайгаків від вимирання. До початку Громадянської війни в Росії в 1917 році Казахстан вже давно був частиною Російської імперії, оскільки був приєднаний до неї в попередньому столітті.

У 1919 році Володимир Ленін підписав декрет про обмеження сезонів полювання, що допомогло популяції сайгаків відновитися, оскільки полювати на них було заборонено. В результаті, з 1919 по 1953 рік її чисельність перевищила мільйон особин.

З розпадом Радянського Союзу і здобуттям Казахстаном незалежності в 1991 році браконьєрство різко зросло. Між 1991 і 2006 роками популяція сайгака скоротилася на 94-97 відсотків, і до 2003 року налічувала лише 21 000 особин. Самці були вбиті браконьєрами, які контрабандою вивозили їхні роги до Китаю, де вважається, що вони лікують лихоманку, судоми, інсульти, а також хвороби печінки і шлунку.

Казахстан спрямував усі свої зусилля на відновлення популяції сайгака шляхом створення заповідних територій. У 2005 році уряд запустив проєкт «Алтин Дала» і створив природні заповідники, де сайгаки були захищені від браконьєрів. Пізніше на законодавчому рівні було заборонено використання продукції сайгака, включаючи всі частини та похідні.

У 2019 році, після інциденту, коли браконьєри вбили лісника, влада запровадила більш суворе покарання за браконьєрство: позбавлення волі до 12 років та конфіскацію майна.

Після 20 років зусиль зі збереження, у 2023 році чисельність сайгака зросла з 21 000 до 1,9 мільйона, що отримало міжнародне визнання.

Ось відео на YouTube про те, як Казахстан рятує антилопу сайгу.

Коментуючи цей успіх, Андрій Кім, представник Міністерства екології Казахстану, зазначив:

За нами спостерігає весь світ. Багато міжнародних вчених називають порятунок сайгака в наших степах «казахським дивом».

У 2024 році проєкт «Алтин Дала» отримав престижну премію Earthshot Prize та 1 мільйон фунтів стерлінгів на продовження робіт з консервації.

Хто чию землю забрав?

Менш ніж за два роки Казахстан пройшов шлях від святкування безпрецедентних успіхів у збереженні популяції до масового відстрілу сайгаків. Основною причиною, чому уряд розпочав кампанію зі скорочення популяції сайгака, є постійні скарги фермерів.

Скарги на сайгаків зводяться до того, що вони конкурують з худобою за воду і пасовища, а також завдають шкоди сіножатям і посівам кормових трав через сезонну міграцію та окот. Серед тих, хто вимагає від влади вжити заходів, є як запеклі ненависники, які хочуть знищити всіх сайгаків, так і помірковані критики, які готові миритися з сайгаком доти, доки їм компенсують завдані збитки.

Ось відео на YouTube зі скаргами фермерів на сайгаків.

Але всі вони не визнають, що саме люди захопили землі, на яких історично мешкали сайгаки. У Західно-Казахстанській області, де цей конфлікт є найбільш гострим, за останні два десятиліття загальна площа земель, переданих в оренду скотарям, зросла в геометричній прогресії, зазіхаючи на ареал проживання сайгака.

Наприклад, у 2000 році площа землі, яку орендували фермери, становила 22 939 га. У 2023 році площа фермерських господарств становила 557 667 гектарів.

Крім того, фермери відмовляються визнати, що нестача води і пасовищ викликана зміною клімату та іншими антропогенними факторами, а не сайгаком, які можуть загострювати кризу, але не є її першопричиною.

Зрештою, у стані люті та відчаю фермери та пастухи забувають, що сайгаки не дають степу перетворитися на пустелю, дбайливо розпушуючи ґрунт копитами та сприяючи надходженню вологи. Вони беруть участь у перехресному запиленні степових рослин. На відміну від кіз, сайгаки не викорчовують траву, а їдять лише верхню частину. Як бонус, вони поїдають понад 60 видів рослин, які є неїстівними або навіть отруйними для худоби.

Казахстан може заробляти мільйони доларів на переробці м'яса та рогів сайгака. Стале використання тваринних ресурсів – поширена в усьому світі практика, коли щороку полюють на певну кількість видів тварин, а доходи від цього йдуть на охорону природи та місцеві громади.

Якщо все буде зроблено правильно, на додаток до зразкової природоохоронної діяльності, Казахстан може створити ще одну історію успіху в галузі сталого управління дикою природою і зберегти свій національний символ живим і процвітаючим для майбутніх поколінь.