Зіяд Рахбані (посередині) на сцені зі своїм давнім другом і соратником Джозефом Сакром (ліворуч), який помер у 1997 році. Знімок екрана з відео у YouTube від Al Jadeed News. Добросовісне використання.

Народжений у 1956 році, син легендарної ліванської співачки Файруз та композитора Ассі Рахбані, Зіяд створив для себе унікальний простір як у музиці, так і в політиці. З юних років він кидав виклик усталеним нормам, стаючи голосом арабських лівих та тих, хто хотів поставити під сумнів авторитет, релігію, сектантство та абсурдність влади.

П'єси, пісні та радіозамальовки Рахбані не просто розважали; вони навчали, провокували та кидали виклик. Для багатьох він був першим знайомством з політикою в країні та регіоні, що страждали від війн, окупації та сектантського насильства. Через сарказм і щирість, через фортепіанні акорди та гру слів Рахбані познайомив покоління з лівими ідеалами бунту, критики та колективної уяви.

Мільйони людей в арабомовному світі й досі декламують цілі діалоги з п’єс Рахбані, співають його пісні та цитують рядки з радіопрограм, які досі передаються з рук у руки на саморобних касетах — як живі, дотепні й досі актуальні коментарі до реальності.

Його мистецький архів, як у музиці, так і в театрі, багатий, потужний і випереджає свій час, поєднуючи джаз, босанову та фанк із традиційними арабськими музичними стилями разом із гострими текстами, створюючи унікальний стиль, який часто називають «східним джазом», що вплинув на багатьох послідовників.

Спадщина Рахбані залишається живим свідченням політичних, соціальних та емоційних потрясінь останніх п'яти десятиліть у всіх їхніх суперечностях.

Сьогодні він залишає нас у часи, коли регіон більш колонізований, репресований та фрагментований, ніж будь-коли, і якнайдалі від його мрій молодого комуніста 1970-х років, відданого палестинсько-визвольній боротьбі та пролетарській революції.

Його втрата глибоко ранить покоління, що пережило нескінченні цикли політичних трансформацій та поразок, насильства та відчуження, нерідко під музику Рахбані. Вона стала своєрідним саундтреком як до надій, так і до розчарувань цього покоління.

У понеділок скорботні супроводжували його труну та пройшли маршем на його честь у бейрутському районі Хамра, де він жив, працював і провів свою останню хвилину, який колись втілював дух опору та лівих сил:

Це омаж пам'яті простій людині, яка з дотепністю, цинізмом та новаторством винесла тягар мрій, поразок та суперечностей цілого покоління.

Скорботні по всьому регіону згадують цю видатну постать арабської музики, театру та політики, їхні серця неминуче звертаються до його матері, незрівнянної Файруз. Її голос — можливо, найвпізнаваніший в арабомовному світі — у піснях, написаних її сином, залишиться одним із найкрасивіших звуків в історії арабської музики:

Прощавай, Зіяде. Дякую за музику, слова, сміх і за те, що ти дав голос нашій молоді.

Підтримайте Global Voices, допомагаючи нам публікувати більше таких матеріалів.

Щоб дізнатися більше про цю кампанію, перейдіть за цим посиланням.