Скріншот із відео, завантаженого на YouTube агентством Associated Press у місті Сувейда, Сирія. Чесне використання (Fair Use).

Ця стаття авторства Анагхи Наїр вперше була опублікована на Democracy in Exile 22 липня 2025 року. Відредагована версія публікується на Global Voices у межах партнерської угоди між медіа.

Спільноти в місті Сувейда на півдні Сирії історично підтримували напружені, але функціональні відносини. Попри тривалий цикл сутичок і періоди миру, вони співіснували як сусіди протягом сотень років.

Зараз, здається, усе змінилося.

Останнє загострення почалося 11 липня, коли група сунітських арабів-бедуїнів — релігійна більшість, але етнічна кочова меншість у країні — викрала та пограбувала торговця овочами з громади Друзи. Цей інцидент, що стався після кількох місяців накопиченого невдоволення між двома групами, спричинив ланцюг нападів у відповідь, які швидко переросли в повномасштабний конфлікт.

Сутички між друзами Сувейди — релігійною меншиною Сирії, що є відгалуженням шиїтського ісламу і становить приблизно 3% релігійного населення країни, але більшість у самому місті — та історично кочовими бедуїнськими племенами південної Сирії, швидко вийшли з-під контролю. Обидві групи добре озброєні та керуються глибоким почуттям лояльності до своїх громад.

Таким чином, Сувейда за останній тиждень перетворилася на зону кровопролиття, палаючи під тиском сектантських протистоянь, зовнішніх інтересів і провалів у державному управлінні.

Напруга між друзами та новим урядом Сирії зростала з моменту повалення режиму Башара аль-Асада в грудні 2024 року. Попри це, завдяки регулярним переговорам між громадою та тимчасовими лідерами Дамаска від розпущеної на той час організації «Хайат Тахрір аш-Шам» (ХТШ), вдалося зберегти крихкий мир.

Однак у квітні 2025 року в районах Дамаска з більшістю друзького населення — Джарамана і Ашрафієт Сехная — спалахнули серйозні сутички між силами, пов’язаними з тимчасовим урядом, і друзькими угрупованнями після поширення фейкового аудіозапису, нібито з образами Пророка Мухаммеда з вуст одного з друзьких чиновників.

На тлі хаосу внаслідок останнього конфлікту, 14 липня сирійський уряд за домовленістю з лідерами друзів відправив у Сувейду сили безпеки. Метою було встановити там безпекову присутність і відновити спокій.

Підтримайте Global Voices, щоб ми могли й надалі публікувати більше таких матеріалів.

Щоб отримати більше інформації про цю кампанію, будь ласка, перейдіть сюди. 

Однак невдовзі після прибуття сирійських урядових сил Хікмат аль-Хіджрі — один із трьох духовних лідерів друзів у Сирії — змінив свою позицію: він закликав до міжнародного захисту та відмовився від режиму припинення вогню як з Дамаском, так і з бедуїнськими племенами.

Після входу урядових сил з’явилося багато задокументованих свідчень того, що частина військових приєдналася до бедуїнських кланів. У соціальних мережах стали вірусними відео, які демонструють численні порушення проти друзьких цивільних і тих, хто здався. Зокрема, солдати знущалися над чоловіками, збривали їм вуса — що вважається символом честі в друзькій культурі — а також зафіксовано випадки жорстоких масових вбивств.

Вбивства з помсти

Амір*, викладач англійської мови зі Сувейди, є членом друзької громади і потрапив під перехресний вогонь. 16 липня він поспілкувався з Democracy in Exile зі свого дому, на тлі звуків обстрілів і вибухів. Амір евакуював свою родину в безпечніше місце, а сам залишився вдома, щоб прихистити і захистити жінок зі своєї громади.

«[Тимчасовий уряд] погодився увійти сюди мирно… але вчора ми прокинулись від звуків бомбардувань і вибухів… новини почали надходити», — пояснив він, перелічивши серед численних порушень у провінції «зґвалтування, пограбування і вбивства на дорогах».

15 липня уряд Ізраїлю заявив, що наказав своїм військовим «негайно атакувати урядові сили та озброєння, які увійшли в район Сувейди», виконавши свою вимогу, щоб південь Сирії залишався демілітаризованим. Пізніше Ізраїль здійснив авіаудар по міністерству оборони в центрі Дамаска, а також по низці інших урядових об’єктів — це стало чітким сигналом тимчасовій владі.

Після поспішного укладання перемир’я з друзами 16 липня і виведення урядових військ унаслідок ізраїльських атак, державні ЗМІ повідомили про спалах «вбивств із помсти» проти бедуїнських громад, включно з мирними жителями, з боку друзьких міліцій.

Ахмад*, бедуїн з Аль-Мазраа, розповів, як він утік зі свого села разом із 15 родинами, зокрема з 85-річною матір’ю, побоюючись переслідувань з боку друзів.

«Озброєні угруповання під проводом Військової ради шейха Хікмата аль-Хіджрі взяли клани в облогу у селах, перекрили постачання хліба й ліків, не дозволяли нам іти до лікарень, бо ми суніти», — сказав він із тимчасового прихистку в передмісті Дамаска.

*Імена змінені з міркувань безпеки.

Підтримайте Global Voices, щоб ми могли й надалі публікувати більше таких матеріалів.

Щоб отримати більше інформації про цю кампанію, будь ласка, перейдіть сюди. 

Невдовзі бедуїнські племена з усієї країни, зокрема з північної провінції Алеппо, почали мобілізуватися, щоб долучитися до боїв. Тимчасовий президент Ахмед аш-Шараа назвав цей крок «героїчним», закликавши при цьому дотримуватися режиму припинення вогню та виконувати накази держави.

Як і багато інших, Ахмад звинувачує у насильстві насамперед шейха аль-Хіджрі та Військову раду Сувейди, яку вважають підпорядкованою йому. Проте дослідник Аймен Джавад ат-Таміми розцінює це як небезпечне хибне уявлення, пояснюючи, що фракції Друзи, які раніше не погоджувалися з аль-Хіджрі, зрештою стали на бік опору, коли загроза для їхньої громади стала очевидною.

Він також підкреслює, що насильство, яке чинили деякі друзькі екстремістські угруповання проти бедуїнів, хибно приписується аль-Хіджрі та його «сепаратистським» поглядам, що нівелює складність його позиції та ще більше підриває перспективу національної єдності. Зрештою, більшість — якщо не всі — друзьких фракцій воювали проти сил безпеки тимчасової влади та бедуїнських міліцій.

Катастрофічні події

Жозеф Дахер, науковець, що спеціалізується на політичній економіці Сирії, Лівану та Палестини, в інтерв’ю для Democracy in Exile зазначив, що конфлікт у Сувейді слід розглядати в ширшому контексті падіння режиму Асада. На його думку, цей конфлікт демонструє намір нового уряду “не дозволити жодному актору кидати виклик центральній владі — Дамаску та Хаят Тахрір аш-Шам (ХТШ)”.

«[Уряд] використав протистояння між друзами та бедуїнами, щоб сказати: “Ми йдемо до Сувейди, щоб навести порядок”, водночас сам воював на боці бедуїнів — не зупиняючи бійні», — додав він.

Він також пояснив, як національні та міжнародні гравці інструменталізували існуючі сектантські розбіжності, що потенційно може змінити настрої серед друзів. Ця громада й раніше мала напружені стосунки з новою, очолюваною ісламістами владою. У березні 2025 року в Сирії відбулася масова різанина серед алавітського населення на узбережжі Латакії, до якої, згідно з розслідуванням, мав прямий стосунок Дамаск.

«Серед переважної більшості друзів — як у Сирії, так і в Лівані — є відторгнення Ізраїлю, але [ці нещодавні події] можуть змусити частину з них, хоч і нечисленну, шукати або приймати співпрацю з дияволом, аби вижити», — зауважив Дахер.

Амір, наприклад, наголосив, що для нього найважливішим є безпека його громади, використовуючи майже ідентичний вираз:

«Ми не підтримуємо військові дії проти Сирії, але що нам робити? Якщо ти — беззбройний цивільний, а до тебе йдуть з убивством, я думаю, ти теж приймеш допомогу навіть від диявола».

На той момент Амір пояснював критичну гуманітарну ситуацію, в якій опинилася його громада: їжа закінчувалася. Протягом дня ситуація погіршувалася — Сувейда опинилася в облозі після наступу бедуїнів. Основна лікарня міста вичерпувала запаси медикаментів.

19 липня уряд уклав крихке перемир’я. Пил поступово почав осідати. Бедуїнські війська відступили, облогу частково зняли. У зруйноване місто вперше з початку боїв в’їхали гуманітарні конвої.

Та лишається запитання: що означає цей новий спалах насильства для Сирії, яка лише нещодавно почала оговтуватися після тривалої громадянської війни?

Дахер описує події як “катастрофічні” на всіх рівнях.

«Ахмед аш-Шараа, певною мірою, вийшов із цього епізоду ослабленим», — каже він. «А якщо він політично слабший, то буде менш готовий приймати будь-яку форму інакомислення в країні».

Сутички між бедуїнами та друзами, а також участь уряду в них, можуть поставити під загрозу перемовини з підконтрольними курдам Сирійськими демократичними силами (СДС), які керують більшістю територій на північному сході Сирії в автономному форматі. Після падіння попереднього режиму аш-Шараа розпочав перемовини з СДС щодо їх інтеграції до сирійської держави — імовірно, ці бої суттєво ускладнять цей процес.

Дахер окреслює можливі шляхи запобігання подальшим катастрофам — подібним до тих, що вже сталися на північному заході та півдні Сирії.

«Замість того, щоб намагатися ще більше зосередити владу… Ви ж знаєте, що слабкі, що не можете контролювати все. І ніхто цього не вимагає — розділіть владу», — звертається він до уряду.

Він додає, що зараз як ніколи важливою є роль громадянського суспільства: політичних партій, профспілок, професійних об’єднань. Саме ці групи мають формувати “контрсуспільство” задля побудови нової державності.

«Навіть у ліберальних демократіях, якщо не буде сильного громадянського суспільства й активних соціальних рухів, уряд зазвичай просто реалізовує свої політики», — пояснює він.

«Це характерно не лише для Сирії — просто в Сирії це особливо складно, адже ми маємо за плечима 14 років війни та 50 років диктатури».