Члени Конгресу США в Гані 30 липня 2019 року. Зображення з Офісу конгресменки Карен Басс, розміщене у Вікісховищі (суспільне надбання).

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше.]

Автор — Маріама Думбуя

Для багатьох чорношкірих американців, котрі втомилися зносити расизм і насильство у США, повернення на африканський континент дає надію на краще життя. Але облаштувавши своє нове життя, дехто з них забуває викласти з багажу одну річ — свою західну привілейованість.

Для чорношкірих американців, ситих по горло системним расизмом, дискримінацією й расово мотивованим насильством у Сполучених Штатах, переїзд на африканський континент дає відчуття надії й безпеки від країни, яка завжди ставилася до нас як до громадян другого класу. У вихорі останніх нападок на ініціативи у справах різноманіття, рівності та інклюзії і цілеспрямованого підривання основних положень Закону про громадянські права 1964 року, серед інших заходів адміністрації Трампа проти чорношкірих, зі США швидко злітає маска й стає видно справжнє лице землі свободи [укр.] не для всіх і не завжди.

Проте хоча чорношкірі американці позбавлені расових привілеїв білошкірих американців та тих, хто такими вважається, на нас все одно поширюються привілеї жителів однієї з найбагатших і наймогутніших країн світу. Хоч доки ми перебуваємо у США, ми можемо й не почуватися носіями цієї західної привілейованості, вона враз проявляється, коли ми подорожуємо чи переїжджаємо, особливо до країн з нижчим рівнем доходів і сильно залежних від туризму регіонів.

Рік повернення в Гану — палиця з двома кінцями

Серед найпримітніших обставин, які демонструють це явище привілейованості, виділяються розгорнуті 2019 року в Гані кампанії “Рік повернення” й “Після повернення”, в рамках яких чорношкірих діаспорян запрошують віднайти своє африканське коріння, оселившись у Гані для нового життя. При тому, що ці ініціативи утверджують сприйняття Гани “як маяка свободи для африканських народів, які живуть на континенті й у діаспорі”, в них швидко проявляється негативний вплив західних привілеїв серед чорношкірих.

Один з прикладів: верховний вождь фермерського поселення в Гані надав чорношкірим діаспорянам безкоштовні ділянки сільськогосподарської землі для будівництва житла. От тільки ті “ділянки” з покоління в покоління передавалися як власність місцевих фермерів, і місцевий суд наказав вождю зупинити будівництво на тих землях. Коли початкові власники показали діаспорянам судову заборону, то до в'язниці потрапили самі власники — не діаспоряни. Коли, вийшовши на волю, власники повернулись на свою землю, діаспоряни стали їм погрожувати рушницями. Діаспоряни заявили, що якщо власники прийдуть ще раз, їх перестріляють.

Хоча частина вини в цьому неподобстві лежить на верховному вожді, кричуще виставляння західних привілеїв з боку діаспорян перейшло в підривання верховенства права через ігнорування судової заборони на будівництво. Погрожуючи власникам, новопоселенці поставили те, що вважали своїм правом на землю, вище за життя землевласників. Це привілейоване становище ґрунтується на гегемонії США та Заходу, й можна провести паралелі з тим, як віками складаються відносини між Сполученими Штатами та їхнім корінним населенням.

Support Global Voices as we publish more articles like this one

For more information about this campaign, please go here.

Через призму західних привілеїв земля виглядає як щось, що необхідно захопити у тих, хто здається слабшим, а потім за будь-яку ціну захищати від правопорушників, які посміють ступити на зайняту територію, навіть якщо ці “правопорушники” — законні власники цієї землі, несправедливо позбавлені того, що від початку належало їм.

Інший приклад з Гани — це джентрифікація [укр.] [перетворення місцевості на заможнішу з витісненням колишніх мешканців — прим. перекл.] столиці Аккри й довколишніх містечок під напливом представників діаспори. У відповідь на цей наплив ціни на землю зросли, змушуючи ганців відселятися до приміських громад, де через бум у секторі нерухомості різко скоротилася площа зеленого простору. Тепер ганцям доводиться платити за доступ до місцевих пляжів, тому що значні території були продані іноземцям. Крім того, хоча ганський седі [укр.], національна валюта, і посилив свої позиції відносно долара останнім часом, до цього країна боролася з інфляцією через домінування долара.

Хоча в цьому прикладі наслідки не такі прямі, як у конфлікті через право власності на землю, ця ситуація так само впливає на ганців. Історично багато чорношкірих американців опинялося на програшній стороні джентрифікації через те, що білі люди заселялися в райони з переважно чорношкірим населенням, тому афроамериканці можуть зрозуміти вплив переселення на системному рівні. Та якщо в районах, де мешканці не можуть похвалитися значними статками, поселяються багатші особи, навіть зі зміною расової динаміки ефект від їхньої появи нікуди не зникає.

Вимушена зміна домівки і громади може виявитися для сім'ї руйнівною і травматичною подією, несправедливість якої на додачу посилюється діями привілейованих осіб. І навіть коли фінансове становище дозволяє сім'ям залишитися, все одно культурна канва громади змінюється, причому рідко на користь давніх мешканців, котрих новоприбулі зрештою можуть вважати за зайві чи надокучливі елементи, що заважають привілейованому відчуттю безпеки новоприбулих.

Хоча в рамках Року повернення Гана гостинно запросила чорношкірих американців та інших представників діаспори жити на її африканській землі, та все ж важливо також розуміти, як їхня присутність може перевернути з ніг на голову життя ганців й африканців у інших країнах, які там народилися й прожили все своє життя. Перш ніж іти на такий крок варто обдумати кілька питань. Які робочі місця будуть втрачені та хто буде витіснений через присутність діаспори? Як присутність діаспори позначиться на економіці в короткотривалій та в довготривалій перспективі? Чи справді переїзд закордон вирішить усі питання, пов'язані з расами, і чи взагалі переїзд — це правильний вибір? І, що найважливіше, що можуть зробити новоприбулі для пом'якшення цього негативного впливу?

Ширша картина

В яку би країну не збиралися переселятися чорношкірі африканці та представники інших західних діаспор, перед цим необхідно приділити належну увагу законодавству, соціальній динаміці, культурі, економіці, політиці й історії тієї країни. Те, що відбулося в Гані, може бути в будь-якій країні. Якщо чорношкірі американці й надалі масово переїздитимуть на континент без критичного осмислення, ми ризикуємо дійти до таких же порушень прав людини, яких ми самі зазнали.

Африканська хартія прав людини і народів [англ.+укр.], що стоїть на захисті прав людини і народів африканських держав-підписантів, містить зобов'язання “викорінити з Африки всі форми колоніалізму” і “сприяти міжнародній співпраці”, а ще там звертається увага на те, що “реалізація прав і свобод передбачає також виконання обов'язків усіма сторонами”.

Чорношкірі американці та представники інших західних діаспор мають доєднатися до боротьби з колоніалізмом та іншими порушеннями прав, пристосовуючи свою поведінку і ставлення до континенту, щоб вони сприяли забезпеченню свобод усіх африканських народів. Важливим першим кроком може бути рішення дізнатися більше про цей ключовий документ, подібно до того, як нас вчать, що важливо знати свою історію і права, щоб захистити себе від расизму й насильства у США.

Африка — це не запасний вихід для діаспорян, які шукають життя без расизму і труднощів, це багатокультурний і динамічний континент з людьми, які, врешті-решт, живуть своїм життям і намагаються якось дати собі раду. Африканці стикаються з тими ж проблемами, що й чорношкірі американці, включно з расизмом, класовою нерівністю, корупцією й браком економічних можливостей. Якщо ми маємо намір шукати краще життя на землі наших предків, нам не слід повторювати ту ж саму динаміку расового панування, що характерна для США й інших західних країн, і перетворюватися на гнобителів, від яких ми намагаємося втекти.