Табір для біженців у Чаді. Зображення: Генрі Вілкінс / VOA, через Wikimedia Commons (суспільне надбання).

З квітня 2023 року Судан охоплений руйнівним збройним конфліктом між Збройними силами Судану (SAF) і Парамілітарними силами швидкого реагування (RSF) — двома суперницькими військовими угрупованнями, чия боротьба за владу спричинила масштабну гуманітарну катастрофу. Мільйони людей змушені були покинути домівки, зруйновано цивільну інфраструктуру, а доступ до гуманітарної допомоги залишається вкрай обмеженим.

Цей конфлікт у Судані — одна з найбільш забутих громадянських воєн у світі. Пануюча тиша довкола трагедії занурює населення в щоденний хаос.

Міжнародна організація з міграції (IOM) повідомляє про понад 10 мільйонів внутрішньо переміщених осіб, тоді як Норвезька рада у справах біженців (NRC) оцінює кількість переміщених майже в 15 мільйонів. Половина населення Судану потребує невідкладної гуманітарної допомоги. Багато хто шукає прихисток у переповнених укриттях, незавершених будівлях або просто неба — з мінімумом їжі та води.

Криза біженців виходить за межі Судану

Розпад Судану — це не лише внутрішня трагедія, а регіональна криза. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR), понад 11 мільйонів людей були змушені тікати до сусідніх країн, зокрема Чаду, Південного Судану, Єгипту та Ефіопії. Табори біженців у цих регіонах зазнають величезного навантаження, маючи обмежені ресурси для прийому людей.

Масовий потік біженців чинить тиск на крихкі держави-сусіди та створює довгострокові загрози для охорони здоров’я, освіти й безпеки у регіоні.

Сім’ї часто прибувають з порожніми руками, маючи на собі лише одяг, у якому вийшли з дому, після багатоденних або багатотижневих переходів через небезпечні території.

Руйнівний вплив війни

У міських центрах, таких як Хартум, житлові райони зазнали бомбардувань, лікарні стали мішенями, а інфраструктура — знищеною. За даними «Лікарів без кордонів» (MSF), численні лікарні припинили роботу через пошкодження або нестачу постачання, інші ж переповнені пораненими цивільними.

У регіоні Дарфур, де ще не згасли спогади про минулі злочини, бої різко загострилися. Human Rights Watch і BBC зафіксували етнічно мотивовані вбивства та масове мародерство в таких містах, як Ель-Генейна на заході Дарфуру — у ширшому регіоні Дар Масаліт в Судані, де тисячі мирних жителів були вбиті або змушені тікати.

Особливо серйозно постраждали діти. За даними ЮНІСЕФ, понад 14 мільйонів дітей потребують термінової гуманітарної допомоги. Принаймні 4 мільйони з них страждають від гострого виснаження і перебувають на межі смертельної загрози через нестачу їжі.

Закриття шкіл порушило освіту мільйонів дітей, а самі школи перетворено на тимчасові укриття. У деяких районах ЮНІСЕФ фіксує шокуючі темпи дитячої смертності через недоїдання й хвороби.

Крім того, спостерігається зростання випадків гендерно зумовленого насильства, експлуатації та зловживань щодо переміщених жінок і дівчат.

Труднощі з доставкою гуманітарної допомоги

Управління Верховного комісара ООН з прав людини (OHCHR) оцінює, що понад 25 мільйонів людей у Судані потребують гуманітарної допомоги. Однак через небезпеку та триваючий конфлікт доставка допомоги є надзвичайно складною. Дороги часто перекриті, гуманітарні конвої зазнають нападів, а склади з допомогою грабують або знищують.

«Лікарі без кордонів» повідомляють про збройні пограбування своїх медичних працівників та об’єктів, а Всесвітня продовольча програма та інші гуманітарні організації стикаються з серйозними логістичними труднощами. План гуманітарного реагування ООН на ситуацію в Судані у 2024 році критично недофінансований — станом на середину року отримано менше 20% необхідних коштів.

Попри загострення кризи, ситуація в Судані майже не висвітлюється у світових ЗМІ. Гуманітарний колапс у країні ставить незручне запитання: чому світ ігнорує Судан?

Частково причина — в «втомі від новин»: конфлікт у Судані затьмарений іншими масштабними кризами — війною в Україні, ескалацією війни Ізраїлю проти Гази, напругою між Китаєм і Тайванем та іншими подіями.

Deutsche Welle порівнює ситуацію в Судані з іншими недооціненими кризами, підкреслюючи, як редакційна упередженість і розподіл ресурсів впливають на те, які історії доходять до міжнародної аудиторії.

Але існує й глибша, більш незручна правда: гуманітарні страждання в Африці часто залишаються поза увагою через відсутність геополітичного чи економічного інтересу Заходу до регіону. Це мовчання — теж форма несправедливості.

Попри численні дипломатичні спроби, припинення вогню в Судані неодноразово зривались через глибоку недовіру між ворогуючими сторонами та постійне зовнішнє втручання. На нещодавній конференції у Лондоні під егідою Великої Британії так і не вдалося створити навіть базову контактну групу для мирних перемовин — основні арабські посередники, як-от Єгипет, Саудівська Аравія та ОАЕ, не змогли дійти згоди щодо спільного підходу. Це ще раз підкреслює, наскільки роздроблена міжнародна воля у питанні Судану.

Тим часом спроби укласти перемир’я швидко зриваються як Збройними силами Судану, так і Силами швидкого реагування. Обидві сторони конфлікту активно використовують соціальні мережі для пропаганди та вербування, а журналісти стикаються з погрозами, цензурою та нападами, що унеможливлює доступ до достовірної інформації.

У багатьох випадках бойові дії поновлюються вже за кілька годин після оголошення домовленостей. Не існує жодної авторитетної групи чи країни, яку б обидві сторони погодилися вислухати, а деякі іноземні уряди відверто підтримують одну зі сторін у конфлікті.

Без потужного та єдиного міжнародного тиску кожне нове перемир’я перетворюється на чергову порожню обіцянку. Досягнути миру неможливо, коли панує взаємна недовіра та зовнішнє втручання.