Індонезійький фермер оглядає достиглі плоди дуріану. Знімок екрану з відео на YouTube. Добропорядне використання. 

[Усі посилання в тексті — англійською мовою, якщо не вказано інше].

Ця стаття була подана в рамках стипендії Global Voices Climate Justice, яка обʼєднує журналістів Синофонії (що розмовляють китайською мовою) та Глобальної більшості для розслідування наслідків китайських проєктів розвитку за кордоном. Більше історій можна знайти тут.

Фермери та інвестори розширюють площі під вирощування (культури), очікуючи, що ця знакова угода відкриє новий і прибутковий ринок для індонезійських дуріанів. Очікується, що Індонезія укладе торговельну угоду пізніше цього року щодо експорту дуріану до Китаю, де цей тропічний фрукт здобув велику популярність.

Дуріан — тропічний фрукт із різким запахом та колючою шкіркою, поширений у багатьох країнах Південно-Східної Азії. Його характерний, різкий запах призвів до заборони фрукта в громадських місцях у кількох країнах Азії, проте його солодкий смак водночас здобув величезну популярність по всій території Азії. Дуріан, якого в деяких регіонах називають “королем фруктів”, вважається однією з найцінніших сільськогосподарських культур. Залежно від сорту, ціна на нього може коливатись від 500 доларів США за кілограм.

У Китаї попит на дуріан стрімко зріс за останні роки, особливо серед молодих споживачів. Дуріан сад популярним на платформах для прямих трансляцій, де покупці можуть обрати та замовити тропічний фрукт, який доставлять протягом 72 годин. Одержимість Китаю дуріаном виходить далеко за межі самого фрукта: його характерний смак тепер можна відчути в десертах, гарячих курячих стравах, барбекю, бургерах, піці тощо. У великих містах навіть зʼявились ресторани з дуріан-тематикою.

Вʼєтнамська фермерка збирає дуріани. Знімок екрану з відео на YouTube. Добропорядне використання. 

У 2024 році Китай імпортував приблизно 1,56 мільйона метричних тонн дуріану на загальну суму 6, 99 мільярда доларів США, що стало рекордом. На Китай припадає приблизно 95% світового імпорту дуріану, переважно з Таїланду, Вʼєтнаму та Малайзії. Прямий експорт дуріану до Китаю відкриває для Індонезії можливість вирівняти свої позиції на ринку.

Солодка угода 

В Індонезії дуріан давно став невідʼємною частиною національної кухні. Завдяки великому різноманіттю сортів, країна є світовим лідером за обсягом виробництва дуріану, що становить  близько 2 мільйони тонн на рік. Однак більша частина врожаю залишається для внутрішнього споживання.

Уряд Індонезії намагається залучити китайських інвесторів до сектору вирощування дуріану. У 2023 році міністр з питань інвестицій Лухут Бінсар Панджайтан заявив, що Індонезія готова надати 5000 гектарів землі в Північній Суматрі та на острові Сулавесі потенційним китайським інвесторам. Конкретні місця не були названі, проте він припустив, що одним із варіантів може стати Регентство Хумбанг Хасундута — район, багатий на ліси та відомий виробництвом кави.

Згідно з пропозицією, 70%  урожаю має йти на китайський ринок, а решта — для внутрішнього споживання. Панджайтан також повідомив, що колишній президент Індонезії Джоко Відодо підняв тему інвестицій у вирощування дуріану під час вечері з лідером Китаю Сі Цзіньпін.

Хоча ця інвестиційна пропозиція не реалізувалася, обидві країни продовжують розвивати торгівлю дуріану. Під час державного візиту до Китаю в 2024 році обидві країни домовились про протокол для експорту кокосів з Індонезії.

“Ми все ще  працюємо над питанням експорту дуріану і, гадаю, ми вже близько до мети”, — заявив посол Китаю в Індонезії Ван Лутун у коментарі для Channel News Asia. “Індонезійська їжа та фрукти користуються популярністю серед китайських споживачів, і ми бачимо великі перспективи виходу дуріану на наш ринок”. 

Експерти зазначають, що угода між Індонезією та Китаєм щодо дуріану просувається завдяки тісним дипломатичним стосунками між Пекіном та Джакартою. 2025 рік ознаменував 75-ту річницю встановлення дипломатичних звʼязків між Китаєм та Індонезією, а також 70-ту річницю Бандузької конференції, що проходила в Пекіні — подію, яку урочисто відзначили обидва уряди.

Наразі Індонезія експортує до Китаю лише пасту з дуріану, яка є складнішою у виробництві та менш прибутковою порівняно з цілим фруктом. Заморожені фрукти також постачають до Китаю через Таїланд, що суттєво зменшує прибутки для індонезійських виробників. Очікується, що торговельна угода скоротить час та вартість доставки, а також створить прямий ланцюг постачання на один із найприбутковіших ринків.

Дуріани з Індонезії. Знімок екрану з відео на YouTube. Добропорядне використання. 

Якщо індонезійські дуріани зʼявляться у крамницях Китаю, “можливо, я спочатку піду й спробую один”, — сказав Чжао Юй, 38-ми річний фінансист із Шанхаю в інервʼю South China Morning Post. “Спершу я б обовʼязково подивився на ціни”. 

Китайські споживачі, як-от, Чжао, сподіваються, що поява індонезійських дуріанів знизить ринкову ціну в Китаї, що призведе до так званої “дуріанової свободи” для фанатів цього екзотичного фрукта.

Підтримайте Global Voices, щоб ми публікували більше подібних статтей

Більше інформації про цю компанію можна знайти тут.

Дуріанова лихоманка в Індонезії 

Дереву дуріану потрібно щонайменше пʼять років, щоб почати плодоносити, проте воно живе до ста років, приносячи щорічний прибуток. Висока економічна цінність фрутка та недавній бум попиту в Китаї стимулювали багатьох, зокрема китайських інвесторів, інвестувати у вирощування дуріану в Індонезії.

Чатур Діан Мірзада, експерт з дуріану та учасник ініціативи Durian Traveler, започаткованої Міністерством сільського господарства Індонезії з метою дослідження місцевого різноманіття дуріану, розповів Global Voices:

Palu (di Sulawesi Tengah) adalah sentral produksi durian terkenal di Indonesia, karena banyak yang menanam Montong di sana, dan banyak investor China yang melirik ke Palu. Saya dengan sudah ada 30-an pergudangan yang investor mau investasi di sana, jadi sekarang saling berlomba-lomba.

Палу (місто на острові Сулавесі) нині найбільше відоме як центр вирощування дуріану в Індонезії, особливо сорту Монтонг. Китайські інвестори вже звернули на нього увагу. Кажуть, що вже є черга з 30 інвесторів, які хочуть вкласти кошти у склади, тож зараз ми фактично змагаємося з ними.

Китайський мандрівник купує дуріан в Індонезії. Знімок еркану з відео на Douyin (китайський аналог YouTube). Добропорядне використання. 

“Індонезійські дуріани поки що не мають такої міжнародної популярності, як конкуренти з Таїланду та Малайзії, проте країна, що простягається вздовж екватора, має географічну перевагу”, — зазначає Аванг Махаріджая, професор кафедри сільського господарства Богорського сільськогосподарського університету, у коментарі для Global Voices.

Indonesia itu mampu menghasilkan durian dengan musim panen yang berbeda-beda di setiap lokasi. Sehingga Indonesia itu bisa dianggap ada durian terus sepanjang tahun gitu.

В Індонезії дуріани можна збирати у різні сезони залежно від регіону, тож країну можна вважати місцем, де цей фрукт доступний протягом усього року.

“Раніше в Індонезії дуріани зазвичай вирощували на подвірʼях місцевих жителів, натомість великомасштабні плантації почали зʼявлятись лише близько 10 років тому. Прямий доступ до китайського ринку, ймовірно, ще більше пришвидшить перехід до промислового вирощування екзотичного фрукта”, — розповів Махаріджая.

Однак Махаріджая і Мірзада вважають, що Індонезії ще належить пройти довгий шлях, перш ніж сектор вирощування дуріану стане більш стандартизованим та регульованим, щоб забезпечити високу якісь фрукта та вийти на величезний китайський ринок. Мірзада в інтервʼю Global Voices зазначив:

Tantangannya bukan di kuantitas, kuantitasnya saya yakin cukup. Cuma masalahnya adalah konsistensi dan kualitas.  Masih panjang perjalanannya. Kalau saya belum, 10 tahun juga berkembang juga belum sampai ke sana mungkin. Kita edukasi terus, bagaimana merawat tanamannya, airnya harus dicukupi, dipupuk, disemprot, dan seterusnya.

Проблема не полягає у кількості. Її у нас достатньо. Питання в послідовності та якості. Попереду ще довгий шлях. Я б сказав, що на розвиток нам потрібно близько десяти років. Ми все ще на етапі навчання — навчаємо [виробників] як доглядати за деревами: забезпечувати достатню кількість води, правильне удобрення, захист від шкідників тощо. 

Гірка сторона солодкого фрукта

З появою в Китаї, другій за величиною економіці світу та другій за чисельністю населення країні, попиту на дуріан, країни Південно-Східної Азії обʼєднали свої зусилля, щоб отримати свій шматок “солодкого пирога”. За останні 12 років площа дуріановх плантацій у Таїланді збільшилась в 3 рази. У Вʼєтнамі фермери, які раніше вирощували каву, почали займатись вирощуванням дуріану, адже, за деякими даними, цей фрукт у 5 разів прибутковіший за каву.

Чоловік розрізає дуріан на тайському ринку. Знімок екрану з відео на YouTube. Добропорядне використання. 

Дуріанова лихоманка в Китаї створила величезні економічні можливості для регіону, але водночас спричинила гострі екологічні та соціальні проблеми. У Малайзії вирубують джунглі, щоб звільнити місце під дуріанові плантації, що призвело до вирубки лісів та зазіхання на землі корінних народів. Крім того, існує ризик заподіяти шкоди  рідкісним видам тварин, оскільки найкращі землі для вирощування дуріану є також природним середовищем існування деяких видів, що перебувають під загрозою зникнення, наприклад, малайський тигр.

У Лаосі, де промислове вирощування дуріанів розпочалось лише впродовж останніх років, китайські інвестори масово заходять на ринок, оскільки країна готується до початку експорту дуріанів у Китай, а залізниця Лаос-Китай (проєкт в рамках ініціативи “Один пояс, один шлях”) забезпечує швидке транспортування фрукту, що швидко псується. Китайські інвестори вже викупили великі ділянки землі під дуріанов плантації, а в деяких випадках для цього вирубують первинні ліси. Хе Жуйцзюнь, заступник директора китайської компанії Jiarun, який пообіцяв створити найбільше у світі плантацію дуріанів на півдні Лаосу, заявив: 

里面就是一片净土，其实我们也挺舍不得的，要把它开发出来。但是我们是想把它弄成经济价值更高、也很好看的一片经济林，让当地的村民和老挝政府能够快速地发展。

Ця територія раніше не використовувалася. Спочатку ми вагалися, чи варто її розробляти. Однак згодом я подумав, що ‘економічний ліс’ може бути не менш гарним, до того ж він здатен принести економічне зростання для селян та уряду Лаосу. 

Мірзада зазначає, що у порівнянні з культурами, що, як відомо, завдають шкоди довкіллю, дуріан має менший екологічний слід.

Semua tanaman apapun yang dibudidayakan, mereka punya resiko lingkungannya, seperti kentang, tomat, cabai, kubis, mereka pun juga punya resiko. Jadi saya bilang masih aman (durian). Karena kita kan menanam pohon juga, menanam pohon berarti bermanfaat bagi lingkungan kan.

Кожна культурна рослина має певні екологічні ризики, однак  дуріан є відносно безпечнішим. Зрештою, ми засаджуємо дерева, що також корисно для довкілля.

Однак інші експерти застерігають, що дерева дуріану не можуть повністю замінити первинні ліси.

“Деякі елементи монокультурної плантації можуть нагадувати ліси, однак рівень біорізноманіття там значно нижчий”, — пояснює Майлз Кенні-Лазер, науковець Мельбурнськоого університету, коментуючи ситуацію в Південно-Східній Азії.

Професор Махаріджая вважає, що дурманові сади можуть відіграти позитиву роль в охоронні довкілля за умови науково обґрунтованого підходу до їхнього планування та догляду. Наприклад, якщо поруч із дуріановими деревами висаджуватимуть рослини, які приваблюють запилювачів.

 Sesuatu kalau yang awalnya lahan liar gitu, kemudian kita monokulturkan itu kan bentuk semua hal punya resiko kan. Misalkan biodiversitasnya berkurang atau yang lain-lain. Tapi begitu kita tanam dengan baik … tidak harus kita bilang hitam putih ya, yang satu rusak, yang satu enggak gitu. Jadi memang kalau dikelola dengan baik tentu ada jalan tengahnya.

Якщо (плантація) ділянка до того не використовувалась, і ми перетворюємо її на монокультурну — це, звісно, ризик зокрема для біорізноманіття. Проте якщо саджати правильно… ситуація не обовʼязково повинна бути чорно-білою: з одного боку шкода, з іншого — ні. Якщо все організувати правильно, то можна знайти золоту середину.