Знімок екрана з трейлера фільму «Letní škola, 2001» з YouTube-каналу Totalfilm.cz.

Фільм «Letní škola, 2001» (Літня школа, 2001) щойно з’явився на екранах кінотеатрів Чехії. Він розповідає про різні кризи ідентичності, з якими стикаються деякі члени в'єтнамської спільноти в Чехії, яка нині налічує 80 000 осіб, з точки зору в'єтнамців.

Один із плакатів фільму в кінотеатрах Праги. Фото Філіпа Нубеля, використано з дозволу.

Події розгортаються у 2001 році на чесько-німецькому кордоні в місті Хеб, на той час відомому своїми вуличними ринками, де члени в'єтнамської спільноти продавали свої товари німцям і чехам, які приїжджали туди. Ці ринки діяли в «сірій зоні», де продавали піратські версії брендового одягу, такі товари, як тютюн, електроніку, які часто не декларувалися на митниці і тому були фінансово вигідними для покупців та інше. На той момент Чехословаччина щойно відкрила для себе ринкову економіку після Оксамитової революції 1989 року, і дикий капіталізм був характерною рисою того періоду.

У фільмі місцева в'єтнамська родина зустрічає свого сина Кієна, який народився в Чехії, проте його відправили назад до В'єтнаму на десять років. Він повертається з шипуватим червоним волоссям і мало чим схожий на свою родину. Через свій вигляд він почувається небажаним і відчуженим чесько-в'єтнамською громадою. Розповідь складається з трьох частин, які подаються з точки зору молодшого брата, батька та старшого брата Кієна. Фільм показує повернення Кієна додому та шок місцевої громади після того, як він починає романтичні стосунки зі своїм викладачем чеської мови, який також є в'єтнамцем.

Загалом, фільм зображує еволюцію поколінь в'єтнамців, які приїхали до Чехословаччини або народилися там, а згодом — у Чехії. У липні 2025 року його представили на найпрестижнішому кінофестивалі Чехії в Карлових Варах.

Розрив поколінь  

Перша хвиля міграції в'єтнамців до тодішньої Чехословаччини розпочалася в 1960-х роках у межах солідарних зусиль соціалістичних країн щодо підтримки економічно менш розвинених країн. Студентів та робітників з В'єтнаму, Лаосу, Камбоджі, Монголії, Куби, а згодом і з соціалістичних африканських країн запрошували на навчання або роботу до країн радянського блоку, зокрема до соціалістичної Чехословаччини.

Іноземним студентам і робітникам надавали безкоштовні курси чеської мови, проживання в гуртожитках і пропонували роботу на заводах та в університетах, але вони мали повернутись до В'єтнаму для «будівництва соціалізму». Багато хто так і зробив, але деякі залишилися, зокрема після 1989 року, іноді одружуючись із чехами та словаками.

Нині в Чехії чисельність громади оцінюють від 80 000 до 100 000 осіб (близько 40 000 мають чеське громадянство, 60 000 — в’єтнамські паспорти, а решта — подвійне громадянство), а друге покоління зазвичай вільно володіє чеською мовою і має чеське громадянство. Після 1989 року ця громада традиційно інвестувала в дешевші азійські ресторани та місцеві продуктові магазини, які працюють навіть пізно вночі. Ці магазини стали символом того, як в'єтнамців сприймає більшість етнічних чехів. Салони манікюру з'явилися вже пізніше, але зараз вони не менш популярні серед в'єтнамських громад.

І якщо перше покоління в основному залишалося в межах власного малого бізнесу і було мало помітним поза ним, то нове покоління зараз з'являється у всіх сферах чеського суспільства, від політики до ЗМІ, від музики до інфлюенсерів, а також у медицині, юриспруденції, блогінгу та журналістиці.

Але оскільки друге покоління сильно ототожнює себе з чеською культурою, першому поколінню, яке часто є більш консервативним і дотримується традиційних поглядів, складно зрозуміти систему цінностей своїх дітей чи навіть онуків. Саме це спонукало режисера фільму «Letní škola, 2001» Дужана Дуонга зняти серію фільмів на цю тему.

Дуонг (офіційне ім'я в'єтнамською — Дуонг В'єт Дюк) народився 1991 року у В'єтнамі, але виріс переважно в Чехії, де вивчав економіку і недовго навчався у знаменитій кіношколі FAMU (Школа кіно і телебачення Академії сценічних мистецтв у Празі, випускниками якої є такі відомі постаті, як Мілан Кундера, Мілош Форман, Емір Кустуріца та інші).

Як він пояснює в цьому відвертому інтерв'ю чеською мовою, у нього є власний конфлікт із батьками, а його фільми — це спосіб спілкуватися з ними. Це певна форма терапії: він зазначає, що прагнув показати більш реалістичний і не підданий цензурі погляд на реальне життя в'єтнамських сімей.

Питання мови

Мова є основним маркером ідентичності в громаді: новоприбулі або ті, як К'єн, хто не відвідували чеську школу, відчувають труднощі зі слов'янською мовою, чиї фонетика, граматика та синтаксис є надзвичайно складними для носіїв тієї мови, яка не має часів, родів та відмінкових закінчень; тоді як ті, хто відвідував чеську школу, розмовляють як носії мови, але деякі з них менш знайомі з в'єтнамською або менш вільно нею володіють. 

Весь зв'язок між Кіеном і Віктором, його в'єтнамським репетитором чеської мови, ґрунтуються на їхньому різному ставленні до чеської та в'єтнамської мов і дають назву фільму. Літня школа показує, як багато сімей мігрантів, особливо з Східної Азії, де конфуціанська традиція заохочує і цінує освіту, приділяють велику увагу вихованню наступного покоління.

Фільмі поєднує в’єтнамську та чеську мови, що можна побачити в трейлері:

Питання ЛГБТК+ досі залишаються табу в діаспорі

Як це часто буває, старші представники діаспор можуть бути більш консервативними порівняно з своїми ровесниками на Батьківщині. Особливо це стосується питання прав та ідентичності ЛГБТ-спільноти. Як пояснює 28-річний чесько-в’єтнамський громадянин в інтерв’ю для Seznam.cz:

Vnímám rozdíl především mezi generací rodičů tady v České republice a generací rodičů ve Vietnamu. Ve Vietnamu se třeba názory na svět stále nějakým způsobem posouvají. Teď se hodně mluví o LGBT, a u Vietnamců v české společnosti vnímám, že to je stále velké tabu. A hodně souhlasím s tím, že naši rodiče, kteří se sem přestěhovali, tak jsou vlastně zaseklí v čase.

Я справді бачу різницю, особливо між поколінням батьків тут, у Чехії, та поколінням батьків у В'єтнамі. У В'єтнамі, наприклад, світогляд дещо змінюється. Зараз багато говорять про ЛГБТ-людей, але я бачу, що це залишається великим табу серед в'єтнамців у чеському суспільстві. І я повністю згоден, що наші батьки, які переїхали сюди, насправді застрягли в часі.

Один із плакатів фільму в кінотеатрах Праги. Фото Філіпа Нубеля, використано з дозволу

У цьому подкасті Барбора Новакова, дослідниця в'єтнамських студій з Карлового університету в Празі, пояснює, що коли перше покоління покинуло В'єтнам, гомосексуальність вважалася суспільним «злом», таким як вживання наркотиків, що, на її думку, пояснює, чому чесько-в'єтнамським квір-людям досі надзвичайно складно відкрито заявити про свою орієнтацію, особливо в своїх родинах та громадах.

Загалом, здається, що цінності та мова є центральними темами дискусії для чесько-в'єтнамців другого покоління, які стають все більш помітними в чеському суспільстві та формують свою власну ідентичність, як підсумовує чесько-в'єтнамська дизайнерка Анна Тран у тій самій статті на Seznam.cz:

Moji rodiče mají ustálený pohled na tradiční hodnoty a občas se dostaneme do konfliktu. Určitě se to týká třeba otázky feminismu. Vlastně nevím, jestli existuje pojem feminismus ve Vietnamu. Spoustu slov ve vietnamštině, která bych chtěla znát, neznám. A třeba se nemůžeme shodnout taky na politických otázkách.

Мої батьки дотримуються сталого погляду на традиційні цінності, і іноді у нас виникають конфлікти. Це, безумовно, стосується, наприклад, фемінізму. Я насправді не знаю, чи у В'єтнамі існує таке поняття, як фемінізм. У в'єтнамській мові є багато слів, яких я не знаю і які хотіла б знати. До того ж, ми не можемо зійтися в політичних питаннях.