Скріншот біженців, включаючи сирійців у Судані, з відео «Сирійські біженці в Судані знову намагаються врятуватися від війни», завантаженого на YouTube на каналі Al Jazeera English. Добросовісне використання

Автор: Рей Бехара

Салех Ісмаїл аль-Бадран втік від війни у своїй країні, але опинився в пастці війни в іншій. «З початку бойових дій ситуація в столиці [Судану] Хартумі стала дуже важкою», – сказав сирійський біженець аль-Бадран у квітні 2023 року.

Початок громадянської війни у Судані в квітні 2023 року перевернув життя десятків тисяч сирійців, які побудували там будинки, підприємства і сім'ї після втечі від жорстокості в Сирії.

У 2025 році сирійські біженці в Судані продовжують стикатися з повторною вимушеною міграцією на тлі загострення конфлікту в країні. За даними Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН), понад 10,7 мільйона людей були вимушено переміщені по всьому Судану, що стало найбільшою кризою внутрішнього переміщення у світі, а біженці, включаючи сирійців, залишаються в значній мірі незахищеними і в зоні ризику через обмежений доступ до захисту та базових послуг.

Передісторія та контекст

Судан став несподіваним притулком для сирійців, які рятуються від громадянської війни, що почалася в 2011 році. На відміну від інших сусідніх країн, які ввели візові обмеження, Судан проводив політику відкритих дверей, що дозволяло сирійцям приїжджати без візи і жити там без визнаного статусу біженця. Це зробило Судан одним з небагатьох доступних притулків у регіоні.

До 2022 року в Судані проживало близько 30 000 сирійців, більшість із них — у Хартумі, Омдурмані та інших міських центрах.

Хоча УВКБ ООН офіційно не визнало їх біженцями, їм було надано фактичне місце проживання і дозволено інтегруватися в місцеву економіку.

Деякий час Судан залишався відносно стабільним. Сирійці віддавали своїх дітей до місцевих шкіл, займались сімейними магазинами та робили внесок у суспільство, яке їх прийняло, часто покладаючись на взаємодопомогу та мережі діаспори без офіційної підтримки.

Але це крихке нормальне життя було зруйноване, коли у квітні 2023 року спалахнула війна. Міста, які колись були притулками, перетворилися на поля битв. Для багатьох сирійських сімей це було схоже на повторне переживання кошмару, від якого, на їхню думку, вони втекли.

Нове переміщення

У квітні 2023 року, коли почалися сутички між Збройними Силами Судану (SAF) та воєнізованими силами оперативної підтримки (RSF), Хартум швидко перетворився на поле бою.

Ринки припинили свою діяльність. Їжі та медикаментів стало не вистачати. У багатьох регіонах були відключені електрика і водопостачання.

Тисячі людей були змушені знову евакуюватися, прямуючи з Хартума в Порт-Судан або до пунктів перетину кордону в Єгипет, Чад та Південний Судан.За оцінками УВКБ ООН, станом на 2024 рік понад 265 000 біженців, які не є громадянами Судану, стали внутрішніми переміщеними особами країни в результаті конфлікту.

Багато людей зіштовхнутися з тими ж бюрократичними та фінансовими перешкодами, з якими вони стикалися багато років тому під час першої втечі. Деякі сім'ї були розділені, інші залишилися без паспортів або з недійсними документами.

УВКБ ООН повідомляє, що Судан переживає одну з найбільш стрімко зростаючих міграційних криз у світі. Деякі сирійці в Судані опинилися поза захистом УВКБ ООН під час війни 2023 року не помилково, а тому, що технічно вони більше не вважалися біженцями.

Згідно з дослідженням, проведеним Chr. Michelsen Institute (незалежний норвезький дослідницький інститут), близько 10 000 сирійців отримали суданські паспорти до початку конфлікту, часто з метою забезпечення легального перебування в країні та доступу до послуг. Однак ця зміна правового статусу унеможливила їх доступ до міжнародних механізмів захисту біженців під час війни. Таким чином, вони зіткнулися з труднощами в отриманні правової допомоги.

Конфлікт 2023 року в Судані виявив структурну вразливість сирійських біженців, які проживали там, особливо тих, хто проживав там без захисту офіційного статусу біженця.

Міжнародна організація з міграції (ІОМ) у своїй доповіді про переміщених осіб у північному коридорі Судану за грудень 2023 року зафіксувала поширену проблему недостатнього доступу до гуманітарної допомоги для осіб, які не є громадянами Судану. Було зафіксовано, що вони стикалися з перешкодами у доступі до основних послуг, обмеженнями мобільності через відсутність або закінчення терміну дії документів, а також вторинним або третинним переміщенням.

Ця розбіжність у правовому та гуманітарному визнанні залишила сирійців у підвішеному стані: вони не мали змоги повернутися до Сирії, легально перетинати кордони і рідко опинялися в числі пріоритетних при евакуації, що проводиться іноземними урядами. Щоб вижити, люди були змушені покладатися на власні зв'язки й удачу.

Голоси та свідчення

Незважаючи на обмежений доступ до медіа та руйнування гуманітарної інфраструктури, сирійські біженці в Судані знайшли способи заявити про себе та задокументувати жахливий досвід подвійного переміщення: спочатку з Сирії, а тепер із Судану.

У перші місяці конфлікту в 2023 році сирійці в Судані розповідали жахливі історії про вимушене переміщення і відсутність безпеки, побоюючись не тільки збройних угруповань, а й банд, що використовують хаос у своїх інтересах. «Багато сирійських сімей під час вигнання з Хартума зазнали погроз, пограбувань, а іноді й вбивств з боку банд», — згадує аль-Бадран.

Станом на середину 2025 року поточні звіти УВКБ ООН підтверджують, що зареєстровані біженці, включаючи сирійців, залишаються переміщеними особами. Хоча можна було б припустити, що падіння сирійського режиму у 2024 році спонукає сирійців повернутися додому, правозахисні організації продовжують попереджати, що ситуація в Сирії залишається небезпечною для повернення.

Як результат, немає жодних доказів того, що сирійці в Судані почали повертатися до Сирії, навіть на тлі ескалації насильства в самому Судані. Незважаючи на те, що деякі сирійці в таких країнах, як Ліван та в деяких країнах Європи, повернулися, більшість не робить цього через небезпечні умови.

Оскільки гуманітарні організації стикаються з проблемами крадіжок, дефіциту палива та адміністративного колапсу, на допомогу прийшли громадські об'єднання. Серед найбільш впливових — Центри екстреного реагування (ERRs), які є децентралізованими волонтерськими центрами, створеними під час революції в Судані в 2019 році. Хоча ці мережі були створені переважно суданською опозицією, вони надавали допомогу всім, хто її потребував, включаючи людей, які не є громадянами Судану, зокрема сирійцям.

Для сирійських біженців у Судані війна — це не історичний епізод, а постійний цикл. Вони втекли від бомбардувань у Сирії, але знову зіткнулися з ними в Судані. Вони відбудували своє життя, але побачили, як воно знову руйнується. У період з 2023 по початок 2025 року більшість сирійців залишалися переміщеними особами.

За даними УВКБ ООН, хоч деяким біженцям вдалося переїхати в інші райони Судану або в сусідні країни, тисячі все ще живуть у ненадійних неформальних поселеннях або в спільних помешканнях, часто в зонах конфліктів, де послуги обмежені. Тепер вони чекають не тільки допомоги, а й визнання свого статусу.

У той час як заголовки газет були зосереджені на міжнародній евакуації, тисячі біженців без громадянства, без документів або просто невизнаних біженців залишилися на обочині. Їхні історії рідко з'являлися на політичних брифінгах або зустрічах донорів. У Судані, в умовах розпаду держави і відсутності дипломатичних зусиль, продовжують прибувати сирійські біженці. Не через міжнародний захист, а всупереч її неспроможності.