Дитяча лікарня CURE в Зімбабве. Зображення Wheaton95 на Wikimedia Commons (CC BY-SA 4.0 Deed).

Автор: Кудзай Тамарі Чіківа

Криза державного боргу Зімбабве мала далекосяжні наслідки для системи охорони здоров'я країни. Оскільки значна частина державного бюджету виділяється на погашення боргу, сектор охорони здоров'я залишився недофінансованим і недоукомплектованим. Це призвело до нестачі необхідного обладнання, ліків та медичного персоналу, що в кінцевому підсумку вплинуло на якість медичної допомоги, що надається пацієнтам. Історія Меморі Нкубе, зимбабвійської матері та її дитини Тендаї, є трагічною ілюстрацією людських втрат внаслідок цієї кризи.

У тихі хвилини думки Меморі повертаються до того дня, коли її світ розвалився. Її недоношена донька Тендай боролася за життя, страждаючи від респіраторного дистрес-синдрому (РДС). Щоб врятувати нове життя, Меморі перевели з сільської районної лікарні Звішаване до Центральної лікарні Мпіло в Булавайо, другому за величиною місті Зімбабве. Це сталося не тому, що лікарі в Звішаване були некомпетентними, а тому, що їм бракувало необхідного обладнання, зокрема апарату для постійного позитивного тиску в дихальних шляхах (CPAP).

Сповнена надії, що її дитина виживе, Меморі проїхала 185 кілометрів до Центральної лікарні Мпіло, яка є однією з лікарень, куди направляють пацієнтів з південного регіону Зімбабве. Нещодавно лікарня отримала допомогу у вигляді пожертви від фонду Higherlife Foundation, який надав необхідне обладнання, включаючи апарати CPAP, аспіратори, монітори, прилади для вимірювання рівня жовтяниці та апарати для фототерапії. До цієї пожертви лікарня стикалася з проблемою нестачі обладнання, що часто призводило до передчасної смерті пацієнтів.

Однак, на жаль для цієї родини, коли вона прибула до лікарні, було вже запізно, і її дочка померла. Вона зі сльозами на очах згадувала смерть своєї дитини:

Моє серце розривається, коли я думаю про те, що сталося з моєю дочкою. Якби тільки в лікарні було необхідне обладнання, я б не їхала так далеко з дитиною в критичному стані. Хотілося б, щоб уряд усвідомив руйнівні наслідки відсутності обслуговування державних лікарень.

Система в кризі

Оплата державного боргу Зімбабве стала нестерпним тягарем, що висмоктує життя з системи охорони здоров'я. З загальним державним боргом у розмірі приблизно 21,53 млрд доларів США, значна частина якого належить Світовому банку, Китаю, Франції та іншим міжнародним кредиторам, зобов'язання уряду щодо погашення боргу поглинають значну частину державного бюджету. У бюджеті на 2025 рік Міністерству охорони здоров'я та догляду за дітьми було виділено 27,8 млрд ZWD (приблизно 1,039 млрд доларів США), що становить лише 7,1% державних витрат, що не відповідає цільовому показнику у 15%, встановленому в Абуджійській декларації.

Абуджанська декларація — це зобов'язання, взяте на себе державами-членами Африканського союзу, включаючи Зімбабве, у 2001 році, виділяти щонайменше 15 відсотків своїх національних бюджетів на поліпшення системи охорони здоров'я.

Міністр фінансів Мтулі Нкубе виступив на захист цього кроку, заявивши:

Нам доведеться пройти через період жорсткої економії, але саме це наблизить нас до процвітання.

Однак для Меморі та безлічі інших матерів обіцяне процвітання здається далекою мрією. Дитина Меморі — лише одна з багатьох новонароджених, які помирають у Зімбабве, не доживши до місяця. Рівень неонатальної смертності в Зімбабве становить 37 смертей на 1000 живонароджених — це сумна статистика, яка відображає людські втрати через недостатнє фінансування охорони здоров'я.

Заклик до змін

Виконавчий директор Спільноти робочої групи з питань охорони здоров'я Зімбабве Ітай Русіке погодився з тим, що сектор охорони здоров'я залишається в скрутному становищі через державний борг. Він пояснив:

Нестача медичного персоналу, недостатня інфраструктура, високий рівень захворюваності та дорогі послуги фахівців продовжують впливати на надання медичних послуг. Ці системні проблеми ускладнюються низьким рівнем державних витрат на охорону здоров'я та слабкими механізмами фінансового захисту. На жаль, найбільше страждають саме бідні верстви населення.

Він наголосив на необхідності збільшення інвестицій у створення надійної та доступної системи охорони здоров'я, особливо в сільських районах. Він зазначив:

Для досягнення загального охоплення медичним обслуговуванням необхідне значне державне фінансування та готовність розглядати охорону здоров'я як одне з основних прав людини.

Щоб протистояти економічній несправедливості та відомим заходам жорсткої економії, такі організації, як Проєкт економічної справедливості для жінок, проводять освітню роботу серед жінок з питань державних фінансів. Проєкт має на меті надати жінкам знання про державний борг та його вплив на надання послуг, що дозволить їм виступати за зміни. Директорка Маргарет Муцсамві сказала:

Питання, пов'язані з державним боргом, здаються складними та елітарними, але зараз ми виїжджаємо в громади, щоб просвітити їх. Ми приділяємо час, щоб пояснити їм зв'язок між погашенням державного боргу та наданням послуг. Це може допомогти їм кинути виклик статусу-кво з поінформованої позиції.

Муцсамві повторила, що коли уряд вводить заходи жорсткої економії на користь обслуговування державного боргу, страждають звичайні громадяни.

Наразі наша система охорони здоров'я поломана, оскільки значна частина коштів витрачається на погашення зовнішнього та внутрішнього боргу. Страждають прості люди, саме тому в Зімбабве високий рівень смертності новонароджених. Найбільше страждають жінки, оскільки саме вони несуть основний тягар заходів жорсткої економії.

Вона додала:

Коли уряд надає пріоритет державному боргу, це впливає на державні лікарні. Саме тому спостерігається зростання приватизації медичних закладів, стрімке поширення приватних лікарень, клінік та аптек. Іноді ми бачимо випадки, коли в лікарнях немає знеболюючих препаратів, а в сільській місцевості ситуація ще гірша. Коли уряд не виділяє фінансування, за це платить жінка.

Вона продовжила:

Жінки несуть біль від втрати дитини, доглядають за хворими вдома і переживають емоційний стрес. Це неоплачувана робота по догляду.

Історія Меморі та її дитини Тендаї є болісним нагадуванням про людські жертви, яких вимагає боргова криза в Зімбабве. Це заклик до дії для політиків, щоб вони надали пріоритет здоров'ю та добробуту найуразливіших громадян країни.